Найбільш великобульбові сорти

Переглядів : 44
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Loading...

Зазвичай урожай будь-якого сорту картоплі має три основні фракції бульб: велика, використовувана з продуктовою метою, середня, котру зазвичай залишають на насіння, і дрібна, яка йде в основному на корм тваринам. Та селекціонерами виведені ще й великобульбові сорти, частка дрібних бульб у врожаї яких незначна або практично відсутня. Наприклад, дуже ранній німецький сорт Бєлароза при використанні оздоровленого садивного матеріалу високих репродукцій, належного ґрунтового живлення і широкого інтервалу висадження (75-90 х 30 см) зав’язує 5-7 бульб вагою 250 г і більше, а дрібних майже не утворює.

Утворення великих бульб картоплі — сортова особливість, яка проявляється більшою чи меншою мірою залежно від того, наскільки здоровий садивний матеріал, від умов вирощування, рівня агротехніки і т. д. Кожен картопляр-любитель прагне одержати у своєму врожаї переважно велику фракцію бульб. Частіше гігантизм бульб — наслідок природних мутацій, які іноді вдається закріпити в наступних поколіннях. Утворенням великих бульб, як сортовою особливістю, відзначаються такі сучасні сорти: дуже ранні і ранньоспілі Бєлароза, Калиновська, Кіранда, Розара, Агаве, Базис, Нагорода, Овація, Повінь, Скарбниця, Ерроу; середньоранні — Забава, Курода, Околиця, Пікассо, Рая, Романце, Тайфун; середньоспілі — Легенда, Надійна, Помквін, Псельська, Роко, Слов’янка; середньопізні — Барста-4, Євростарч, а також деякі новітні сорти середнього терміну дозрівання, наприклад, надурожайний червонобульбовий український сорт, який випробовується зараз під шифром 010195.

Пригадую, що при випробуванні винятково великобульбової Слов’янки, яка і нині залишається гордістю вітчизняної селекції, у перші роки розмноження цього сорту виникали проблеми з одержанням насінного матеріалу, бо в урожаї часто траплялися кілограмові бульби, а насінної фракції явно не вистачало. У подальшому ця проблема була вирішена завдяки зменшенню міжрядь при садінні (60-65 х 25 см) і проведенню більш ранніх термінів збирання. Таким чином, можна зробити висновок: для одержання насінної фракції від великобульбових сортів доцільно дещо загущувати насадження і братися до збирання в ранні терміни, скосивши через три тижні після завершення цвітіння ще зелене бадилля і зачекавши 15 днів для утворення на бульбах досить міцної шкірки.

Розмір бульб у врожаї даного сорту в першу чергу залежить від систематичного вологозабезпечення. Бувалі картоплярі давно вже вивели формулу: що більше вологи, починаючи з періоду бутонізації, то вищий урожай картоплі. Доведено, якщо в середину куща вкопати трубку, через яку щодня подавати 3 л води до кореневої системи, урожайність його відрізнятиметься від урожайності сусідніх рослин у кілька разів. Найкращим видом зрошення для картоплі, безумовно, слід визнати крапельний полив, збагачений фертигацією (підживленням розчинами органічних, мінеральних добрив і біопрепаратами, які вприскуються у воду для поливу крізь інжектор). Такий вид поливу, крім економії води і добрив, зручний тим, що не утворює ґрунтової кірки, не створює умов для розвитку фітофторозу бадилля, розтріскування і дуплистості бульб.

Від питомої ваги основних елементів живлення (азоту, фосфору, калію і мікроелементів), одержуваних рослиною картоплі, також залежать розміри бульб. Надлишок азоту спричиняє буйний ріст бадилля і пригнічення бульбоутворення. Найбільше його містять нітратні й амонійні добрива (селітра, карбамід, сульфат амонію), а також свіжий гній, гноївка і пташиний послід. Тому, вносячи мінеральні азотні добрива, слідкують, аби кількість їх за діючою речовиною не перевищувала 80-90 одиниць. Ця доза відповідає приблизно 2 кг карбаміду на 1 сотку на фоні внесених з осені 400 кг напівперепрілого підстилкового гною. Повністю перепрілий упродовж кількох років гній (перегній-сипець) не може спричинити незбалансованого живлення рослин, оскільки є ідеальним субстратом для їх вирощування, і його можна вносити стільки, скільки маєте в господарстві, і навіть вирощувати картоплю в чистому біогумусі.

Фосфор і калій, навпаки, у першу чергу необхідні для бульбоутворення, накопичення врожаю і покращення його якості, а також забезпечення більшої стійкості до вірусних хвороб. Саме цих елементів живлення в органічних добривах недостатньо, і ефективні мікроорганізми, що перебувають у ґрунті, на відміну від бактерій, які фіксують атмосферний азот, їх не виробляють. Вносити їх слід у вигляді мінеральних добрив під основний (осінній) обробіток ґрунту (по 3 кг хлористого калію і суперфосфату на 1 сотку як найменш дорогих, але, як і раніше, ефективних добрив).

