Абрикоси — щороку!

Переглядів : 9
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Доросле дерево абрикоса, сформоване кущем

Доросле дерево абрикоса, сформоване кущем

У нинішній, урожайний рік абрикосів так багато, що здавалося б, і писати про проблему з їх вирощуванням немає приводу. Але річ у тім, що так буває не завжди. Весь парадокс ситуації в тому, що, хоча абрикоси і ростуть практично на кожній ділянці, люди в більшості своїй нарікають на те, що врожай на них буває два чи три рази на п’ятирічку. А як же може бути інакше, якщо рослини віддані самі собі, як кажуть, на волю природи і щасливого випадку, і вже до 5-6-го року життя дерева виростають на висоту до 5 м. Захистити такі високорослі дерева від шкідників та хвороб практично неможливо. Формування крони ще якось здійснюється вирізуванням великих гілок біля основи, а решта з кожним сезоном опиняється у все більш загущеному стані. Та і для обробки доступна лише нижня частина крони. Толку від такої обробки, чесно кажучи, мало. На високих гілках квітки гинуть від моніліозу, а потім моніліальним опіком «обпікаються» і верхівки позеленілих гілочок. І знову їх неможливо ні дістати, ні видалити. Потрібні спеціальні інструменти, драбини. Потім моніліоз уражає зелені плоди, які засихають, муміфікуються і залишаються на деревах до весни наступного року як розсадник моніліальної інфекції. Навіть якщо плоди і не потрапили під згубний вплив плодової гнилі навесні, то до моменту їх дозрівання моніліоз доб’є їх, перетворивши абрикоси, що вже зріють, у желеподібну масу, що розпливається. У підсумку в саду начебто є дерева абрикоса і вони начебто вже плодоносять, а врожаю немає.

Підхід до абрикоса треба міняти радикально. Мій власний і запозичений в інших досвід підказує, що починати треба навіть не із саджанця, а з підщепи для саджанця. Для цього в місці постійного росту майбутніх дерев абрикоса влітку, зразу після дозрівання плодів повстяної вишні, у завчасно підготовлені і заправлені посадкові ями слід висіяти по 3-4 кісточки на відстані 10 см одна від одної і намітити ці місця кілочками. Підщепою можуть послужити і сіянці жерделі, але тоді щорічний приріст дерева і загальний його ріст буде на 40-50% більшим, ніж він може бути на повстяній вишні. Необхідність щеплення на сіянці, без пересаджування, дає фактично подвійну життєстійкість кореневій системі абрикоса. Адже зрізи коренів пересаджуваного саджанця — це відкриті ворота для кореневих інфекцій.

Навесні із кісточок повстяної вишні виростуть сіянці майбутньої підщепи, і вже до середини літа вони будуть готові до щеплень. Треба лише очистити стовбурці від бокових гілочок. На кожній підщепі бажано зробити по парі окулірувань уприклад уподобаними сортами абрикоса. Прищеплювати потрібно якомога нижче. Для цього навіть саме вирощування підщеп слід зразу організувати в заглибленні, тобто нижче поверхні ями на 10-15 см. У результаті підщепа повинна повністю опинитись під землею, без усяких перспектив дати приштамбову порість. Та і самого штамба, у звичному розумінні, краще не формувати. Тому, щойно прищеплені брунька чи бруньки підуть у ріст, їх слід прищипувати і формувати так, аби впродовж 1-2 сезонів сформувати пласку, фактично кущоподібну крону, без звичного штамба. Має сформуватись 3-5 міні-дерев (можливо навіть не з однієї підщепи), розміщених у площині ряду.

У перші роки життя абрикос відзначається високою інтенсивністю щорічного приросту, що можна розумно використовувати на благо. А це значить, що формування крони має починатись буквально через пару тижнів після розпускання бруньок і тривати все літо і на початку осені. Зеленими прищипуваннями та обламуванням абрикоса, що не заважає йому закласти квіткові бруньки і зацвісти вже на другий рік, формується плаский кущ із 3-5 гілочками. Це начебто суперечить звичним рекомендаціям, але ж стоїть завдання сформувати скороплідне дерево для присадибної ділянки, а не для промислового саду з його механічним доглядом. Хоча і для цього варіанта у цьому способі є багато корисного. Адже крона дерев і пласка, і розміщується в площині ряду.

