Про морозостійкість і глибину садіння виноградного куща

Переглядів : 4
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Стаття А. Бачинського «Чому виноград перезимував погано», опублікована в першому номері газети «Земля моя годувальниця» за нинішній рік, викликала великий резонанс у читачів. Своєю думкою щодо причин вимерзання виноградних кущів і їх недостатньої морозостійкості ділиться відомий виноградар Георгій Кобзар.

Порушена тема дуже актуальна. У зв’язку із цим мені хотілося б висловити і свою думку з деяких питань, поділитися спостереженнями із власної практики.

Оскільки в деяких питаннях посилатимуся на практику ведення свого винограднику, то кілька слів про нього. Розміщений він на сході України, має незначний схил на північ, ґрунт важкосуглинистий, підґрунтовий шар — твердий, місцями на глибині 40 см, а іноді й глибше. Клімат у нас різкоконтинентальний: улітку із частими суховіями і температурою повітря від 20°С до 40°С, узимку морози доходять до -30…35°С.

Відстань на винограднику між кущами — 2,7 м, між рядами — 2,75 м. Укриваю кущі на зиму землею заввишки десь 20-25 см, але це в останні 9-10 років, раніше застосовував і інші способи укриття. За свою виноградарську практику заклав третій власний виноградник і два закладав родичам. Росте 100 столових і 30 винних кущів винограду. Площа ділянки дозволяє посадити ще стільки, але доводиться враховувати можливості щодо догляду за ними.

З огляду на наші зими і застосовуваний спосіб укриття, у цілому я не можу поскаржитися на неналежну перезимівлю в будь-який із зимових сезонів. Можу тільки відзначити, що в окремі роки були випади (до 15%) плодових бруньок через чи то випрівання, чи то вимокання (залежно від погодних умов у зимовий період), що в цілому на врожаї ніяк не позначалося. Винні сорти за десять років підмерзли лише в зиму 2011-2012 років, але швидко відійшли і дали незначний урожай. Та щоб вимерзала коренева система — такого не спостерігав, навіть при моєму способі садіння (глибина — 30-35 см). І тут я хочу заперечити А. Бачинському, але про це пізніше. Так, я погоджуюся з автором, що в деяких областях (автор їх називає) при морозах -28…34°С спостерігалося вимерзання лози і навіть усього куща. Але на сході України тоді й поготів були такі морози. Однак у тих виноградарів, які підготували правильно виноградний кущ до зимівлі, виконали належне укриття, поганих наслідків не було навіть із азійськими сортами. Так, мої «азіати» Хаджі Мурат і Кара палван, маючи найнижчу морозостійкість у -18°С, щороку успішно витримують зими. Укривав ці сорти, як і всі інші.

Успішній перезимівлі виноградного куща сприяє багато факторів: рельєф місцевості, стан ґрунту, погодні умови, морозостійкість сорту тощо. Та оскільки йдеться про столові сорти винограду, я виділив би дві основні умови:

— своєчасне проведення агротехнічних заходів упродовж усього вегетаційного періоду;

— належне укриття виноградних кущів на зиму (а не дуги з натягнутою поліетиленовою плівкою).

Чому це так важливо? Проводячи різні роботи на винограднику, а це підв’язування здерев’янілої лози і зелених пагонів, боротьба зі шкідниками та хворобами, «зелені операції», підживлення, поливи, розпушування ґрунту, нормування врожаю та ін., ми створюємо виноградному кущеві сприятливі умови для його розвитку і накопичення поживних речовин у достатній кількості. Від цього залежить, наскільки лоза здатна протистояти морозам. Становлення морозостійкості лози відбувається таким чином: восени зі зниженням температури ростові процеси куща припиняються, у лозі починаються процеси перетворення низькомолекулярних цукрів на високомолекулярний крохмаль. Унаслідок таких біохімічних перетворень морозостійкість лози збільшується (вона загартовується) і прямо залежить від відсоткового вмісту в ній крохмалю. Процес цей відбувається поступово, інтенсивніше — при невеликих мінусових температурах. Лоза і плодові бруньки безболісно протистоять морозам до замерзання клітинного соку. При його замерзанні кристали льоду завдають механічних ушкоджень стінкам клітин і вони гинуть, таким чином відбувається вимерзання лози і бруньок. При тривалих відлигах у лозі відбувається зворотний процес — перетворення крохмалю на цукри, і лоза втрачає свою морозостійкість. У цьому разі морози до -15°С, які швидко настали, можуть пошкодити навіть морозостійкі сорти. Твердження деяких любителів, що після відлиг виноградний кущ назавжди втрачає свою морозостійкість, — помилкове. При настанні морозів після відлиги відбувається зворотний процес — перетворення цукрів на крохмаль. Але тут важливо, чи встигне це перетворення завершитися до настання критичних морозів. Усе-таки відлиги — явище невластиве зимовому періоду, а ось значне похолодання — цілком властиве. Таким чином, усі агротехнічні заходи, проведені на винограднику, сприяють збереженню кущів винограду зимової пори.