В урожаї будь-яких сортів, отриманому при внесенні мінеральних фосфорних і калійних добрив у кількості, відповідно, 100 і 120 одиниць за діючою речовиною, кількість великих бульб зростає, покращуються їх смакові та насіннєві якості, збільшується вміст вітаміну С і крохмалю. Для прихильників біоорганічного землеробства, як і городникам традиційного напрямку, можна порекомендувати вдобрення і підживлення картоплі через фертигацію препаратом Rost-концентрат (витяжка із низинного торфу, збагачена гуміновими кислотами) у складі NPК 5:10:15. Чергуючи кореневі та позакореневі підживлення цим препаратом (згідно з інструкцією) із внесенням у ґрунт ефективних мікроорганізмів (Байкал ЕМ-1), можна отримати екологічно чистий високий урожай із переважно великою фракцією бульб.

На розмір бульб в урожаї значною мірою впливає також агротехніка. Відомий в усьому світі вчений і практик сільського господарства Дж. Міттлайдер пропонує відмовитися від традиційного обгортання кущів картоплі: «Що для вас важливіше: кількість бульб у кущі чи врожай?» . Дійсно, в кущі, який не підгортали, бульб зав’язується менше, але збільшується вага кожної з них.

Грамотно нарізані бульби також дають значний відсоток великих картоплин. Цей факт дає можливість зберігати і передавати наступним поколінням рослин цього сорту властивість утворювати великі бульби. Талановитий картопляр-любитель Анатолій Стадник із с. Баранівка, що на Житомирщині, у своїй маленькій книжці «Гігантизм бульб і високі врожаї картоплі» , яка варта багатьох томів кабінетно-наукової літератури із картоплярства, переконливо довів, узагальнюючи свій 50-річний практичний досвід: якщо взяти здоровий сорт, відібрати на садіння великі бульби, розрізавши їх на частини вагою 25 г і більше, а потім повторювати цей процес з року в рік, то в бульб цього сорту значно збільшується розмір, багато років зберігаються висока врожайність і стійкість до виродження. Причина — у підвищенні імунітету сорту проти вірусних хвороб при певних умовах так званих ранових реакцій, які виникають у бульбах під час заростання зрізів, передачі наступним поколінням генетичних особливостей утворювати великі бульби і стійкості до виродження.

Але дуже великі бульби картоплі не мають значного попиту на ринку. Їх використовують переважно при приготуванні страв, для яких картопля натирається на тертку, наприклад, дерунів. Великобульбові сорти часто вважають кормовими, що неправильно. Кормовим сорт називається не за розміри бульб чи високу врожайність, а за високу калорійність, підвищений відсотковий уміст крохмалю в бульбах, що робить вигідним відгодовування тварин картоплею так само, як і зерном. Сорти зі значним умістом крохмалю у бульбах, які використовуються для відгодівлі і переробки, зазвичай не є великобульбовими, наприклад, Темп і Зарево (пізні).

Але споживач справедливо побоюється, що, розрізавши гігантські бульби, виявить у них пустоти — дупла. Дуплистість бульб — неінфекційне захворювання картоплі. Це найчастіше сортова особливість, а тому сорти, схильні до дуплистості, просто не варто вирощувати, якщо немає можливості організувати регулярні поливи. Так, схильністю до утворення дупел у бульбах відзначаються сорти Дара, Терра голд, Промінь, Скарб, Фольва та ін. І навпаки, навіть дуже великі бульби сортів Бєлароза, Кіранда, Слов’янка та деяких інших зазвичай не мають прихованих пустот. З іншого боку, і у великих бульбах сортів, не схильних до дуплистості, утворюються каверни, якщо через нерівномірне забезпечення рослин вологою в процесі вегетації відбувалося то призупинення росту бульб, то активне наростання їх ваги. Влаштування на картопляному полі системи крапельного зрошення і регулярність поливів зводять нанівець цей фізіологічний дефект великих за розміром бульб.

Серед великої кількості сучасних сортів картоплі доцільно в першу чергу придбавати і вирощувати великобульбові сорти раннього терміну дозрівання, які дають високий урожай смачних бульб, формують переважно велику фракцію, але так само утворюють і достатню кількість картоплин середнього розміру (40-80 г), котрими зручно розмножувати сорт, а дрібних бульб зав’язують лише незначну кількість. І такі сорти, які мають потрібний комплекс цінних споживчих якостей, є. Наприклад, український сорт Калинівська, німецький Агаве, польські Овація та Тайфун і в першу чергу — Кіранда — сорт китайського походження, успішно інтродукований у ґрунтово-кліматичних умовах України.

Костянтин ДАВИДОВСЬКИЙ,
картопляр-сортовипробувач.

Вул. Зодчих, буд. 28, кв. 48, м. Київ, 03194.
Тел. дом. (044) 402-58-00, моб. 066-212-99-70.
Е-mail: kd56@rambler.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 38(716) від 18 вересня 2013 р., стор.2-3.

zmk

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Шовковиця — продуктивний довгожитель

Ср Вер 18 , 2013
Ягоди 7-річного дерева шовковиці сорту Цариця Тамара Саджати у своєму саду шовковицю чи ні? Це запитання я поставила перед собою 12 років тому, дивлячись, як одна моя знайома відрами продає ягоди на ринку. З одного боку, землі шкода. Дерево начебто немаленьке. А з іншого — приклад надто вже показовий. Шовковиця […]