Loading...
Ще з дитинства пам’ятаю один із перших екземплярів барбарису, який з’явився на нашій ділянці. У ті далекі роки це була досить незвична для нашої місцевості рослина. У саду для барбарису було виділене окреме місце, де він ріс спочатку високим кущем, а потім і в штамбовій формі зі спадаючими гілками. Значно пізніше з’явилося багато різних форм і сортів барбарису, більшість із них практично не відрізняються одні від одних і мають інтерес лише для колекціонерів. Наш барбарис культивується переважно як плодовий чагарник, хоча і декоративних особливостей у нього хоч відбавляй. Ця рослина — універсал. Весь сезон тішить вона око мінливим забарвленням листя, а в кінці серпня — у вересні один такий кущ дає ще й 5-8 кг кисло-солодких плодів, як цукерка з однойменною назвою «барбариска». Тож у мого сина Тимура є своя приватна цукеркова рослина!
Форм барбарису, як я вже зазначав вище, багато. Взяти, приміром, червонолистий барбарис. Уявляєте, росте на городі 3-метровий кущ бордового кольору, який пізньої весни уквітчаний яскраво-жовтими квітками, а наприкінці серпня — яскраво-червоними плодами. Причому плодів на ньому достатньо — близько відра із куща. А в зеленолистих форм листя змінює своє забарвлення впродовж вегетаційного періоду: салатне — у травні, пізніше зелене, потім на сонці деяке листя стає строкатим, у тіні — залишається зеленим, а під осінь кущ набуває пурпурно-червоного забарвлення.
Прекрасний вигляд мають композиції з рослин барбарису різного забарвлення. У змішаних насадженнях період цвітіння значно подовжується. А це сприяє гарному запиленню і, як наслідок, підвищенню врожайності. Потрібно сказати, що барбарис є гарним медоносом. На Кавказі навіть є особливий барбарисовий мед.
Щодо врожаю, то частину його ми вживаємо в їжу — додаємо в компоти, варення, частину сушимо. Кисло-солодкі ягоди барбарису — це справжнє джерело вітамінів. А частину ягід неодмінно використовуємо для розмноження цієї дивовижної і корисної культури. Сіємо восени після збирання врожаю (у вересні, іноді й у жовтні). Схожість насіння нормальна. Маючи в себе на ділянці кілька плодоносних кущів різного забарвлення, кожен садівник може виростити певну кількість садивного матеріалу, який у подальшому придасться для багатьох господарських потреб і дизайнерських проектів. Від декоративного оформлення садових доріжок до влаштування живоплотів навкруг плодових садів задля їх захисту від небажаних відвідувачів. При вирощуванні барбарису складнощів не існує, адже батьківщиною його є Кавказ і Крим з їх бідними ґрунтами. У нього добра морозовитривалість, висока стійкість до грибкових і бактеріальних захворювань. У наших широтах барбарис малопоширений, тому шкідників, які можуть йому загрожувати, майже немає.
Вул. Вишневського, буд. 40. м. Вінниця, 21008.
Тел. 067-775-27-48.
E-mail: Lopatinskii_Sad@mail.ru
Сайт: https://sad-lopatina.org.ua
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 38(716) від 18 вересня 2013 р., стор.1,2.