Гранично можлива морозостійкість для кожного сорту чи гібридної форми — величина індивідуальна і стала, збільшити яку ніякими прийомами неможливо. Але бувають сезони, коли виконані роботи не дозволяють «дотягнути» лозу хоча б до середнього рівня для майбутньої зимівлі. Тоді вдаються до нестандартних рішень. Так було в один із років середини 90-х, коли літо було холодним і дощовим. Лоза на винограді сорту Аркадія у другій половині серпня була зовсім зеленою, та і ягоди не поспішали дозрівати. Аби допомогти пагонам визріти, довелося більшу половину грон вирізати навіть на недовантажених кущах. Річ у тім, що сорту Аркадія властиве визрівання лози до 2/3 її довжини в нормальний сезон, про визрівання її такого літа і говорити нема чого.

Щодо способів укриття винограду на зиму, то виноградарі-любителі пристосувалися укривати виноград різними способами і матеріалами. Я б виділив три основних:

— укриття землею;

— тунельне укриття із застосуванням різних матеріалів;

— траншейний спосіб.

Кожен із цих способів має як переваги, так і недоліки. При виборі укриття винограднику на зиму виноградар має зважати на схему садіння, рельєф місцевості, склад ґрунту, фізичні і матеріальні витрати, інші складові. Розглянемо ці способи укриття.

Укриття землею. Застосовую таке укриття впродовж останніх десяти років, коли заклав виноградник на новому місці. Основний аргумент для такого вибору — ґрунт, котрий на цій ділянці лужний, ущільнений. Траншеї у міжряддях, одержані після укриття кущів винограду, використовую для внесення органіки і мінеральних добрив. Навесні, коли ґрунт підсохне, проходжуся по канаві мотокультиватором, затим звільняю кущі винограду від землі і проваджу культивацію всього міжряддя. Саме укриття виконую так. Рукою збираю лозу в горстки, пригинаю її до землі і придавлюю ломом (використовую 3-4 ломи; цього вистачає на 3 метри довжини). Укриваю землею, затим витягую ломи, і все повторюю знову. Ні зв’язування лози в горстки, ні її фіксації до землі не проводжу. Щоправда, для цього рукави необхідно привчати до похилого росту. У принципі таке укриття мене влаштовує і ніколи не підводило. В один рік пробував укривати плівкою, але швидкості й надійності в цьому не помітив.

Тунельне укриття. Воно може бути так само надійним, якщо виконувати його належним чином. А не так, що встромив у землю дуги і натягнув на них плівку, а краї абияк закріпив. Під таким укриттям можливе значне ушкодження виноградного куща. А якщо підготуємо тунельне укриття таким чином: дуги зваримо за допомогою прутів через 1-1,5 метра одна від одної, утворивши тунель 3-4 метри загальної довжини. Зварювання дуг прутами у трьох місцях обов’язкове (верхня і нижня точки), можна ще для надійності приварити прути у проміжних місцях. Після цього наш каркас (тунель) обтягуємо металевою сіткою, а можна і пластиковою. На таку конструкцію тунелю легко вкладається будь-який утеплювальний матеріал різного розміру, наприклад старі доріжки для підлоги, шматки старого килима, руберойду, пакувальний картон тощо. Після цього натягуємо плівку, бажано міцнішу, ніж поліетиленова (їх вибір на сьогодні великий). Таке укриття не просідає під вагою снігу і, безсумнівно, забезпечить виноградному кущу надійний захист від морозів.

Траншейний спосіб укриття. Досить надійний спосіб захисту виноградних кущів від морозів, але краще його планувати при закладанні винограднику і на ґрунтах, де родючий шар не менше 50 см. У чому він полягає? По лінії передбачуваного садіння саджанців копаємо траншею завглибшки 20-25 см і завширшки 0,7-1,2 м, землю викидаємо у міжряддя, стінки траншеї зміцнюємо смужками шиферу, листового металу, просоченими проти гниття дошками, смугами старої транспортерної стрічки (бажано якомога товстішої) чи іншим матеріалом. Після цього у траншеї висаджуємо саджанці на глибину 25-30 см. У подальшому ця траншея може служити для поливу, внесення органіки і мульчування. Зрозуміло, що лоза, укладена в траншею, легко і надійно захищена від морозів. Поклавши впоперек траншеї ряд коротких дощок чи прутів, ми застосовуємо різний утеплювальний матеріал, затим накриваємо плівкою або ще краще старим шифером. Гарний цей спосіб укриття ще й тим, що сніг рівномірно лягає на всю поверхню (недооцінювати його значення не можна). Достатньо сказати, що шар снігу завтовшки 40 см захищає лозу винограду без будь-якого укриття від 30-33-градусного морозу, але за умови, що лоза нормально визріла до настання холодів.

