Регулювання врожаю: зайве — геть!

Переглядів : 5
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Інтенсивний сад після нормування врожаю

Інтенсивний сад після нормування врожаю

Питання щодо того, як регулярно одержувати високий урожай якісних фруктів, хвилює практично всіх садівників, особливо початківців. Природно, що без регулювання обсягу врожаю цього досягти неможливо. Але в нас чомусь заведено вважати, що всі проблеми вирішує обрізування. Взагалі-то слід сказати, що в сучасному вітчизняному садівництві проблема нормування врожаю стоїть дуже гостро. А ось в Європі таке поняття, як періодичність плодоношення, практично зникло з лексикону садівників: вони щороку одержують багаті врожаї. У цьому ми змогли особисто переконатися, відвідавши у серпні 2012 року провідні садівницькі господарства Західної Європи — Польщі, Німеччини, Голландії, Бельгії, Італії, Австрії і т.д. Ми дуже уважно вивчали методи нормування врожаю і хочемо поділитися своїми спостереженнями з нашими колегами-садівниками, читачами «ЗМГ».

Щоб одержувати високий урожай якісних плодів і винограду, потрібно кожного сезону залишати на рослині стільки плодів і грон, скільки вона здатна їх «прогодувати», не виснажуючи себе. Закладання квіткових бруньок майбутнього року відбувається під час наливу і дозрівання плодів. При перевантаженні плоди формуються низької якості (дрібні, несмачні, слабко забарвлені, деформовані тощо), генеративних бруньок закладається мало, і сама рослина до кінця сезону стає ослабленою, з невизрілою деревиною, втрачає стійкість до хвороб, зимо- і морозостійкість.

Основним прийомом, який використовують наші садівники для регулювання обсягу майбутнього врожаю, є зимове обрізування. Не всі пам’ятають, що перед його початком дуже важливо обстежити рослини на закладання квіткових бруньок, бо часто обрізують «на око», тому помилок, особливо в любительських садах, буває достатньо. При великому закладанні, що зазвичай трапляється після маловрожайного року, треба провадити більш глибоке, детальніше обрізування. При слабких прогнозах на врожай краще обмежитися санітарним обрізуванням, прибрати зламане гілля, загущене, перехрещені гілки, «жировики» і пагони, що ростуть явно не туди. У такому разі менше уваги приділяють підтриманню правильного формування і більше — максимальному збереженню плодів. Формування легко виправити в гарний рік.

Одне тільки застосування раціонального обрізування вже дозволяє запобігти періодичності плодоношення. Але ми бачимо, що в нашій країні продукція садівництва неоднорідна за розмірами і якістю плодів. Обрізуванням ця проблема не усувається. У розвинених країнах багато років застосовується нормування зав’язі з таким розрахунком, аби плоди, наприклад, яблуні чи персика, розміщувалися на відстані 15-25 см один від одного. У садах проводять проріджування зав’язі. Яблуню, грушу, персик, сливу та інші великоплідні культури без цієї операції просто не вирощують.

Для проріджування зав’язі використовують хімічні препарати, контурні обрізувачі або обертові щітки. Основним методом проріджування, особливо в Західній Європі, є обробка хімпрепаратами. У сучасному яблуневому саду на гектарі розміщується близько 3000 дерев на слаборослій підщепі. За технологією на другий рік після висадження на одному дереві можна залишити не більше 30 плодів, на третій рік — не більше 50, а в подальшому — не більше 100, а ще краще 90.

Відповідно до європейських стандартів, товарне яблуко важить 170 г, тобто виходить близько 16 кг із дерева, або приблизно 50 т/га плодоносного саду. Однак якщо не обмежувати кількість плодів (як уже було сказано, не більше ста яблук з одного дерева), якість фруктів значно погіршується. Дерева швидко ослаблюються, починають плодоносити через рік, тобто у кращому разі з’являється періодичність плодоношення, у гіршому — вони гинуть.

Існує думка, що кількість яблук, що залишаються для одержання повноцінного врожаю, залежить від відстані між деревами в ряду. Так, при висадженні яблунь через 1 м допускається наявність близько 100 яблук на одному дереві, через 80 см — не більше 80, через 50 см — 50 плодів, тобто з розрахунку одне яблуко на один погонний сантиметр ряду. За стандартами Євросоюзу, діаметр яблук вищого сорту має сягати 70-80 мм при виході 50-70 т/га, і досягти таких показників без обмеження врожайності неможливо.

Інтенсивне вирощування персика і сливи сьогодні не обходиться без ручного регулювання кількості зав’язі — ні хімічне, ні механічне проріджування ефекту не дають. Це не менш важлива операція, ніж щорічне детальне обрізування. Закладання квіткових бруньок відбувається в період інтенсивного росту і дозрівання плодів. Якщо плодів більше, ніж дерево може витримати, не виснажуючи себе, одержання нинішнього врожаю відбувається завдяки урожаю майбутнього — для утворення нових генеративних бруньок просто не вистачає поживних речовин.

