Годжі чи «дереза китайська»?

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Збирання ягід годжі в Китаї

Минулого року в Україні не було, мабуть, жодного періодичного видання, яке б не приділило уваги такій цікавій рослині, як годжі — ягоді молодості і довголіття. Жителі багатьох східних країн вважають її національним надбанням і привласнюють собі пальму першості щодо вирощування годжі. В Японії, наприклад, годжі називають ягодою ніндзя. Вважається, що завдяки цій ягоді воїни ставали витривалішими, сильнішими духом, не відчували болю. У Туреччині годжі називають курт ізюмом, або османською ягодою. І все-таки перші згадки про годжі знайдені в Китаї приблизно 4 тисячі років тому. Реклама зробила свою справу. Люди масово розкуповували новий цілющий продукт, а затим так само масово почали звертатися в лікарні із харчовим отруєнням. Адже ніде не йшлося про культуру споживання ягід годжі. Сушені ягоди досить смачні, і багато хто споживав їх від 100 г до 0,5 кг за раз. Летальних випадків не було зафіксовано, а ось нудота, діарея, висипання на шкірі, пожовтіння білків очей і навіть усього тіла, підвищення кров’яного тиску тощо спостерігалися. До мене також зверталися за поясненнями читачі, особливо ті, хто придбав у мене минулого року саджанці годжі. Ось тому я і вирішив написати цю статтю.

Насамперед хочу застерегти: краще вчитися на чужому досвіді. Та навіть на сьогодні інформації щодо вживання ягід годжі дуже мало. Проте багатьох цікавить питання вирощування годжі. Ще б пак, адже 1 кг ягід на світовому ринку коштує 50 доларів. Уловивши кон’юнктуру ринку, лідери розсадницької справи в Європі переорієнтувалися на вирощування годжі. Як правило, у більшості випадків саджанці одержували із насіння. З одного боку, це забезпечує масове і швидке розмноження, з іншого — втрату дорогоцінного часу. Чому? Для цього треба знати біологічний портрет цієї дивовижної рослини.

Годжі (лат. Lycium barbarum, рід — дереза звичайна) вирощується в культурі у країнах Східної Азії. Кущі досягають до 3,5 метра у висоту. Гілки тонкі та довгі, жируючі молоді пагони часто з невеликими колючками (правда, у зоні плодоношення колючок немає), листя просте еліптично-подовжене. Квітки фіолетово-рожевого кольору, дзвоникове. Рослина цвіте із червня по вересень, плодоносить із липня по жовтень на гілках першого року приросту. Заявлена морозостійкість — -27°С, але насправді годжі витримує більш низькі температури.

На земній кулі росте близько 40 видів дерези, і лише два з них мають харчову і лікувальну цінність. Один із них — годжі тибетське, що було помічене ченцями й у своєму первинному вигляді багато сотень років тішить усіх щорічними високими врожаями. Відзначається дуже раннім плодоношенням, цвіте та плодоносить у перший рік садіння із живця і на другий — при вирощуванні з насіння (у цього виду воно достатньо велике). Для годжі тибетського характерне стовідсоткове запилення квіток і раннє дозрівання ягід краплеподібної форми (до 2 см). До вад можна віднести водянистість ягід, які через це погано висихають під час сушіння, та й смак бажає бути кращим. Ягода хоча і солодка, але з добре відчутним присмаком пасльону.

Другий вид — годжі китайське — результат багаторічної роботи китайських селекціонерів. Кущі більш розгалужені, великої сили росту. Ягоди подовжені (до 3 см), хрумкі, солодкі, з незначним пасльоновим присмаком. Переваги — споживання у свіжому вигляді, шкірка і насіння при вживанні в їжу не відчуваються, швидке і якісне сушіння ягід. Вади — вступ у плодоношення на другий, третій, а іноді й на четвертий рік після садіння, у західних областях України значна частина врожаю не визріває; погане вкорінення живців.