Перше плодоношення має бути помірним настільки, щоб притримати надмірну природну силу росту перших років життя саджанця, але не зупинити його. Друге і третє плодоношення мають бути такими ж. Коли приріст гілок становитиме не більше 40 см за сезон, то обрізування слід обмежити проріджуванням гілок для освітлення крони та одержання добре забарвлених, товарних плодів.

Уся робота щодо формування має вестись у тому напрямку, щоб мати деревце, яке добре плодоносить, із загальною висотою крони не більше 3 м. Така крона повністю піддається догляду із землі і дозволяє збирати врожай з допомогою простих пристосувань.

Таким шляхом вирішується проблема догляду і захисту дерев абрикоса. Правда, заморозки і втрати від них цим усунути не можна. Цю проблему в абрикоса успішно вирішують технологією багаторазового зеленого обрізування, а точніше — прищипування пагонів. Її суть зводиться до того, що кожні 25-30 см зеленого приросту літніх пагонів обов’язково потрібно прищипувати в районі молоденької трав’янистої верхівки, а не обрізувати у вигляді великих ділянок літніх пагонів. Підсумком та ознакою кваліфікованих зелених формувань має бути той факт, що для весняного обрізування не повинно залишатися нічого. Усе має бути зроблено спокійно і поступово влітку. Зрізана в ході весняного обрізування деревина — це не що інше, як бездарно витрачена сила дерев, котра могла б бути потрачена на врожай, але через поганий догляд виросла у вигляді непотрібних гілок. До речі, це ж стосується і черешні.

Літнім, неодноразовим обрізуванням-прищипуванням садівник добивається не лише компактності крони, а й того, що цвітіння дерев відбувається кількома хвилями. Причому цими самими хвилями цвітіння можна розтягнути до двох тижнів і більше. І якщо одна чи дві хвилі цвітіння можуть потрапити під нічні ранньовесняні заморозки, то всі три хвилі — практично ніколи. Адже якщо розкрита квітка гине при -1°С, то закритий, набубнявілий бутон може витримати і чотири градуси морозу, а щільно закритий — навіть більше.

Обрізуванням-прищипуванням зелених пагонів у різний час літа ми викликаємо закладання різновікових квіткових бруньок, котрі через цю причину і цвісти вимушені будуть у різний час. Якась із хвиль цвітіння обов’язково «втече» від заморозку. Бо саме заморозки у більшості випадків позбавляють абрикосові сади щорічного врожаю.

Можливо, прочитавши всі ці рекомендації, багато хто подумає: «Легко сказати, та важко зробити!» Але якщо вдуматись і проаналізувати, то стане зрозуміло, що за такими деревами найлегше і найпростіше доглядати, використовуючи найдоступніші і дешеві прийоми. До цього ще слід додати й економічний аспект такого вирощування. Зараз урожаї абрикосів бувають 2-3 рази на п’ятиріччя і їх плоди наче дуже довгоочікувані і цінні. Але і врожаї, і неврожаї трапляються синхронно та в усіх. І плодів абрикоса в продажу то пусто, то густо! І в першому, і в другому разі на прибуток розраховувати важко. Зовсім інша картина на ринку буде тоді, коли найбільш зрозумілі й акуратні у виконанні технології аграрії почнуть одержувати врожаї і в «провальні» роки, коли в інших урожаю немає зовсім.

До того ж такі нормовані врожаї плодів на низьких, компактних, із пласкими кронами деревах, добре захищених від хвороб та шкідників, гарно освітлених, завжди будуть мати набагато кращі товарні якості. А це навіть в урожайні роки дуже вигідно виділятиме плоди із садів із компактними кронами серед усіх інших. Звичайно ж, є ще цілий ряд прикладів, котрі сприяють щорічному та рясному плодоношенню абрикоса, але про це мова піде в наступній статті.

Іван БУРАКОВ,
учений агроном.

м. Нова Каховка Херсонської обл.
E-mail:agrihelp@rambler.ru.

(Початок. Закінчення у № 39(717) від 25 вересня 2013 р.).

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 36(714) від 4 вересня 2013 р., стор.8-9.

zmk

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Прискоримо визрівання щеплень

Ср Вер 4 , 2013
У щеплених кущів винограду вегетація прищеплених ліз починається значно пізніше, ніж основних. Останнім часом усе популярнішими у виноградарів є щеплення в зелений пагін здерев’янілими торішніми живцями або зеленими вічками чи живцями. Зазвичай такі щеплення виконуються із середини травня до середини червня, аби лози, що ростуть із щеплених живців чи бруньок, […]