«Родовід» української хурми

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Перше плодоношення хурми сорту Гора Говерла

Перше плодоношення хурми сорту Гора Говерла

«Хурма, котру я полюбив, як дівчину» — так називалась моя перша публікація в «ЗМГ» . І це суща правда. Зараз, через багато років, за котрі я краще дізнався про цю культуру, можу сказати, що полюбив хурму ще більше. Вона, як жінка, не перестає мене дивувати. Якби читачі мали можливість спостерігати за цією культурою, вони б зрозуміли, про що я кажу. Але, на жаль, хурма в Україні ще дуже мало поширена. Саме цей факт багато років тому привів мене до ідеї створити морозостійкі гібриди хурми для вирощування в усіх кліматичних зонах України. І в тому, що з першим міжвидовим гібридом хурми — Росіянкою-18, одержаним у Нікітському ботанічному саду в 1959 році, ми ровесники, я бачу добрий знак. Сьогодні цей міжвидовий гібрид, одержаний більш як півстоліття тому шляхом схрещування двох видів хурми, має чотири покоління, котрі, до речі, ростуть на присадибній ділянці, розміщеній на Холмовецькій горі.

Росіянка-18 (родоначальниця цих міжвидових гібридів) успадкувала від своєї «матері» — хурми американської — морозостійкість, відмінні смакові якості і цукристість (чверть від загальної маси). Середня величина плодів — 50-70 г, але окремі екземпляри в сприятливих умовах можуть досягати 100 г.

У свою чергу «дочка» Росіянки-18 — хурма Нікітська бордова — успадкувала від «матері» морозостійкість і смакові якості. За комплексом показників вона краща від деяких сортів східної хурми. На одному з конкурсів у Ялті Нікітська бордова навіть посіла перше місце. Величина плодів може досягати 120 г, а в окремих випадках — 150 г. Можна сказати, що вона є перспективною спадкоємицею, продовжувачкою кращих якостей та ознак — морозостійкості, великоплідності і цукристості.

Нікітська бордова має трьох «сестер» — Новинку, Червону Шапочку і Росіянку-2, котрі відзначаються високою морозостійкістю (особливо остання, котра в умовах Закарпаття за 30 років випробувань жодного разу не підмерзала), універсальними за смаковими якостями і досить великими в порівнянні з віргінською хурмою плодами.

Є вже в поколінні цих міжвидових гібридів і «внучка», яка називається Гора Говерла. Вона успадкувала від східних «прабатьків» (хурми східної) великоплідність і смакові якості. Правда, за морозостійкістю вона трохи поступається своїм «родичкам», які витримують мінусові температури до 25°С. Але в умовах Закарпаття це неістотно, оскільки за останні 28 років, за моїми спостереженнями, стовпчик термометра у нас опускався на таку позначку лише тричі. Таким чином, можна сказати, що в неї перспективне майбутнє. Принаймні, в нашому регіоні.

Цікаво, що наші сіянці Говерли за генотипом дуже схожі на хурму кавказьку (лат. Diospyros lotus), особливо за формою листя. Це результат вільного запилення її «сусіда-кавказця» , котрий, за численними свідченнями фахівців, є дуже хорошим запильником для східної хурми. До речі, відомий сорт Аджара — результат вільного запилення східної хурми на Кавказі. Втім, я вважаю, що меж гібридизації немає. І в моєму випадку внаслідок такого схрещування Гори Говерли і кавказької хурми може утворитись щось особливе. Знаючи хурму та її унікальну здатність дивувати, я в цьому не сумніваюсь.

Сорт Гора Говерла так само має «сестричку» — сорт Пам’ять Черняєва. Він одержав свою назву на честь мого друга і вчителя В.П. Черняєва. Сорт перекочував до мене, у більш сприятливі умови росту, із Херсонщини (господарство «Новокаховське» ) завдяки колишньому директорові В.М. Дерев’янку. Можна сказати, що це — справа його рук, за що йому величезне спасибі.

Таким чином, ми маємо вже чотири покоління міжвидових гібридів хурми. Четвертому поколінню сіянців сортів Роджерс і Говерла уже сім років. Але серед них немає жодного схожого. Та сорти, створені мною, я можу розпізнати як за квітками, так і за пагонами. Це основні відмітні ознаки. Адже форма і забарвлення листя, плодів, колір м’якоті, смак і період дозрівання хурми — фактори другорядні. Правда, сьогодні саме це чомусь вважається головним, через що виникає багато плутанини в сортах. Достатньо взяти бодай сорт Хіакуме (сумнозвісний «корольок»). Скільки в нього, окрім цього, назв? Доходить до парадоксів, коли запитують: «Це корольок чи хурма?». Тож працювати ще є із чим і над чим, аби популяризувати хурму і зробити її не екзотом, а поширеною культурою.

Михайло ЗЕЛДІ,
сортовипробувач.

с. Холмовець Закарпатської обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 34(712) від 21 серпня 2013 р., стор.8-9.

zmk

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Сорти для Прикарпаття

Ср Сер 21 , 2013
Упродовж 25 років на своїй присадибній ділянці я випробував понад 50 сортів картоплі. Багато з них довелося вибракувати через виродження, відсутність товарного вигляду, невелику врожайність, поганий смак і невисоку стійкість до хвороб. Ще донедавна в моїй колекції перебували такі старі сорти, як Гатчинська, Темп, Адретта, Колет, а також Кіранда. Не […]

Можливо вам сподобається