Квітучий килим у саду

Переглядів : 14
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Розмноження моховинки в саду

Розмноження моховинки в саду

Задерніння ґрунту в саду, в міжряддях винограднику — сьогодні явище доволі поширене. Багатьом не подобається вигляд голої землі на присадибній ділянці. Хочеться її задекорувати сівбою багатолітніх трав, щоб було і красиво, і практично, і при цьому не дуже витратно та клопітно. Але насправді засівання ґрунту луговими травами чи газонними сумішами — дуже трудомістка справа, яка потребує великих фізичних і матеріальних витрат, починаючи з підготовки землі під газон, висіву та подальшого догляду за ним (полив, підживлення, стрижка, боротьба із намоканням, випріванням і т. д.).

Для мене газон — це пройдений етап. Ось уже багато років для задерніння ґрунту в саду та міжряддях винограднику використовую моховинку — це багатолітня трав’яниста квіткова рослина із родини гвоздикових, яка утворює подушки, схожі на мох. Продається моховинка в спеціалізованих садових магазинах, а також на весняних стихійних «зелених» ринках насінням і так званими «грудками» (шматками дернини). Зі свого досвіду скажу, що розмноження моховинки насінням — справа дуже клопітна. Найкраще використовувати «грудки» . Я, наприклад, усю територію своєї ділянки поступово задернив моховинкою, виростивши її із 20-сантиметрового шматка дернини. Саджав прямо на місці колишнього газону, з котрим надто сильно намучився. Для цього садивний матеріал («грудки» ) розривав на шматки розміром приблизно 1 дм і розсаджував на ділянці в шаховому порядку, на відстані 15-20 см один від одного, неглибоко, за рівнем землі. Попередньо землю перед садінням ретельно прополов.

Квітучий килим на винограднику (задерніння міжрядь) і пахучі квіти моховинки великим планом

Квітучий килим на винограднику (задерніння міжрядь) і пахучі квіти моховинки великим планом

Після садіння для укорінення і створення сприятливих умов для розмноження моховинку (втім, як і будь-яку іншу траву) необхідно поливати. Спочатку я робив це приблизно двічі на тиждень, а коли вона пішла в ріст — один раз. Після розростання моховинки і покриття нею ділянки, тобто зростання «грудок» , полив можна скоротити до двох разів на місяць. Втім, якщо полив з якоїсь причини буде пропущений, то нічого страшного в цім немає. Моховинка без поливу не помирає, а лише жовтіє і після чергового гарного зволоження відновлюється. Річ у тім, що в неї досить потужна коренева система (близько 10 см), а щільна подушка суцільного дерну зменшує випаровування вологи.

Росте моховинка відносно швидко, займаючи вільний простір і поступово заповнюючи проміжки голої землі. Ділянка, засаджена за описаною мною схемою, заростає за один сезон. Швидкість задерніння залежить від кількості садивного матеріалу, ґрунту та догляду. При заростанні товщина дернини може перевищувати 10 см. Я озеленяв ділянку без поспіху. У міру появи вільної землі розсаджував чергову порцію садивного матеріалу моховинки. Так поступово і задернив більшу частину ділянки. А починав із декоративних площинок — мені не подобається вигляд відкритої землі. Потім засадив і решту ділянки (сад та виноград у тому числі). Через пару років на раніше доволі бідній землі з’явилися черв’яки і навіть почали рясно рости гриби (із знайомих мені — дощовики і рядовки). Так, практично без серйозного втручання (підживлень та ін.), крім поливу, звичайно, рік у рік земля на моїй ділянці ставала кращою і красивішою.

Звичайно, старань і праці для створення такого декоративного задерніння на перших порах довелося докласти чимало. Але важко було лише на першому етапі, до моменту зростання шматочків дернини. Потім, правда, після зростання на місцях стикування, де був ще тонкий шар дернини, проростали бур’яни. Але після 1-2 років наростає шар у 10-15 см, котрий заглушає будь-яку порість. У результаті всіх старань я одержав щільне і надійне декоративне покриття (і не періодичне, а постійне на відміну від газону). Це справжній м’який і пахучий килим із сильним медовим запахом. Ходити по ньому босоніж просто чудово. Тільки треба постійно дивитися під ноги, позаяк бджіл на квітках дуже багато.

Олег ЛАЗУРЕНКО.

м. Харків.
E-mail: l.ov@mail.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 35(713) від 28 серпня 2013 р., стор.8-9.

zmk

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Аби щеплення визріло вчасно

Ср Сер 28 , 2013
Під час завершальної фази вегетації винограднику, яка припадає на першу половину осені, особливу увагу слід приділити визріванню лози щеплень. До цього часу вже добре видно, які щеплення прижилися. Якщо особливо бурхливо ростуть лози на щепленнях у другій половині літа, то процес їх визрівання йде значно повільніше, ніж інших ліз. Причина […]