Персик: індивідуальний підхід

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Приблизно з кінця лютого у великих садівницьких господарствах починають обрізування плодових дерев. Дивлячись на це, садівники-любителі також беруться за пилки і секатори. Хоча якщо дерев не дуже багато, гострої потреби в цьому немає. Обрізати кілька дерев на присадибній ділянці можна й у березні. Інша річ промисловий сад, де до початку вегетації потрібно встигнути обрізати сотні дерев на кількох гектарах. Ось і починають тут раніше. Але це ще півбіди. Гірше, коли «під ножівку» зимової пори через недосвідченість садівника потрапляють персики. Річ у тім, що їх у жодному разі не можна обрізувати взимку. Втім, це стосується й інших дерев, якщо температура повітря тримається нижче -5°С. При обрізуванні в цей період знижується зимостійкість дерев через завдання їм ран.

Існує загальноприйняте правило, згідно з яким персик по можливості намагаються обрізувати на початку цвітіння (чи під час його). Треба знати біологію цієї рослини. Річ у тім, що всі однолітні пагони персика (гілки, які виросли торік) мають генеративні (квіткові) бруньки. Якщо в яблуні, сливи та інших культур з перезимованих плодових бруньок, а згодом квіток, зав’язується від 5% до 15% плодів (залежно від погодних умов під час цвітіння), то в персика показник зав’язування плодів значно вищий. Це дає можливість персику вже в молодому віці давати рясну зав’язь, яка в подальшому не осипається (на відміну від яблуні).

Через те, що зав’язується непомірна кількість плодів, поживні речовини витрачаються в першу чергу на їх утворення. Залишок поживних речовин дає можливість вирости щорічним пагонам на 10-15 см у другій половині літа. У підсумку навіть при зниженні температури повітря до -10…-15°С однолітній приріст гине, а скелетні гілки пошкоджуються. У місцях тріщин утворюється камедь — захисна реакція дерева на рани. Часто рекомендують проводити заходи боротьби з камедетечею, не зважаючи на справжню причину. Тому перша ознака швидкого виснаження (а можливо, і загибелі) дерева персика — велика кількість плодів вагою близько 100 г, від яких вгинаються гілки.

Існує кілька способів, які дають можливість зменшити кількість плодів. Одним з найпоширеніших є обрізування дерева (хоча просте видалення зав’язі й плодів так само дає гарні результати). Звичайно, можна в черговий раз написати про обрізування з наукового погляду. Але, як підтверджує практика, це тільки ще більше спантеличує садівників-любителів. Вони у кращому разі плутаються в термінології і надають цю «хитру» справу для виконання фахівцям, а в гіршому — припускаються непоправних помилок.

Хотілося б розказати просто про складне, аби читачі мали уявлення, чим їм потрібно зайнятися, і могли вже по-іншому розуміти статті, написані на тему обрізування, а головне, самі були здатні виконати цю операцію.

Отже, перше. Для дерева персика рекомендується чашоподібне формування. Обрізування ж потрібно проводити в три етапи: формування і виведення скелета, освітлення крони, нормування врожаю. Спочатку звертаємо увагу на особливості росту, на які необхідно вплинути. Насамперед слід мати на увазі, що у гілок, які ростуть вгору, переважають ростові процеси. Гілки, які ростуть вертикально, утворюють максимальну кількість деревини з мінімальним урожаєм плодів. На гілці, що росте горизонтально, навпаки, утворюється максимальна кількість плодів, а щорічний приріст мінімальний. Для нормального розвитку персика необхідно зменшити ріст і плодоношення. Це досягається тим, що створюється скелет (каркас), на якому будуть сформовані гілки і висітимуть плоди.

Скелет дерева складається зі штамба і 3-4 скелетних гілок. Вони (найтовстіші) і служать опорою для врожаю впродовж усього життя дерева. Сам урожай потрібно формувати на вертикальних плодових гілочках (однолітній приріст). На першому етапі, беручись до обрізування дерева будь-якого віку, ми повинні уявляти схему скелета дерева. Охарактеризувати її можна таким чином. Дерево складається зі штамба — вертикальної найтовстішої гілки від рівня землі до місця розгалуження. Зазвичай ця відстань дорівнює 50 см, хоча при вирощуванні у низькоштамбовій формі її можна значно зменшити. Далі йдуть 3-4 гілки, спрямовані у протилежні одна від одної боки. Вони відносно товсті і відходять від стовбура під кутом 45° (оптимальний кут для росту і плодоношення дерева). Решту гілок потрібно видалити, позаяк вони тимчасові. Кінчики скелетних гілок слід обрізати на одному рівні на зовнішню бруньку з однією умовою: жодна інша гілка, що відростає, не повинна бути вище закінчення скелетної гілки і товстішою за неї.

Дана схема садівником має проглядатися, починаючи від саджанця до дорослого дерева. Дуже важливо за цією схемою обрізувати дерево від 1 до 3 років, а в більш дорослих головне — не припуститися істотних помилок.

Зазвичай однолітній саджанець має вигляд вертикального стовбура, на якому розміщено безліч гілок. Згадуючи вищеописану схему, треба звернути увагу на те, чи добре виділяється центральний стовбур, з якого можна створити штамб, а також, що 3-4 гілочки, які ростуть врізнобіч, ще недостатньо визріли й узимку можуть підмерзнути.

