Чудо-суниця

Переглядів : 2
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

На сторінках періодичних видань садово-городньої тематики друкується багато статей, де автори діляться власним досвідом вирощування різних культур. І це дуже добре, позаяк практична інформація особливо цікава і потрібна читачам. Однак дуже часто автори, описуючи свої сорти, дають їм характеристики, котрі вражають уяву. Як правило, сорти мають звучні багатообіцяючі назви, в яких часто трапляється слово «чудо». І справді, хіба це не чудо: і врожайні, і великоплідні, і смачні, і в догляді невибагливі? Одні лише переваги, і жодних недоліків. Сама по собі приходить думка, що непогано б придбати таке чудо. Тим паче, що власні результати городництва чи садівництва значно скромніші. Але спочатку давайте якомога уважніше розглянемо ці сорти.

Казка і жорстокі реалії ринкової економіки.

Я спеціалізуюсь на вирощуванні та випробуванні сортів плодово-ягідних культур. Займаюся цією справою досить давно і серйозно. Тому прокоментувати ситуацію з чудо-сортами мені значно простіше, ґрунтуючись на практиці садівництва. Найбільш наочно це можна зробити на прикладі садової великоплідної суниці сорту Вікторія.

Статей про сорти чудо-суниці була, є і буде велика кількість. Наприклад, садівник із Краснодарського краю наводить характеристики супервеликоплідних сортів суниці з вагою ягід понад 100 г (!), стверджуючи, що ці сорти удвічі-тричі перевершують за врожайністю звичайні (термінологія автора). Ну, чим не чудо?

Пропоную зазирнути у кодифікатор або до Держреєстру, куди внесені всі зареєстровані сорти, рекомендовані для вирощування в тій чи іншій зоні садівництва Росії або ще проходять держвипробування. Дуже корисні книжечки. Так ось, жодного чудо-сорту ви там не знайдете! Жоден супервеликоплідний сорт суниці не районований навіть по Краснодарському краю. Як же так? Такі чудові сорти, прекрасні характеристики, а вчені вперто обходять їх увагою багато років, хоча перші супервеликоплідні сорти з’явились у Росії ще за радянської влади.

Можливо, ми знайдемо їх на промислових плантаціях? Саме життя, жорстокі реалії ринкової економіки повинні змусити агрономів промислових плантацій вирощувати лише високоврожайні сорти з ягодою підвищеної товарності. Але там чомусь ростуть звичайні сорти.

Фокус із грамами.

За величиною ягоди всі сорти суниці підрозділяються на дрібні (менше 3 г), нижче середньої величини (3-6 г), середньої величини (6-9 г), вище середньої величини (9-12 г), великі (12-15 г), дуже великі (понад 15 г). А тепер порівняйте з ягодою вагою понад 100 г. Фантастична різниця у вазі! А фокус із грамами доволі простий. Селекціонери вказують середню вагу ягоди (рахуючи від першої до останньої), а тут зазначена лише максимальна вага. Порівняння за максимальною вагою вже не буде таким разючим. У «звичайної» суниці ягода вагою 40, 50 і навіть 60 г — звичайна річ.

Вага більш як 100 г — це середня вага нашого яблука. А якщо врахувати, що тугість ягоди суниці менша, ніж тугість яблука, то розміри ще збільшаться.

У 2-3 рази більше чи менше?

У Росії сорт суниці може бути високоврожайним лише за умови, якщо він достатньо зимостійкий (для певної кліматичної зони), має підвищену стійкість до хвороб та шкідників, здатний гідно витримувати погодні аномалії та генетично схильний до рясного плодоношення. Ці якості сорт повинен проявляти в комплексі.

Усі без винятку сорти з гігантською ягодою — зарубіжної селекції. Їх батьківщина — Голландія, Англія, США, Німеччина, Франція, Чехія, Польща та деякі інші країни. Вони виводились і рекомендовані для вирощування в країнах зі сприятливими погодними умовами. Для більшої частини території Росії зимостійкості супервеликоплідним сортам явно недостатньо.

За стійкістю до хвороб та шкідників супервеликоплідні сорти значно поступаються сортам звичайної суниці.

Більш примхливих у догляді сортів я не зустрічав. Навіть на щонайменший дефіцит живлення і вологи вони миттєво відповідають істотним зменшенням розміру ягід та врожаю в цілому.

