Із однієї розетки — плантація

Переглядів : 4
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Багато садівників, придбаваючи новий сорт суниці, стикаються із проблемою: як максимально його розмножити. Адже часто доводиться придбавати садивний матеріал за немаленькі гроші, і не завжди це хороша і сильна розсада. Через цю ж причину сортові розетки придбаваються у мінімальній кількості: одна, дві чи три штуки — «на заведення» , із котрих треба буде одержати якомога більше розеток для закладання грядки рослинами даного сорту. Я чиню так.

Якщо це розсада фріго, то стараюсь придбати її напровесні (кінець березня — початок квітня), доки не надто жарко і є можливість поспостерігати за нею. Тому зразу у відкритий ґрунт її не саджаю, а вирощую певний час на підвіконні (близько трьох тижнів) і слідкую за темпами росту рослин, за потреби здійснюю обробки і підживлення (хоча, якщо розсада якісна, підживлення їй не потрібні).

Знаю, що деякі садівники, купивши розсаду фріго, намагаються зберігати її в холодильнику, в ящику для овочів. Тут треба бути обережним. Річ у тім, що розсаду не варто зберігати в холодильнику довше двох тижнів. За технологією фріго зберігається при температурі 1,5-2°С, а звичайна температура в холодильнику становить приблизно +4°С. При такій температурі розетки починають рости, а через нестачу освітлення рослини набувають блідо-жовтого кольору і мають слабке, витягнуте листя, що в подальшому призводить до уповільнення розвитку чи до загибелі садивного матеріалу. При такій температурі може початись загнивання і корінців рослин.

Для початкового садіння використовую пластикові стакани об’ємом 0,5-0,2 л — залежно від товщини розеток і довжини коренів розсади. Ґрунт усе-таки краще використовувати куплений. Він легший, пухкіший. Я купую універсальний із pH близьким до нейтрального. Після садіння садивного матеріалу в стаканчики поміщаю розсаду на вікно. Розсада фріго, яка правильно зберігалась, буквально «вистрілює» молоді зелені листки і миттєво йде в ріст. За потреби рослини можна підсвічувати лампою денного світла. У мене вікна світлі, тому мені робити цього не доводиться.

У відкритий ґрунт розетки саджаю приблизно в кінці квітня (дивлюся за погодою і станом рослин). Далі чиню так, як і при садінні на маточник суниці із закритою кореневою системою: акуратно витрушую земляну грудку із розеткою зі стаканчика і саджаю на постійне місце. Землю під садіння слід підготовити завчасно, як мінімум за два тижні, позаяк вона має осісти після перекопування, інакше після осідання ґрунту оголюється коренева шийка рослини, що часто призводить до її загибелі.

Саджаю маточник у два рядки, із відстанню між кущами 35 см, а між рядками — 45 см. При такому садінні рослини мають достатню площу живлення і є місце для встановлення стаканчиків під укорінення вусів, або просто місце для укорінення в ґрунті, якщо ви плануєте вирощувати садивний матеріал із викопуванням рослин. Для підстрахування від поворотних заморозків посаджену розсаду накриваю або скляними банками, або ж обрізаними пластиковими пляшками. Цей же захід запобігає пошкодженню листя жуком-головачем.

Щоб у подальшому одержати максимальну кількість дочірніх розеток із посаджених уже маточних кущів, доводиться жертвувати плодоношенням, позаяк для одержання більшого врожаю зазвичай рекомендується обривати вуси, а для нарощування розеток — вищипувати квітконоси. На ремонтантних сортах вищипувати квітконоси доводиться регулярно. Позбавивши рослини можливості розмножуватись насінням (тобто плодоносити), ми стимулюємо її до розмноження вегетативним способом. Звичайно ж, буває, дуже хочеться подивитись на ягоди придбаного сорту. У такому разі можна залишити один кущик на плодоношення, якщо їх кілька.

Як відомо, у період активного вегетативного росту рослинам необхідний азот. На моє переконання, більш переважні позакореневі підживлення, оскільки рослини швидше одержують і засвоюють необхідні речовини. Для обприскування по листю я в основному застосовую слабкий водний розчин аміачної селітри (5 г на 10 л води).

Перші вуса на посадженій розсаді з’являються після плодоношення. У нашому разі, позбавлена квітконосів розсада починає давати вуса приблизно через 3-4 тижні після садіння в ґрунт. У міру наростання вусів підставляю стаканчики об’ємом 0,2 л для укорінення розеток або пришпилюю їх до землі. Як шпильки використовую дріт із різних матеріалів. Якщо немає дроту, можна використовувати звичайні канцелярські скріпки, попередньо їх розігнувши.

Якщо не стоїть завдання одержати максимальну кількість рослин із куща, для укорінення беру перші дві розетки, на кущикові залишаю не більше п’яти вусів. Якщо ж брати садивний матеріал за максимумом, то із рослини першого року життя можна одержати 10 молодих розеток (максимально мені вдавалося укоренити 12 штук), із рослин другого року — 20-30 штук. Але ці цифри — не основний показник. Велику роль відіграють сортові особливості. Деякі сорти мають підвищену здатність утворювати вуса, а інші — навпаки. Із кущів старше двох років розетки брати не рекомендується, позаяк такі рослини впродовж свого життя накопичують на собі інколи цілий «букет» захворювань та шкідників.

Про ступінь укорінення суджу за денцем стаканчика — підіймаю і дивлюся, чи видно корінці. Але можна обійтися і без цього тесту. Як правило, через місяць після пришпилювання розетки мають достатню для самостійного росту кількість корінців. Є ще один момент: якщо брати всі розетки від маточного куща, то, як правило, остання найменша розеточка на вусі не встигає наростити корінці. Я відділяю весь вусик із рослинами. Міркую так: до прикладу, перші дві розеточки мають корінці і можуть рости самостійно, а останню — відділяю з вусом, котрий залишаю, і кінець його опускаю в стаканчик з водою. Воду не міняю, просто слідкую за її рівнем і за потреби доливаю. У такому стані розеточка перебуває доти, доки не відростуть корінці. На маточній рослині треба своєчасно відділяти розсаду, що укоренилась. Це стимулює кущ до утворення нових вусів.

Катерина ФУРСОВА,
садівник-любитель.

Вул. Каратаєва, буд. 40,
м. Ростов-на-Дону, 344055
(відповім за наявності конверта зі зворотною адресою).
E-mail: fursovka@yandex.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 16(694) від 17 квітня 2013 р., стор.11.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Захист винограду — захід комплексний - 2

Ср Кві 17 , 2013
(Продовження. Початок у № 15 (693) від 10 квітня 2013 р.). Для ефективного захисту виноградників від хвороб, які найчастіше уражають рослини, потрібно знати їх особливості і методи боротьби з ними. Мілдью Мілдью — грибкове захворювання. Зимує збудник в опалому й ураженому хворобами листі, прикопаному чи просто присипаному землею. Активно розвивається при температурі […]