Столовий буряк більше, ніж інші культури, чутливий до нестачі елементів живлення. За забарвленням його листя можна навіть визначити родючість ґрунту. У початковий період при посиленому рості вегетативної маси буряк найбільш активно поглинає азот. При його нестачі пригнічується ріст рослин, листя дрібнішає, кінчики його жовтіють. Пожовтіння (хлороз) молодого листя спостерігається також при нестачі у ґрунті заліза.
При дефіциті фосфору листя тьмяне, темно-зеленого кольору, потім червоніє. Коли ж замало калію, воно поступово стає темно-червоним, а при сильному калійному голодуванні — біліє і засихає. Передчасне почервоніння листя буває і при нестачі у ґрунті магнію і марганцю, а також на кислих ґрунтах. При цьому листя також недорозвинуте, до того ж може мати навіть синьо-фіолетове забарвлення. У такому разі ґрунт потрібно вапнувати. Робити це краще восени, позаяк при свіжому вапнуванні блокується поглинання рослинами бору. При нестачі вологи листя буряку також дрібнішає і набуває буро-фіолетового відтінку.
При вповільненому рості буряку і неприродному забарвленні листя рослини підживлюють мінеральними добривами (1-2 г азоту, 2-4 г фосфору, 3-4 г калію у діючій речовині на 1 м2) або гноївкою (1:10), пташиним послідом (1:20), коров’яком (1:5), витрачаючи 1 л розчину на 1 погонний метр рядка. У першу половину вегетаційного періоду буряк потребує більше азоту (краще натрієвої селітри), а у другу — калію (хлористого калію). Фосфор (суперфосфат, амофос) йому потрібен у рівній кількості впродовж усієї вегетації. Ще краще підживлювати буряк комплексними добривами, які містять азот і мікроелементи. Але слід мати на увазі, що підживлення азотом у кінці липня — на початку серпня веде до накопичення (у 1,5 разу більше) нітратів. У цьому разі зменшити їх кількість можна з допомогою калійних добрив, унесених у другій половині вегетації.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 21(699) від 22 травня 2013 р., стор.3.