Loading...
Останнім часом я практикую вирощування інжиру в контейнерах. Це дуже зручно, особливо для тих, хто обмежений площею ділянки. Наприклад, у моїй колекції майже три десятки різних сортів. Все не висадиш на маленькій присадибній ділянці. Адже інжир швидко росте. А на одну велику рослину потрібно 3-4 кв.м. Садіння в контейнер допомагає вирішити таке завдання. І не тільки. Інжир як субтропічна рослина у відкритій землі потребує укриття на зиму. Це багатьох стримує від вирощування заморського екзота. А рослини в контейнерах завжди можна перенести в приміщення.
Мобільний екзот
Якщо ви придбали вегетуючий саджанець влітку або на початку осені, переваліть його у великий широкий посуд разом з корінням, яке вже сформувалося. На дно можна покласти дренаж з керамзиту, гравію, битої цегли. Правда, в останні роки садівники все менше використовують для рослин дренаж. Для інжиру дренаж можна і не робити. У контейнер треба насипати поживну грунтосуміш з дернової, листяної і перегнійної землі у співвідношенні 2:2: з додаванням чистого річкового піску. Можна брати землю з городу, лісу, парку або компост. Якщо використовувати покупний універсальний ґрунт, то в невеликій кількості, щоб тільки поліпшити структуру ґрунтосуміші. З огляду на те, що в інжиру швидко росте і розвивається коренева система, вільний простір до стінок контейнера має становити приблизно 5 см. Зверху потрібно засипати тією ж землею і полити відстояною водою.
Якщо рослина до пересадки росла в саду на осонні, треба поставити її теж на сонячне місце, враховуючи сторони світу. Так вона швидше адаптується і почне рости.
Комбінований спосіб вирощування
Для садіння можна використовувати різні контейнери відповідно до кореневої системи саджанця. Я облюбував для себе використані каністри з-під грунтовки. Верх обрізаю повністю так, щоб можна було добре взятися за контейнер (трохи вище опуклості з чотирьох сторін). Так зручно переносити посаджений інжир. Внизу в кожному кутку роблю великі прорізи, які при заповненні ґрунтосумішшю прикриваю картоном. Висаджую контейнери майже до половини в ґрунт на сонячне місце. Землю навколо них покриваю товстим шаром мульчі. Що це дає? Корінці, які вперлися в тимчасовий бар’єр (на той час він розмокає), проростають у верхні шари ґрунту. Рослина, в свою чергу, отримує нову, свіжу порцію поживних речовин і дуже швидко оживає. Листки набувають красивого темно-зеленого кольору, плоди швидше починають дозрівати, на молодих пагонах з’являються маленькі фіги, які до жовтня-листопада встигають дозріти.
При такому способі вирощування все ж необхідно робити зелені операції: формувати кущ, видаляти зайві гілки, підживлювати, наприкінці літа і на початку осені прищипувати точку росту основних пагонів, нормувати врожай. Також видаляти зайві плоди, які не встигнуть дозріти, тим самим перенаправити поживні речовини на дозрівання тих, що залишилися.
Порівняно з вирощуванням у відкритому ґрунті контейнерне має деякі переваги. Рослина швидше входить у стан спокою, майже всі залишені плоди дозрівають, їх легше захистити від осінніх заморозків, листки стають красивого помаранчевого кольору й опадають. Контейнери з інжиром пора викопувати і заносити в підвал для зберігання до весни.
Штиковою лопатою обережно розкопую землю навколо контейнера, щоб не травмувати коріння. Для зручності гілки зв’язую разом шпагатом, розхитую рослину і витягаю із землі. Внизу посуду отвори не роблю, інакше доведеться рослину підкопувати, щоб обрізати коріння. Зберігаю такі саджанці в поліетиленових мішках, на дно яких насипаю шар зволоженої тирси. Взимку стежу, щоб земля була зволоженою і зв’язані гілки не пересохли. Для кращого зберігання іноді їх зволожую.
На всі питання читачів готовий відповісти і по можливості поділитися саджанцями інжиру.
м. Тлумач Івано-Франківської обл.
Тел. 096-777-98-40, 066-727-95-39.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 40(1069) від 7 жовтня 2020 р., стор.5-7.
