Loading...«Для покращення родючості ґрунту хочу свою ділянку в п’ять соток засіяти на кілька років люцерною. Хотілося б знати, як її сіяти і скільки насіння потрібно на сотку, аби не було зайвих витрат, адже воно дорого коштує.
м. Ровеньки Луганської обл.».
Люцерна — дійсно, одна із кращих рослин для відновлення родючості ґрунту. Її коренева система добуває із глибоких шарів ґрунту фосфор, кальцій та інші елементи, які частково накопичуються в орному горизонті й покращують поживний режим рослин. Люцерна сприяє розсоленню ґрунтів, знижує випаровування вологи із ґрунтової поверхні, сповільнюючи тим самим надходження солей в орний шар. При її вирощуванні відбувається збагачення ґрунту органічною речовиною і азотом, максимальна кількість якого накопичується під люцерною три-чотирирічного віку. При розкладанні коренів люцерни ґрунт збагачується не лише азотом, а й рухомою фосфорною кислотою, калієм і кальцієм.
Сіяти люцерну краще напровесні, коли ґрунт достатньо вологий. Вона холодостійка і здатна навіть в умовах суворої малосніжної зими витримувати великі морози. І хоча рослина досить вологолюбна, але завдяки добре розвиненій кореневій системі люцерна легко витримує посуху. Ця багатолітня рослина може рости на одному місці 5 років. Краще вирощувати на окремому клину, а траву використовувати для мульчування грядок під овочевими культурами і суницею.
Сіють люцерну врозкид, причому для досягнення рівномірності в розподілі насіння його змішують із піском, сухою землею чи тирсою (1:2 або 1:3) і, розділивши на дві рівні порції, розсівають у два прийоми: спочатку вздовж, затим упоперек для одержання рівномірніших сходів. Потім граблями загортають насіння у ґрунт (на глибину приблизно 1,5-2 см). Сіяти можна загущено з розрахунку 320 г на сотку. Там, де атмосферні опади випадають дуже рідко, насіння люцерни сіють рядами на відстані 15 см один від одного на глибину 4-5 см. Вирівнюють посіви граблями зубцями догори.
Косити люцерну можна 4-5 разів на рік, коли вона перебуває в стадії бутонізації. У рік висіву травостій першого укосу досягає початку цвітіння приблизно через 50-60 днів, а в подальшому зацвітає зазвичай через 30-40 днів після кожного укосу. Необов’язково засівати люцерною всю ділянку. Її бажано розділити на дві частини. Коли на одній люцерна починає вироджуватися, цю частину розорюють і вводять у сівозміну, а замість неї засівають новий клин. Після люцерни можна вирощувати будь-які рослини. Але сама вона не повинна швидко повертатися на попереднє місце, аби не було виснаження ґрунту.
Однак у всій цій діжці меду є і ложка дьогтю. Оскільки люцерна росте повільно, вона не спроможна впоратися із бур’янами. Тому її краще сіяти разом із вівсом чи будь-якою іншою дрібною зерновою культурою. Крім того, люцерна споживає із ґрунту багато поживних речовин. У порівнянні із зерновими вона використовує вдвічі більше азоту і фосфору і в 1,5 разу більше калію. Щовесни її необхідно підживлювати суперфосфатом і калійним добривом у співвідношенні 2:1 із розрахунку 400-500 г на сотку. І найголовніше, люцерна — багатолітня культура, а багатолітники підрізати складно, вони часто відростають від коренів, перетворюючись на бур’ян, який важко викорінити. Іноді її неможливо вивести навіть за допомогою раундапу.
Тому як санітарно-збагачувальні сидерати краще використовувати різні однолітні рослини, що швидко ростуть. Це можуть бути фацелія, вика, олійна редька, гірчиця, однолітній люпин, буркун, овес, пшениця та інші рослини. До того ж насіння їх коштує у 8-10 разів дешевше. Сіяти дані рослини можна як навесні, так і восени, не загортаючи зелену масу в ґрунт. При вирощуванні сидератів головне не перекопувати ґрунт і не захоплюватися одним видом рослин. Сидерати кожного сезону необхідно міняти, тоді ґрунт дійсно стане родючим.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 14(692) від 3 квітня 2013 р., стор.4.