Треба обрізати центральний стовбур на висоті 60-70 см від рівня землі. На відстані 50 см не повинно бути жодної гілки, а на наступних 10-20 см — 3-4 гілки, які б росли під кутом 45° і були зорієнтовані в різні боки одна від одної. Їх слід обрізати на одному рівні щодо горизонту на бруньку, розміщену під пагоном (ближче до землі). Таким чином, у будь-якому віці виділяються найбільш товсті гілки. Основна помилка, якої припускаються у цей період садівники, — побоювання щодо обрізування центрального стовбура.

Часто трапляються випадки, коли на однолітньому саджанці на великій відстані від землі немає ні гілок, ні видимих бруньок. Тут також необхідно обрізувати на висоті 60-70 см. Адже навіть на найтовстішій гілці на 1 см перебуває 6-8 сплячих бруньок, які не помітні. Пробуджуються вони у разі пошкодження звичайних бруньок, а також при створенні для них умов для проростання (обрізування на висоту 60-70 см).

Хотілося б звернути увагу на те, як дерево ростиме. Найкращим місцем для росту є середина крони (близькість поживних речовин і найкоротший шлях до сонця). Часто гілки, розміщені всередині крони, перехоплюють лідерство, і врожай плодів переміщується на верхівку, що через кілька років призводить до зниження врожайності. Це потрібно врахувати, щоб одержувати максимальні врожаї.

У плодоносному саду беремося до другого етапу обрізування. Добре сформоване дерево має штамб близько 30-50 см і три скелетні гілки, що ростуть урізнобіч. Скелетні гілки відходять від стовбура під кутом 45°. Гілки, відхилені під таким кутом, добре зростаються. При гострих кутах відхилення бокова гілка легко відламується від основної. Тому при формуванні крон гілки, що відходять під гострим кутом, слід зразу видаляти. Можна збільшити кут, відгинаючи гілку, або обрізати її переведенням на гілку, що має необхідний напрямок. Якщо ж таких можливостей немає, то наступного року потрібно вибрати більш підходящу гілку. Скелетні гілки, як уже було сказано, слід обрізувати на одному рівні і видаляти конкурентів пагона продовження.

Тут потрібно зробити відступ для того, щоб усвідомити необхідність таких операцій. Одно- і дволітні гілки відходять від скелетних гілок у різних напрямках. Якщо гілки, що ростуть на скелетних гілках вгору, зупинити, то наступного року одержимо гарний урожай і ще кращий ріст. Але це пригнічуватиме скелетні гілки, що зазвичай призводить до різкого зниження врожайності. На однолітніх гілках, розміщених під скелетною, через затінення виростають неякісні, дрібні і слабко забарвлені плоди. Таким чином, на другому етапі обрізування найважливіше на скелетних гілках прибрати всі пагони, що ростуть явно вгору, і гілки, розміщені під скелетною гілкою. На вигляд обрізане дерево схоже на пальмові гілки. На скелетній гілці з кожного боку залишається плодова гілка на відстані 10-20 см одна від одної, що для дерева будь-якого віку достатньо, аби давати гарний урожай.

Важливо звернути увагу на час обрізування персика. Восени й узимку воно не провадиться в жодному разі. Виконується тільки на початку цвітіння, бо в цей період добре видно плодові бруньки, які гарантують урожай. В інший період обрізування ми ризикуємо недобрати врожаю або ж перевантажити дерево.

У першій половині літа проводиться в основному прищипування пагонів, що ростуть у неправильному напрямку. Якщо в цей період вирізати пагін повністю, то обов’язково пробудиться наступна брунька. А наприкінці липня і в серпні бажано провести обрізування дерева за вищеописаною схемою. Це дає можливість краще визріти деревині й одержати якісніший урожай наступного року. Дуже важливо середні і великі рани, а також ушкоджену морозами кору замазувати садовим варом.

Останній (третій) етап полягає в нормуванні врожаю. На однолітній (плодовій) гілці слід залишати 6-8 бутонів або ж квіток для утворення 2-4 плодів. Це навантаження залежно від сорту дозволить щороку одержувати відмінні плоди вагою 150-300 г.

Даний підхід дає можливість кожному любителеві виростити персиковий сад і одержувати постійні врожаї прекрасних плодів упродовж кількох десятків років.

Олександр МОТОРНИЙ,
агроном-консультант.

Вул. Степова, буд. 11,
с. Галицинове Жовтневого р-ну
Миколаївської обл.
Тел. 066-784-20-80.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(686) від 20 лютого 2013 р., стор.11.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Волоський горіх: велетень чи карлик?

Ср Лют 20 , 2013
Плодоносне деревце дволітнього волоського горіха (трішки вище садової поливалки) Волоський горіх — дуже давня і цінна культура. У багатьох людей дерева волоського горіха ростуть на присадибних ділянках, покриваючи своїми могутніми кронами величезну частину корисної земельної площі, чим завдають чимало клопоту самим хазяям. Адже місце під кроною високорослого волоського горіха вважається […]