Солодка цибуля — і корисно, і смачно

Переглядів : 2
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Онучка автора публікації Аліна біля цибулі, сплетеної в косу, та з плодом лагенарії
Онучка автора публікації Аліна біля цибулі, сплетеної в косу, та з плодом лагенарії
Те, що цибуля — одна із найуживаніших культур, гадаю, заперечувати ніхто не буде. Але цибуля — це не лише незамінний інгредієнт, використовуваний для приготування салатів, перших і других страв. Одне слово, не тільки смачний, а й дуже корисний овоч. Він надає нам сил, здоров’я і бадьорості духу. Цибуля цінується за високий уміст вітамінів, мінеральних солей, кислот і фітонцидів. Тому ми і приділяємо їй належну увагу і саджаємо завжди багато.

Традиційно рік у рік ми вирощуємо цибулю із сіянки у дворічній культурі. І все тому, що старі звичні сорти просто не встигали за один рік дати велику ріпчасту цибулю. Сіянку із чорнушки «виходжували» у перший рік у себе на ділянці, а частіше купували на базарі. А вже наступного року із сіянки одержували ріпчасту цибулю для харчування. Процес, звичайно, потребував часу і зусиль. Але він був надійним, і при належному догляді ми завжди були із цибулею. Та час і наука не стоять на місці. Ще в часи Союзу в радгоспах стали вирощувати цибулю із чорнушки на полях за один сезон. Але це якось пройшло повз нас, городників-любителів. Чи то насіння не було у продажу, чи то низькі ціни на цибулю в ті часи не змушували перейматися цим питанням. Та оскільки останнім часом у літературі для городників з’явилися відомості про високопродуктивні швидкорослі сорти та гібриди цибулі різного забарвлення і смаку, я не встояла.

Особливо мене зацікавили салатні солодкі та напівсолодкі (напівгострі) сорти однолітньої цибулі. Спочатку навіть не вірилося: як це цибуля — і солодка? З’ясовується, що деякі сорти цибулі можуть містити цукрів стільки, скільки і кавун (до 11%), але вони пригнічуються гіркими речовинами й ефірними оліями, які й «керують» смаком і запахом цибулі. Значить, що менше гірких речовин і ефірних олій, то солодша цибуля.

Так, така цибуля — знахідка для ласунів і гурманів. Посіявши і виростивши її одного разу, відмовитися від неї я вже не могла. Ця цибуля дуже ніжна і смачна, вона не викликає сліз, її можна їсти без хліба. Є й інші переваги у салатних однолітніх сортів цибулі. Вони бувають будь-якого кольору — білого і сріблястого, жовтого і кольору соломи, коричневого і бронзового, червоного і фіолетового. Уявляєте, які красиві салати і закуски виходять із цією цибулькою! Крім того, всі однолітні сорти цибулі не стрілкуються. Відпадає морока з обов’язковим і своєчасним виломлюванням цибухів-квітконосів. Вага цибулин в однорічок із чорнушки залежно від сорту може сягати від 50 г до 1 кг, а то й більше. Таку велику ріпчасту цибулю із сіянки і не виростити! Та й цибулина в однорічки завжди рівна, красива і не буває роздвоєною. А м’якоть ніжна, соковита.

Серед багатьох «за» щодо вирощування цієї цибулі є і «проти». По-перше, всі солодкі та напівсолодкі сорти мають тривалий період вегетації, тобто вони частіше пізньоспілі. А тому їх рекомендують вирощувати розсадою. Та з досвіду знаю, що це необов’язково. У нас, на сході України, цибуля відмінно виходить і безрозсадним способом. А ще салатна цибуля здебільшого має короткий термін зберігання, зазвичай до Нового року. Але це не проблема: солодку, ніжну і смачну її з’їдають задовго до Нового року. А щоб компенсувати ці «проти», хоча вони ніщо в порівнянні з усіма перевагами солодкої цибулі, ми просто для раннього споживання і зберігання вирощуємо гостру цибулю-сіянку.

Солодких і напівсолодких сортів існує багато. Познайомлю з деякими з них, тобто із тими, що пройшли випробування на нашій ділянці (без розсади) і якими ми залишилися задоволені.

