А у нас калина солодша, ніж малина

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Плоди калини солодкої

Плоди калини солодкої

Усім хороша калина — цінна їстівна, лікарська і медоносна культура. Тільки гіркота плодів залишається основною перешкодою до її поширення повсюди. Однак учені отримали вже сорти зі слабо гіркими і майже солодкими плодами. У нашому саду росте кілька таких сортів і кандидатів у сорти, придбаних у Всеросійському НДІ садівництва (м. Мічурінськ). Особливо сподобалися великоплідні сорти Марія (ягоди червоні) і Вигоровська (ягоди червоно-оранжеві). При повному дозріванні ягоди приємного смаку, відчутно солодкі, зі слабкою гіркотою. Їх приємно їсти у свіжому вигляді, навіть без проморожування. При цьому вони містять більше вітамінів і більш урожайні, ніж дикорослі. Вміст цукру у вказаних сортах — до 32%, що у 2-3 рази більше, ніж у малині!

Особливості агротехніки

На присадибній ділянці або дачі достатньо мати дві рослини калини. При цьому потрібно зважати на те, що калина вимоглива до ґрунтової родючості і росте при незначному притіненні. Розміщувати її краще на задньому плані ділянки, біля господарських будівель, які вона дещо приховуватиме. Саджати її потрібно в заправлені перегноєм ями з невеликим заглибленням. Ґрунт біля коренів після цього слід добре ущільнити і рясно полити, замульчувавши зверху перегноєм, торфом або компостом.

Калина є вологолюбною рослиною, але, маючи багату і розгалужену стрижневу кореневу систему, добре пристосовується і до недостатньо зволожених ділянок. Хоча в умовах дефіциту вологи врожай зменшується. Для неї не шкідливе тимчасове затоплення на заплавних ділянках. Навпаки, це створює необхідний запас ґрунтової вологи на першу половину літа, нерідко посушливу.

Кущ рекомендується формувати із 5-7 гілок. У подальшому обрізування має бути спрямоване в основному на видалення старих, сухих, поламаних гілок, які загущують крону. Розростання кущів калини відбувається завдяки вкоріненню порості і утворенню природних відсадків. Довговічність окремих стовбурів калини сягає в різних умовах 10-25 років.

Для отримання великих урожаїв рослину необхідно підживлювати органікою і мінеральними добривами. Гній зазвичай уносять восени під перекопування із розрахунку 1 відро на кущ. Під дорослий кущ перегній можна вносити 1 раз на два роки. Мінеральними добривами калину можна підживлювати напровесні, до розпускання бруньок (30 г аміачної селітри або сечовини на кущ) і влітку (50 г нітроамофоски на пристовбурний круг). Збирання ягід важливо проводити до морозів, інакше їх можуть об’їсти птахи. Ягоди у китицях деякий час можуть зберігатися. Але потім, якщо ніколи переробити, краще заморозити, що не зменшить їх корисних властивостей.

Способи розмноження

Калина розмножується насінням і вегетативно. Але при насінному розмноженні сортові властивості не передаються. Крім того, насіння калини без спеціального впливу змінними температурами сходить тільки на другий рік після осіннього або весняного висіву. В любительських і присадибних садах уподобаний сорт калини легко розмножити вегетативно підгортанням порості, поділом куща, вертикальними або горизонтальними відсадками, а також зеленими і здерев’янілими живцями.

Заслуговує на увагу спосіб розмноження калини, розроблений кафедрою селекції і насінництва Української сільськогосподарської академії. У маточних кущів у віці від 2 до 10 років восени і весною підгортають основу стовбурів ґрунтом шаром 5-8 см. Через рік навколо куща з’являються додаткові 3-6 молодих пагонів. Коли вони будуть заввишки 20-25 см, проводять повторне обгортання основи маточного куща і пагонів річковим піском. Висота піщаного горбика має бути не менше 20 см, а ширина біля основи — 30-35 см. Витрата піску — 1-1,5 відра. Піщаний горбик потрібно періодично зволожувати. При правильному догляді в перший рік до осені у пагонів утворюються добре розвинуті корені. Вкорінені пагони відділяють від маточного куща секатором і висаджують на постійне місце.

Ми користуємося найпростішим способом розмноження калини — здерев’янілими живцями. Живці готуємо напровесні, нарізаючи з маточних кущів однолітні пагони завдовжки не менше 20 см. Заготовлені живці витримуємо у воді 3-5 днів і висаджуємо у холодне плівкове укриття. Субстрат має складатися із перегною і піску у співвідношенні 1:1. Рясне зволоження забезпечуємо будь-яким садовим розпилювачем (наприклад, «равликом» ). Через місяць живці вкореняться, а до осені з них виростуть саджанці, які можна висадити на постійне місце. Цей метод прийнятний і тим, що в момент укорінення ще немає спеки (березень-квітень) і немає необхідності організовувати затінення, як при зеленому живцюванні.

Розмноження калини зеленими живцями, на нашу думку, менш прийнятне, позаяк цей метод потребує використання стимуляторів коренеутворення. Укорінення відбувається у спекотливий час (перша декада червня), що створює додаткові проблеми щодо дотримання температурного режиму. Вкорінені живці часто не дають приросту, і їх доводиться дорощувати у шкілці ще сезон, перш ніж висаджувати на постійне місце.

Однак невелику кількість зелених живців (3-5 штук) легко вкоренити у домашніх умовах у квітковому горщику під перевернутою скляною банкою. У цьому разі субстрат краще зробити із торфу і піску у співвідношенні 1:1. На дні горщика обов’язково зробити дренажний шар із каміння. Заготовляють зелені живці у півздерев’янілому стані приблизно 10 червня. Зрізані гострим ножем або секатором пагони поточного року необхідно розділити на 2-3 брунькові живці, при цьому нижній зріз слід робити скісним (1,5 см від нижньої бруньки), а верхній — прямим (1 см над верхньою брунькою). Нижнє листя потрібно все видалити, а верхню пару листочків підрізати на 2/3, щоб листя не зів’яло. Після цього живці необхідно зв’язати в пучок і поставити у розчин гетероауксину в концентрації 10 мг/л так, щоб вони були занурені у рідину на 2-3 см. Через 16-20 годин живці потрібно витягти (обережно, щоб не намочити листя) і висадити трохи під нахилом у приготовлений горщик на глибину 2 см. Потім їх треба полити із пульверизатора, накрити скляною банкою і поставити на підвіконня (з сонячного боку). А ще краще зробити дві дуги із дроту і накрити живці замість банки плівкою. Час від часу необхідно обприскувати живці і зволожувати субстрат.

При такому способі зеленого живцювання немає небезпеки перегрівання живців. Через 3-4 тижні, коли вони вкореняться і почнуть рости, плівку можна поступово відкривати, а у середині серпня горщик треба винести на ділянку, витягти акуратно, не розсипаючи, весь субстрат із укоріненими живцями і висадити у шкілку, притінивши на кілька днів. Через рік після дорощування у шкілці саджанці готові до садіння на постійне місце.

Михайло УЗЕНКОВ.

м. Харків.
Тел. 067-731-61-41,
050-174-92-51.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 22(700) від 29 травня 2013 р., стор.8-9.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Ожина — комерційний підхід

Ср Тра 29 , 2013
(Продовження. Початок у №21 (699) від 22 травня 2013 р.). Випробовування холодом Коли перед людиною постає вибір, що посадити на ділянці — ожину чи великоплідну малину, вона часто робить його на користь великоплідної малини. На що при цьому зважають? Якщо почитати нашу літературу, то без зусиль можна знайти справедливе твердження, […]