На жаль, і на генетичному рівні супервеликоплідні сорти не схильні до рясного плодоношення. Усі гіганти мають дрібноквіткові квітконоси. У кращому разі один квітконос дає п’ять ягід. Для порівняння: «звичайні» сорти із багатоквітковими квітконосами здатні давати двадцять п’ять ягід на одному квітконосі. До того ж із кожного ріжка на кущах супервеликоплідних сортів відростає лише по одному квітконосу, і загальна їх кількість на кущ мала. Тоді як багатолітні кущі «звичайних» сортів здатні давати до 40 квітконосів. У результаті дозрівають справді дуже великі ягоди, але на кущі їх — як кіт наплакав.

Приймаючи до уваги все вищесказане, я не бачу, завдяки яким якостям супервеликоплідні сорти спроможні перевершити за врожайністю «звичайні» удвічі-тричі навіть у сприятливих кліматичних умовах Краснодарського краю. В умовах середньої смуги Росії все якраз навпаки — їх урожайність у 2-3 рази менша.

Любительські сорти.

Сподіваюсь, тепер зрозуміло, чому вчені не включають чудо-суницю до Держреєстру. За своїми характеристиками ці сорти не в змозі пройти державні випробування, де вимоги дуже жорсткі. Тим більше не потрібні такі «вередливі пестухи» на промислових плантаціях.

А ось серед садівників-любителів супервеликоплідні сорти дуже популярні і доволі поширені. Тобто вся чудо-суниця входить у доволі чималу групу так званих «любительських сортів» .

Поширюються такі сорти стихійно, від садівника до садівника. Ніхто тестуванням та оздоровленням садивного матеріалу не займається. Як правило, розсада вирощується без дотримання технології маточників, що призводить до швидкої деградації сорту. Буквально через кілька років після такого розмноження характеристики сорту надто погіршуються.

Вирощувати можна. але чи потрібно?

Мені дуже шкода, що я зруйнував «блакитну мрію» багатьох садівників — придбати чудо-сорт, котрий вирішив би всі проблеми із суницею. Я також у свій час виписував супервеликоплідні сорти, звідки тільки міг. Але жоден із них не зміг повністю підтвердити заявлених характеристик.

Чи можна в умовах середньої смуги Росії вирощувати супервеликоплідні сорти? Звичайно, можна. Але лише як диковинку, і не більше того. До того ж, щоб здивувати довколишніх і себе незвичними розмірами ягід, доведеться посилено попрацювати. А ось чи потрібно? Навряд. Більш гідних сортів для наших кліматичних умов зараз предосить.

Як народжуються чудеса?

Дуже просто. Для цього достатньо виставляти матеріал лише в позитивному світлі, загострюючи увагу на перевагах і зовсім не вказуючи на недоліки. Цифри взагалі мають магічні властивості. Хай це будуть вага в грамах, смак — у балах, урожайність — у тоннах. Головне — цифри намалювати якомога більші, щоб вражали. Ось і з’явилось на сторінках газети чи журналу чергове «чудо» .

Більшість авторів роблять це без усякого злого наміру. Хто ж говоритиме про власне «дитя» щось погане, до того ж публічно? Та і прагнення видати бажане за дійсне часто перевищує здоровий глузд. Але є і свідоме викривлення характеристик із чисто рекламною метою.

Ідеальний сорт.

Сорт, позбавлений недоліків, — ідеальний. Але в реальності таких не було, немає і не буде. Кожен сорт будь-якої садової чи городньої культури поряд із існуючими безперечними перевагами має істотні недоліки. Для успішного вирощування слабкі якості рослини знати не менш важливо, позаяк недоліки можуть перекреслити всі переваги.

Якщо ж автор запевняє вас, що його сорти чи культури не мають слабих сторін, то знайте, що вам розповідають чергову казку.

Олександр РОМАНОВ,
садівник.

м. Саранськ, Росія.
Тел. +7(917)99-40-649.
Е-mail: prunus13@mail.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 35(713) від 28 серпня 2013 р., стор.11.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Дивовижний горох манжту

Ср Сер 28 , 2013
Можливо, не всі зі мною погодяться, але я вважаю, що горох — це головна бобова культура в нашій країні. Серед овочів він один із перших. Коли інші культури лише набирають силу, горох уже тішить нас смачними, поживними плодами. Мабуть, немає у світі людини, котра не хотіла б поласувати ними. Горох […]

Можливо вам сподобається