Виноградарі застосовують і інші види укриття, такі як листя (солома) + руберойд, листя + шифер, листя + плівка, листя + плівка + шифер. Усі ці різновиди укриття забезпечують лозі надійний захист від морозів.

Тим виноградарям, в яких вимерзли кущі чи підмерзла лоза і плодові бруньки, раджу проаналізувати: як доглядали за виноградником улітку, чи проводили восени розпушування ґрунту і передзимовий полив, як надійно вкрили на зиму кущі, чи орієнтувалися при цьому на зимові умови свого регіону. Все це більшість виноградарів, безумовно, знає, але ті, хто виявив недбалість, покладав надію на щастя, одержав неналежний результат. Наведу такий цікавий факт: нещодавно знайомий виноградар у телефонній розмові повідомив, що був на дачі і насипав снігу на пришпилену до землі лозу. Як з’ясувалося, на зиму він її нічим не укривав: хтось йому сказав, що зима буде сніжною і без великих морозів. Що ж, поки що йому щастить, якщо врахувати, що пишу це я в середині січня, а підмерзнуть кущі — нехай винить себе. Адже зими в нас непередбачувані, і навіть синоптики не беруться передбачати, якою буде погода через 15-20 днів.

Хотілося б сказати кілька слів і про глибину садіння саджанців, росяні корені і вимерзання кореневої системи куща. Як уже було зазначено на початку статті, саджанці винограду при висадженні я заглиблюю на 30-35 см від поверхні землі. З одного боку, це оптимальна глибина для нормального розвитку кореневої системи виноградного куща, а з іншого — нижче їм нема чого робити, бо на глибині 40-45 см розміщується твердий глинистий або кам’янистий шар. А більшість дачників у зоні Донецького кряжа мають ще гірші земельні наділи, але примудряються успішно вирощувати виноград. Свого часу і мені довелося саджати виноград на таких землях, коли глибше штика лопати посадкову яму не викопаєш. Проте не спостерігалося цілковитого вимерзання виноградного куща. Довелося перейматися за схоронність коренів тільки однієї зими, коли морози трималися під -20°С і не було снігу. Такий період тривав днів із десять, земля від цього була у тріщинах, особливо у місцях сильного ущільнення. Але з настанням весни всі кущі в належний час почали свій розвиток.

У природних умовах на зону розміщення коренів, і росяних коренів зокрема, та їх вимерзання впливає ціла низка факторів: сніжний покрив і його товщина, склад ґрунту і його вологість, глибина залягання росяних коренів, величина критичних морозів. Сукупність цих факторів: у різних поєднаннях по-різному впливає на здатність вимерзання як основних, так і росяних коренів. На такі дослідження в науковій літературі я не натрапляв. Але факт залишається фактом, коли за всіма зимовими показниками росяні корені мають вимерзнути, а фактично залишаються живими.

Тому і питання щодо глибини садіння саджанців залишимо на розсуд любителів. Зі свого боку можу зазначити, що саджанці, посаджені мною на глибину 30-35 см, прекрасно ростуть, не вимерзають і не доводиться виконувати катарування росяних коренів. Річ у тім, що вся коренева система перебуває в оптимальних умовах за тепловим, воложистим, поживним і аераційним режимами. Отже, не існує і значної конкуренції між розвитком основних та росяних коренів. Коренева система виноградного куща в цих умовах потужно розвивається, повністю забезпечує всім необхідним надземну частину куща і, як наслідок, дає повноцінний урожай.

Георгій КОБЗАР.

Вул. О. Дундича, буд. 29,
м. Перевальськ Луганської обл., 94300.
Тел. 095-463-27-23.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(686) від 20 лютого 2013 р., стор.10.

zmk

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Сорти української селекции. Серпанок і Кіммерія

Ср Лют 20 , 2013
Продовжуємо знайомити читачів газети «ЗМГ» із сортами картоплі української селекції. Серпанок (фото 1) — ранньоспілий сорт столового призначення. Вегетаційний період становить 87 днів. Сорт при зберіганні має гарну лежкість. Кущ середньої висоти, напіврозлогий. Стебла невисокі, листя велике, світло-зелене. Вінчик квітки червоно-фіолетовий. Довжина столонів — до 10 см. Бульби однорідні за формою, […]