Щоб сорт не вироджувався

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Раніше, за твердженням учених, Прикарпаття було зоною найменшого виродження картоплі. Тут можна було її саджати 15 років поспіль, не міняючи садивного матеріалу. В останні роки й у нас улітку стоїть жара, тому виродження картоплі прискорилося. Садивний матеріал тепер потрібно міняти кожні 5-6 років, що дозволяє не лише зберегти якісні характеристики сорту, а й збільшити врожайність на 20-25%. А з допомогою деяких прийомів можна і пригальмувати виродження сортів.

Картоплю, що росте на моїй ділянці і дає гарний урожай, я вирощую, застосовуючи агротехніку, яка дещо відрізняється від стандартної. Ці особливості полягають у підготовці до садіння. Уже не перший рік практикую обробку бульб макро- і мікроелементами перед яровизацією. Насипаю бульби в стару ванну або вкладаю їх у сітки і замочую впродовж години в такому розчині: на 10 л води — 60 мл витяжки суперфосфату, 40 г сечовини (карбаміду), 50 г калімагнезії, 5 г мідного купоросу, 10 г борної кислоти. Затим бульби кладу в ящики у 2-3 шари і пророщую їх при температурі 10…14°С. Раз на тиждень обприскую стимулятором росту потейтин. Аби бульби не підсихали, зверху ящики і сітки нещільно накриваю плівкою.

Позаяк садивний матеріал недешевий, висаджувати його цілими бульбами невигідно, при цьому коефіцієнт розмноження становитиме лише від 1:5 до 1:10. Існує багато способів розмноження картоплі. Бульби ріжуть на частини, на одне вічко, ділять кущі, висаджують етіольованими або зеленими паростками тощо. Різати краще великі бульби, а на дрібних і середніх слід у нижній частині бульби робити зрізи діаметром 20 мм. При цьому проявляється раневий ефект, унаслідок чого посилюється імунітет рослин, а це підвищує врожайність і довговічність сорту. Ріжу я картоплю за 1-2 дні до садіння, аби рана встигла опробковіти, зріз присипаю просіяним попелом, а щоб кущі були розлогими, висаджую такі бульби зрізом догори на відстані 20-25 см (залежно від розміру) і з міжряддям 60 см. Перед садінням бульби або їх частини розділяю на три фракції: дрібні (вагою до 30 г), середні (50 г), великі (80 г і більше). Кожну фракцію саджаю окремо, що дає рівномірні сходи й однаковий ріст кущів.

Нові сорти 1-ї репродукції, які я одержую від картоплярів-любителів, розмножую шляхом поділу на 1-2 вічка. Проростивши бульби з паростками до 1-2 см, ріжу їх у день висадження, обпудрюю просіяним попелом і висаджую на глибину 4-5 см із міжряддями 55-60 см. Висаджую тоді, коли ґрунт на глибині 8-10 см прогріється до температури 5°С (на березі починають розпускатися бруньки). Ранні сорти в нас висаджують наприкінці березня — на початку квітня, а середні і пізні — у другій половині квітня. При появі 40-50% сходів необхідно виконати перше підгортання, а через 7-10 днів — друге, при цьому сходи повністю засипають землею. До змикання рядів проводять ще 2-3 підгортання. Висота гребенів має бути не менше 25 см.

Картопля потребує більше поживних речовин, ніж інші овочі, особливо під час утворення бульб і наростання надземної частини. Тому ділянку під неї краще готувати з осені. Гарні результати дає сівба сидератів (зернових, бобових) під осінню оранку, внесення органічних добрив (перепрілий гній — 400-600 кг на сотку), а також фосфорних і калійних добрив (по 3 кг суперфосфату і калімагнезії або сульфату калію на сотку). Якщо ділянку восени не удобрювали, то перед садінням уносять комплексне мінеральне добриво в рядки з розрахунку 25 кг нітроамофоски на 5-6 соток. У кожну ямку вносять також 15 г пташиного посліду, 1-2 жмені попелу із перегноєм.

При появі сходів до 10 см заввишки корисно провести підживлення азотом (1 кг карбаміду або аміачної селітри на сотку). Їх можна замінити розчином гноївки (0,5-1 л на 10 л води) або настоєм пташиного посліду (0,5 л на 10 л води). Якщо сходи постраждали від заморозків, а це часто трапляється в наших краях на ділянках з ранніми насадженнями, то таке підживлення їм просто необхідне. Добриво вносять у міжряддя перед першим полоттям. Гарним доповненням до основного підживлення, особливо при нестачі добрив, а також у посушливий період, є позакореневе підживлення. Листя обприскують тим же комплексним добривом — нітроамофоскою або амофоскою (100-120 г на відро води). Повторне обприскування провадять через 10-14 днів після першого 1-відсотковою витяжкою суперфосфату і сірчанокислого калію або калімагнезії, а за три тижні до збирання врожаю — витяжкою суперфосфату (1 ложка на відро води) з додачею літрової банки попелу.