Ексгібішн. Відомий голландський сорт. Один з найсмачніших серед сортів солодкої цибулі. Колір — світло-золотавий, форма — округло-витягнута. При правильному догляді та великому бажанні можна виростити цибулини вагою до кілограма, чим і славиться цей сорт. Термін зберігання — 3-4 місяці.

Глобо. Середньоспілий сорт, цибулини округло-подовжені, кольору жовтої соломи. Можуть бути вагою до кілограма, а то й більше. М’якоть біла, соковита, солодка. Сорт стійкий до хвороб. Зберігається до Нового року.

Амфора. Середньопізній високоврожайний сорт гарного темно-малинового кольору, формою цибулина схожа на глечик, смак — напівгострий, вага — 150-200 г. Зберігається добре.

Бєлянка. Середньоспілий сорт із дружним дозріванням. Цибулини білі, із рожевим бочком, вагою до 100 г, напівсолодкі на смак. Має високі лікувальні якості.

Дайтона F1. Цей гібрид має відмінний напівгострий смак. Цибулиння кольору бронзи, а вага цибулини — 130 г. Самі ж вони рівні, гарні. Сорт стійкий до посухи. Добре зберігається.

Існує думка, що виростити цибулю із чорнушки складно. Не вірте. Якщо ви гурман, а в душі ще й експериментатор, — це справа для вас. А я поділюся деякими секретами вирощування цибулі-однорічки.

Насіння солодких і напівгострих сортів купую лише у спеціалізованих магазинах і в фірмах, які заслуговують довіри. Звертаю увагу на вік насіння. Термін його схожості — 1-2 роки. Сію цибулю якомога раніше, доки у ґрунті багато вологи. І до появи сходів не допускаю пересушування ґрунту, інакше насіння, наклюнувшись, загине.

Після сходів цибулю регулярно і ретельно просапую вручну, вчасно поливаю і після кожного поливу (наступного дня) злегка розпушую ґрунт. Це необхідна умова одержання гарного врожаю. При нестачі вологи рослини припиняють ріст листя, переходять у стан спокою, і цибуля великою не виростає. І лише за три тижні до збирання полив припиняю, інакше цибуля погано зберігатиметься.

Проріджування — процедура обов’язкова, виконую її двічі. При останньому проріджуванні залишаю відстань між цибулинами 6-10 см. Після проривання ущільнюю ґрунт навколо цибулин і поливаю. Вирвані при проріджуванні міцні рослини можна пересадити на інше місце. Тоді при садінні ножицями наполовину вкорочую листя.

Зелене листя не обриваю для використання в їжу. Це призводить до втрати врожаю. За весь сезон 3-4 рази проваджу підживлення комплексним добривом ріст-концентрат і настоєм попелу. Головні вороги цибулі — цибульна муха і трипси. Вони полюбляють загущені насадження і бур’яни. А ось ретельний догляд, часте розпушування і солоний «душ» (1 склянка солі на відро води) їх віднаджують. Якщо ці заходи не дають результату, застосовую біопрепарат актофіт. Уберегти цибулю від хвороб (а їх чимало) допомагають біофунгіциди мікосан і фітодоктор.

Збираю цибулю лише тоді, коли добре підсохне шийка і виляже пожовкле перо. Зберігаю її в косах, спочатку під навісом надворі, затим до морозів у підвішеному стані в літній кухні, а взимку у прохолодній котельні. Вологий підвал — не місце для зберігання цибулі.

Удачі вам у вирощуванні солодкої цибулі і задоволення від неї!

Алла МИШНЄВА,
городник-любитель.

смт. Новоайдар Луганської обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 7(685) від 13 лютого 2013 р., стор.8, 15.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Налаштуємо бульбочки на врожай

Ср Лют 13 , 2013
Повітряні цибулини-бульбочки часнику городники сіють навесні. На відміну від цибулі-сіянки вони доволі добре зберігаються при температурі 18…20°С, не висихають. Та не всім відомо, що за місяць-півтора до сівби їх треба помістити в холодильник, де підтримується температура 4-5°С. Можна так само закопати в тканинному мішечку в сніг, якщо є глибокий сніговий […]