В Європі поширене годжі тибетське. Першими цю справу поставили на комерційну основу італійці. Висіявши насіння, вони відібрали 6 форм, дали їм назви і виставили на продаж в Інтернеті за ціною від 8 до 14 євро за невеликий саджанець у горщичку 9 х 9 см. Відразу шість сортів! Важко не піддатися спокусі. І я купився. Та як пізніше з’ясувалося, помічені мною відмінності були у вигляді різної форми листочків, будові куща, але аж ніяк не у смакових якостях. Два з них були з ягодами, взагалі не придатними для вживання.

Ще одну таку рослину мені привезли з Австрії, плоди були невеликі, водянисті й дуже гіркі. Це все через те, що годжі — рослина перехреснозапильна, та ще й відмінний медонос. За допомогою бджіл кущ перезапилюється з іншими видами, ось і результат не втішний, але повчальний.

Навесні 2012 року, після перших публікацій про ягоду молодості й довголіття, попит на саджанці був величезним. Зрозуміло, що в Україні шукати її було справою марною, тому зверталися в лабораторії ін-вітро до найближчих наших сусідів — поляків. До того ж із Польщі простіше завезти рослини в Україну. Цікаво, що до цього поляки навіть не чули про таку рослину, як годжі. А через півроку вони пропонують уже десятки тисяч саджанців. За такий короткий проміжок часу в лабораторії просто неможливо розвести і виростити до товарного рівня таку кількість саджанців, а ось із насіння цілком реально. А це значить, що на наші ділянки знову потрапить багато неякісного матеріалу. До речі, уже зараз в Україні дуже багато сумнівного годжі під назвою «дереза китайська». Тож потрібно бути дуже обережним. Оскільки деякі види цього годжі можуть багато років не плодоносити.

Та це ще півбіди, якщо враховувати випадки із харчовими отруєннями. Тому не менш важливо ознайомитися з культурою споживання годжі. У Китаї, наприклад, ця рослина безвідхідна. Там використовуються листя, кора, корені, пагони і ягоди. Останнім часом у Китаї почали робити соки і вина з ягід годжі. Однак за тисячолітніми спостереженнями всі продукти з годжі, і навіть ягоди, потрібно вживати в певних дозах і пропорціях. Слід починати з 1-2 ягідок (особливо у свіжому вигляді і бажано під наглядом лікаря). Якщо впродовж кількох годин немає нудоти, блювоти, алергії — можна споживати в більшій кількості. Рекомендована доза для здорової людини — не більше 10 г на день. Бажано під час вживання їжі. До речі, ягоди можна зберігати як у сушеному вигляді, так і в замороженому. Заморожувати простіше, бо висушені ягоди повинні мати гарний темно-червоний колір, а досягти цього складно.

Чай із сухого листя бажано приймати у другій половині дня, ближче до вечора (він розслаблює), і так само під час уживання їжі. Листя для чаю заготовляють у травні, сушать у тіні. Заварюють його з розрахунку 3 г на 1 склянку.

На завершення хочу сказати, що при збиранні ягід сік часто потрапляє на різні частини тіла, найбільше на руки, але на випередження запитань щодо дотримання заходів безпеки, скажу, що ніякого дискомфорту це не завдає. Жодного разу при збиранні врожаю вищеописаних (їстівних) видів годжі й у членів моєї родини, і в знайомих не було ніяких хімічних опіків. На доказ можна поглянути на фото, зроблене під час збирання ягід годжі в Китаї. Але це стосується лише їстівного, селекційного годжі.

На мою думку, у цієї культури велике майбутнє і в Україні, особливо на півдні і сході. Тому в подальшому обов’язково розповім детально про агротехніку годжі, перевірену на власному досвіді.

В’ячеслав ФРАНЦИШКО.

м. Кам’янець-Подільський Хмельницької обл.
Тел. 067-381-07-85.
E-mail: frantsishko@ukr.net
Сайт: rozkish.com.ua

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 9(687) від 27 лютого 2013 р., стор.9.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Усі барви літа — у виноградному вінку

Ср Лют 27 , 2013
Доброго дня, шановна редакціє газети «Земля моя годувальниця» ! Дякую за надану всім читачам можливість ділитися на сторінках газети своїми досягненнями і знаннями. Ось і я хочу розповісти про свої успіхи у справі вирощування винограду. На родинній раді ми вирішили взяти участь у конкурсі «Виноградник: мої досягнення» . Виноградні кущі […]