При відсутності мінеральних добрив можна застосовувати витяжку попелу (піввідра попелу залити до країв водою, настоювати 3 дні, помішуючи, відстояти, процідити і додати стільки ж води). У цей розчин не слід додавати настій перегною, пташиного посліду, гноївки. Таке змішування призводить до втрати азоту. Крім фосфору і калію, що містяться у попільній витяжці, до неї можна додати бор, який позитивно впливає на врожайність і смакові якості бульб. На додачу підвищується стійкість рослин до несприятливих кліматичних умов і хвороб. Борну кислоту (10 г) спочатку розводять у гарячій воді, а потім додають у розчин. Його можна застосовувати для позакореневого підживлення не лише картоплі, а й інших овочів.

Бульби, що одержали достатню кількість добрив, мають гарні кулінарні властивості, краще зберігаються і наступного року дають значно більший урожай, ніж вирощені без підживлень. Однак картоплю не можна і «перегодовувати» , адже якість бульб буде гіршою, у них накопичуються нітрати. Деякі городники практикують застосування перед садінням свіжого гною і, заощаджуючи гроші, замість додачі в посадкові ямки комплексного мінерального добрива вносять тільки аміачну селітру. При цьому можна одержати непоганий урожай, але ці бульби будуть перенасичені нітратами, дуже погано зберігатимуться, хворітимуть і гнитимуть у погребі, відповідно з них виходить поганий садивний матеріал.

Уже багато десятиліть на нашій території поширене таке небезпечне захворювання, як фітофтора. Вона уражає низку культур, у тому числі й картоплю. Поки що не винайдено препарату для її знищення. Єдиний вихід — загальмувати поширення збудників хвороби. Наразі є великий вибір дорогих хімічних препаратів. У бакову суміш до будь-якого препарату проти фітофтори (тату, антракол) можна додати один препарат проти колорадського жука (конфідор максі, децис, актара). Однак як засіб проти фітофтори не втратив своєї актуальності і давній, перевірений часом препарат — бордоська рідина (суміш вапна і мідного купоросу). При загрозі поширення цієї хвороби застосовують 1-відсоткову суміш, де мідь відіграє ще й роль підживлення. Обприскування проводять за сухої, безвітряної, похмурої погоди, уранці після сходження роси. Затримують поширення спор грибка фітофтори і рослинні настої, зокрема ромашки, деревію, кропиви, кори дуба. Але обробки ними потрібно проводити частіше. Проти колорадського жука наразі дуже широко застосовується препарат престиж. Однак він дуже токсичний і використовувати його краще лише при розмноженні насінних, а не продуктових бульб.

Я при перших ознаках фітофтори (побуріння бадилля) скошую рослини і виношу бадилля з ділянки, щоб не відбулося подальшого зараження спорами грибка. Через два тижні, коли шкірка стане грубішою, бульби викопую, промиваю і прозеленюю в тіні під навісом упродовж одного місяця. Перед закладанням на зберігання їх можна протруїти 5-відсотковим мідним купоросом. Усі ці способи і прийоми дають можливість одержати з 1 кг насінних бульб нового сорту 25-30 кг високоякісного садивного матеріалу, а також поліпшити якість старих уподобаних сортів, які дають гарний урожай упродовж багатьох років.

Борис ГАВРИЛЮК.

с. Княже Снятинського р-ну
Івано-Франківської обл., 78360.
Тел. (03476) 3-55-45, 097-332-73-94.
Е-maіl: havrіlyuk_b@ukr.net

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 15(693) від 10 квітня 2013 р., стор.2-3.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Порічки на штамбі — не просто окраса

Ср Кві 10 , 2013
Штамбова смородина сорту Ровада Багато дачників для окраси своїх ділянок спеціально саджають декоративні дерева та кущі, не здогадуючись, що можна поєднувати приємне і корисне. Навіть якщо посадити звичайні порічки, можна цілком змінити ділянку. Для виконання поставленого завдання, насамперед, потрібен кущ гарного сорту з довгими кетягами і великими червоними ягодами. Дуже […]