Хімічне проріджування зав’язі проводять від початку цвітіння і до досягнення плодами діаметра 10-14 мм. Для обробки використовують такі препарати, як 0,5-1% ATS (тіосульфат амонію), етрел і агростім у концентрації 0,03%, але тільки за сухої погоди і температури повітря 15-25°С. У той же час 3-5-відсотковий розчин карбаміду (сечовини) або кальцієвої селітри дає кращий результат у першій половині цвітіння і за прохолодної погоди.

Наприкінці цвітіння в Південному Тіролі (Італія) використовують амід нафтилоцтової кислоти, яка, з одного боку, забезпечує опадання дрібних плодів, з іншого — сприяє збільшенню розміру й інтенсивності забарвлення яблук, що залишилися, а також стимулює закладання квіткових бруньок урожаю наступного року. Після цвітіння (по зав’язі) використовують етрел, етефон, флордимекс, патуріл тощо.

Ручне проріджування дуже широко застосовується в Китаї, Японії, США, Новій Зеландії і досить часто у країнах Євросоюзу. За витратами праці ця робота порівняна зі збиранням урожаю, але в інтенсивному садівництві вона проводиться обов’язково. Як правило, при цьому використовують дешеву робочу силу — здебільшого гастарбайтерів із так званих третіх країн. В Японії це китайці, у США — мексиканці, у Польщі — українці, а в Новій Зеландії — остров’яни із прилеглих держав.

Яблуню зазвичай проріджують при досягненні плодами розмірів волоського горіха — у червні або на початку липня, хоча в Новій Зеландії, де чомусь не полюбляють великих яблук, видаляють майже повнорозмірні плоди. А знаменитий Тадеуш Пагач у Польщі примудряється навіть здавати їх на виробництво соку, компенсуючи тим самим витрати на проріджування. У першу чергу, звичайно, видаляють зав’язь недорозвинену, деформовану, ушкоджену хворобами, шкідниками або з іржавистою сіткою на шкірочці. Затим проріджують плоди в місцях скупчення, особливо якщо вони дрібнуваті. У великоплідних сортів (Айдаред, Джонаголд, Глостер тощо) залишають по 2-3 яблука у суплідді, у більш дрібноплідних (Гала, Емпайр, Макспур) — по одному, що забезпечує одержання плодів першого і вищого сортів. Проріджування зав’язі допомагає зменшити пошкодження фруктів гусінню. Усі види плодожерок відкладають яйця в місцях дотику плодів, якщо ж відстань між ними сягає двадцяти сантиметрів, метеликові просто ніде розмістити яйцекладку. Ось вам екологічний спосіб боротьби з одним із найнебезпечніших шкідників саду. Плоди видаляють так, щоб їх плодоніжки залишалися на дереві, тоді інша зав’язь триматиметься міцно. Роботу зазвичай виконують вручну, але часто використовують спеціальний секатор з вузькими лезами і тупими кінцями.

Для правильного визначення відстані між плодами розраховують урожай, що залишається на одному дереві. У нашому саду основні насадження виконані з відстанню в ряду 80 см, тобто на кожному дереві має бути не більше 80 плодів. Крону по вертикалі подумки ділимо на дві частини, у кожній має бути 40 яблук. Оскільки наше формування допускає по 4 гілки, розміщені на шпалері з обох боків від штамба, виходить приблизно десять яблук на кожній із них. Залежно від довжини гілок визначаємо конкретну відстань, зайві зав’язі видаляємо. Ось і вся хитрість.

Усі ці прийоми ми щороку демонструємо на своїх серпневих семінарах, де кожен учасник може підійти до будь-якого дерева, порахувати плоди, виміряти відстань між ними, поставити запитання, які його цікавлять, або поділитися власною думкою. Сподіваємося, наші поради допоможуть вам щорічно одержувати щедрий урожай добірних плодів.

Володимир та Ніна ВОЛКОВИ.

Вул. 60 років СРСР, буд. 26, с. Донське
Сімферопольського р-ну АР Крим, 97523.
Тел. моб. 050-551-98-34;
e-mail: kizilplus@mail.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 7(685) від 13 лютого 2013 р., стор.8-9.

zmk

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Настільне щеплення винограду

Ср Лют 13 , 2013
Щеплення винограду — один із найпоширеніших способів його розмноження. Чому доводиться вирощувати виноград у щепленій культурі? Причин тут кілька. Однією з головних є повсюдне поширення філоксери. Це найнебезпечніший шкідник винограду, який ушкоджує зелені вегетуючі органи рослини і, що особливо небезпечно, її корені. Сильне пошкодження кореневої системи виноградних кущів згодом призводить […]