Loading...
Торік я придбав в одного досвідченого городника-любителя трохи насіння чумизи. Воно дрібніше звичайного проса, колір у нього від жовтого до червоного. Посіяв його рядами з відстанню між ними 20 см і між рослинами в ряду — 5-10 см. Засіяв ділянку розміром 5 х 20 м. Обсадив навколо розторопшею плямистою і почав чекати. Через два тижні вирішив подивитись, чи зійшла чумиза, але на ділянці була, як мені здалося, лише одна мітлиця. Це бур’ян, котрий зазвичай росте в кукурудзі. Як мені пояснив городник, у котрого я придбав насіння, молоді рослини чумизи майже не відрізняються від мітлиці, хіба що листя в чумизи червонувате, а в цього бур’яну — світло-зелене. Зрозумів так само, що сіяти чумизу треба по 1-2 насінини із відстанню в рядку 10 см, так вона кущиться, як пшениця: з однієї зернини виростає кілька високих стебел. Догляд за чумизою нескладний: треба полоти міжряддя і виривати бур’яни в рядках. Виросла чумиза заввишки до 1,5 м, колоски у неї завдовжки 25 см і завтовшки 3 см. Вони складаються начебто з маленьких шишечок, наповнених насінням. Для порівняння: в одному колоску пшениці міститься 50 зерен, у качані кукурудзи — 500, а в одному колоску чумизи — 5000 зерен. Завидна врожайність. Ось би так пшениця родила!
На початку серпня на грядку налетіли горобці і почали так активно «молотити» колоски, що за тиждень і «жнива» завершили б. З’ясувалось, що зерно вже дозріло. З допомогою дочки та внучки серпом і садовими ножицями обрізав усі колоски, досушив їх на горищі, а через два тижні обмолотив на подвір’ї звичайною палицею. Урожай становив 25 кг. Старі рослини, котрі ще більше стали схожими на очерет, скосив і спалив, а попелом підживив капусту.
На великих площах чумизу можна збирати комбайном. У 50-х роках минулого століття так і робили. Тоді чумизу пробували вирощувати в колгоспах, але чомусь вона не одержала поширення, а тепер вважається забутою рослиною.
Кілька слів про практичне, господарське значення чумизи і про те, чи варто розводити її на присадибних ділянках. Правду кажучи, мак і коноплі також заборонено сіяти, але голоду немає. Так і той, у кого немає чумизи, не залишиться голодним, та і менше роботи буде. Але я все-таки задоволений: уперше побачив і на подив сусідам виростив таку незвичну для нас рослину. Крім того, насіння чумизи, як і звичайне просо, дуже полюбляють курчата і співочі птахи — канарки, папуги, а взимку підгодовував синичок і щиглів у саду. Трохи підгодовую цим зерном голубів, а кури, з’ївши чумизи з кукурудзою і пшеницею, через кілька днів стали нестись так, що я не знав навіть, куди яйця складати.
А ще навесні чумизою можна засіяти будь-яку ділянку з бур’янами, і коли вона підросте на півметра, разом із бур’янами скосити. Це буде хороше сіно із різнотрав’я. Косити чумизу можна двічі-тричі до пізньої осені. Порівнюючи з вартістю насіння люцерни чи конюшини, переконався, що чумиза вигідніша для сівби на сіно.
Ось і вся правда про чумизу. Я розповів те, про що сам дізнався. А вам вирішувати, вирощувати її в себе на городі чи ні. А з охочими можу поділитися насінням чумизи і лікарської рослини розторопша плямиста.
Вул. Р. Шухевича, буд. 13,
с. Бедриківці Городоцького р-ну
Хмельницької обл., 32043.
Тел. (03851) 9-50-25; 098-41-12-373.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 10(688) від 6 березня 2013 р., стор.8-9.
