Невибагливий екзот — зизифус

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Світлана Гричановська — одна із призерів організованого «ЗМГ» конкурсу «Весні — дорогу!», яка одержала в нагороду саджанці зизифусу від кримських фахівців із розсадницької справи Волкових. Вона запитує: а чи ростиме цей південний екзот у них, на півночі України, і який за ним потрібен догляд? Це запитання ми адресували безпосередньо Володимирові Григоровичу і Ніні Петрівні Волковим і попросили розповісти нашим читачам про особливості садіння і догляду за саджанцями зизифусу.

Зизифус (унабі) хоча і є субтропічною рослиною, дивовижно невибагливий до умов вирощування і, що важливо, надзвичайно продуктивний і корисний. Уже в розсаднику, у рік щеплення, саджанці обвішані плодами, і врожай на них дозріває водночас з урожаєм на дорослих деревах. Доводиться спочатку займатися збиранням, а затим — викопуванням.

Плануючи насадження зизифусу, потрібно все-таки враховувати особливості культури і відводити йому в саду сонячне, захищене від холодних вітрів і незатоплюване місце. Саджати його можна як восени, так і навесні. При весняному садінні, після ущільнення ґрунту і рясного поливу, пристовбурний круг мульчуємо. Через 2-3 дні полив повторюємо. У подальшому поливаємо не рідше разу на тиждень. Коли весна дуже суха і вітряна, зволоженню ґрунту потрібно надавати особливого значення.

Яму для садіння копаємо розміром 70 х 70 х 70 см. Родючіший верхній шар ґрунту складаємо в один бік, нижній, бідніший, — в інший. Засипаючи яму, міняємо їх місцями, а якщо у вашім саду земля не дуже родюча, краще взагалі повністю замінити її гарним ґрунтом. Кореневу систему при садінні не обрізуємо, аби більшою мірою зберегти тонкі корені: вони швидше йдуть у ріст і утворюють безліч усмоктувальних корінців, що дуже важливо для гарної приживлюваності саджанця.

На дно посадкової ями насипаємо горбик, на нього встановлюємо саджанець і розправляємо корені. Якщо вони довгі, повертаємо деревце навкруг своєї осі, аби корені рівномірно розмістилися по колу. Засипаючи яму, акуратно ущільнюємо ґрунт і рясно поливаємо, затим мульчуємо пристовбурний круг. Місце щеплення має бути трохи вище рівня ґрунту, тобто так, аби його було видно. Через 3-4 дні полив бажано повторити. Обов’язково, і навесні, і восени, слід рясно обприскати саджанець бордоською рідиною або її замінником. При правильному садінні на молодих рослинах зизифусу до кінця літа зав’яжеться пробний урожай.

Важливо знати, що зизифус родом із жарких країн, і для початку вегетації йому потрібна стала висока температура. Прокидається він наприкінці травня — на початку червня. Тож навесні не переймайтеся, а спокійнісінько чекайте появи зелених листочків. Не потрібно його викопувати чи висмикувати, як робили деякі наші знайомі. Якщо є сумніви, то треба взяти гострий ніж і обережно зробити на корі невеликий надріз — у живої рослини камбіальний шар завжди зелений. Цвіте унабі в липні-серпні, плоди дозрівають у вересні-жовтні.

І ще один важливий момент. Якщо, саджаючи яблуню чи вишню, можна обійтися одним екземпляром, не дбаючи особливо про запильник: не у вас у саду, так у сусідів ці культури напевне ростуть, а ось зизифус у наших краях — гість рідкісний. Тому висаджувати потрібно не менше двох саджанців різних сортів, а ще краще, якщо один із них буде сіянцем — у «дикунів» зазвичай пилок більш активний і життєстійкий. Урожай сіянець дасть такий же, як і культурний сорт, хіба що плоди будуть меншого розміру, але вони такі ж смачні та корисні.

При нормальному розвитку зизифус не потребує щорічного детального обрізування і хімобробок, та й щодо вологості ґрунту реакція в нього спокійна. Плоди при цілковитій зрілості за смаком і кольором схожі на сушені яблука. Ми збираємо плоди зизифусу напівзабарвленими, зірвані вони швидко дозрівають і набувають повноти смаку. Оскільки період цвітіння розтягнутий у часі, дозрівання так само неодночасне. Але здатність доспівати у зірваному стані дозволяє, якщо треба, зібрати весь урожай одразу.

Свіжий зизифус навіть у холодильнику зберігається відносно недовго, тому його краще переробити — варення, цукати, маринади і компоти мають такий же оздоровчий ефект на людину, як і свіжі чи сушені плоди. Сама рослина своїм незвичним виглядом надає будь-якому куточку саду екзотики, особливо взимку, коли ламані кутасті обриси його гілок темніють на тлі снігу.

Щодо нашого садивного матеріалу, то слід сказати, що свої саджанці культурних сортів ми вирощуємо щепленими на сіянці дикого зизифусу, тому з появою порості нижче місця щеплення її необхідно видаляти. Якщо порість не прибрати, вона розростеться, щеплення загине і рослина «здичавіє», як часто трапляється із трояндами.

На завершення хочемо сказати, що зизифус прекрасно росте і плодоносить у всіх регіонах України. Тож при дотриманні всіх рекомендацій з догляду ніяких проблем бути не може. Вирощуйте зизифус у себе задля користі та краси, зміцнюйте здоров’я своє і близьких вам людей.

Володимир та Ніна ВОЛКОВИ.

Вул. 60 років СРСР, буд. 26,
с. Донське Сімферопольського р-ну
АР Крим, 97523.
Тел. моб. 050-51-98-34.
Е-mail: kizilplus@mail.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 17(695) від 24 квітня 2013 р., стор.11.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Справжня насолода для душі

Ср Кві 24 , 2013
Вирощуванням винограду я захопився ще в далекому 1980 році. Посадив тоді зимостійкі сорти Лідію, Ізабеллу. Ще у мене ріс кущ винограду, здається, якогось прямого плідника, урожай котрого дозрівав у середині вересня і міг висіти до самих морозів. Збирали його кожного року не менше ніж по півтонни, з ягід варили варення, […]