Ягідна економіка або Досвід дрібнотоварного виробництва ожини

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Плодоносна стінка ожини

Плодоносна стінка ожини

Усе більшої популярності в наших садівників останніми роками набуває ожина, котру у Європі та Америці давно вже вважають королевою ягід. Така увага до цієї культури викликана високою рентабельністю виробництва ягід при меншому догляді, ніж, скажімо, за тією ж малиною, котра сильно потерпає від палючих сонячних променів і посухи. Так, ожина (особливо деякі її сорти) відрізняється від інших ягідників меншою вимогливістю до ґрунту (у неї більш розвинена коренева система), догляду, обробок від хвороб та шкідників і відносною посухостійкістю. А нові, високоврожайні сорти, що з’являються (у тому числі і ремонтантні), роблять ожину ще й більш привабливою для садівників. Лише, на жаль, ще недостатньо накопичено досвіду вирощування цієї культури задля одержання товарної ягоди, немає ще конкретних технологій і норм. Ентузіасти самі напрацьовують їх шляхом спроб та помилок. Про один із таких досвідів дрібнотоварного виробництва ягоди ожини в Самарській області Російської Федерації, кліматичні умови котрої мало чим відрізняються від умов степової зони України, розповідає російський садівник-дослідник В’ячеслав Валентинович ЯКИМОВ.

Навесні 2010 року ми прийняли рішення про закладання невеликої ожинової плантації. Планувалось посадити кілька сотень кущів задля вирощування ягоди ожини під реалізацію на місцевому роздрібному та оптовому ринку. Мотивацією цього рішення послужила практично повна відсутність такого роду продукції на ринку, що гарантувало в перспективі торговий простір і вільне ціноутворення. Ділянку для закладання плантації вибирали з урахуванням доступу до ринку (прийнятні транспортні витрати), наявність побутової бази, джерела водопостачання, підхожих ґрунтових і кліматичних умов. Значним «плюсом» було і те, що ділянка розміщувалась дещо південніше Самари. Це служило гарантією відносно раннього дозрівання врожаю.

Однак були і недоліки — це межа лісу і степу із переважно гарячими сухими вітрами і відносним дефіцитом опадів літньої пори. Але оскільки було водопостачання, то і була можливість компенсувати поливом нестачу ґрунтової вологи.

Попереднє вивчення ділянки взимку 2009-2010 років показало наявність на ній високого снігового покриву. Це давало гарантію успішної зимівлі рослин. Але загальна картина зимових температур показала, що місце досить «морозобійне» , адже розміщується у відносно низькій заплаві ріки Самара (зимовий температурний мінімум може відрізнятися від температурного мінімуму у місті Самара на 5-7 градусів). Практично повна відсутність у місцевих садах яблунь та груш свідчила про те ж саме. Були певні сумніви стосовно збереження насаджень восени, до випадання снігу. Було вирішено компенсувати можливу відсутність снігу на початку зими (при екстремальній температурі) більш надійним осіннім укриттям рослин.

Стосовно ґрунту, то земля під планованим насадженням являла собою чорнозем із високим умістом піску. Навесні і восени це був достатньо легкий ґрунт, а з просиханням землі вона ставала твердою, немов бетон. Задля поліпшення родючості ґрунту було вирішено завезти достатню кількість перепрілого коров’ячого гною для заправки у посадкові ями. Крім цього, були придбані комплексні добрива.

При закладанні плантації і за відсутності подібного досвіду всі параметри (від посадкових інтервалів до конструкцій шпалер) доводилось вигадувати самим. Тому на першому етапі було не до проектування ягідного конвеєра із добором сортів різних термінів дозрівання (раннього, середнього і пізнього). Визначальними критеріями при виборі сорту, крім ціни саджанця, були: відносна стійкість до морозу, товарні якості ягоди (великоплідність, смак, відрив, транспортабельність), урожайність, термін дозрівання, розтягнуте плодоношення (воно дозволяє економніше використовувати трудові ресурси і розтягує сезон виробництва на ринок). У кожного з існуючих сортів є свої переваги і недоліки. Від гібридів, попри їх раннє плодоношення та якість ягоди, відмовилися зразу через порівняно низьку віддачу. Для садіння обрали універсальний робочий сорт Торнфрі. У міру розвитку виробництва підсаджувати інші сорти.

Підняття пагонів на шпалеру

Підняття пагонів на шпалеру

Зразу ж хотілося б сказати, що ожина — не та культура, котру можна вільно посадити в поле і забути про неї до збирання врожаю. Потрібно бути готовим до необхідних витрат, котрі включають полив (бажане встановлення крапельного зрошення), спорудження загорожі і влаштування шпалери. Позаяк за один рік такий бюджет освоїти важко, то усі вкладення розкидались на 2-3 роки. На перший рік були заплановані витрати на садіння та крапельний полив; на другий — на загорожу, а на третій (початок товарного плодоношення) — на встановлення шпалер.

Прорахувавши все це, навесні 2010 року ми взялися за здійснення задуманого плану. Саджанці із закритою кореневою системою саджали в попередньо зораний ґрунт, у ями, викопані за розміткою відстаней між рослинами. Схема садіння була така: ширина грядки становила 1,2 м, на проходи залишалось 0,5 м.

Крапельний полив, як і планувалось, прокласти не встигли і перенесли його на наступний рік. Восени зорали міжряддя мотоблоком й укрили ряди парниковою плівкою, на котру був покладений шар ґрунту, взятого зі зораних міжрядь. Навесні 2011 року рослини були відкриті. Вони успішно перезимували в укритті. Міжряддя ми засіяли сидератами (гірчицею) та обгородили ділянку сіткою-рабицею. Крім цього, проклали крапельний полив. За друге літо пагони заміщення розвинулись і досягли довжини 4-6 м. Число пагонів у кущах досягало 2-3 штук при невеликій кількості бокових розгалужень.

У третій сезон, оскільки пагони досягли великої довжини, їм потрібне було підв’язування. Виникла необхідність терміново ставити шпалери, що і було зроблено за наміченим планом. У другій половині травня — на початку червня з кожної бруньки основного пагона почалося висування бутонів. На початку липня з’явились китиці, у яких почали наливатись ягоди. Урожай дозрів у липні, і збирали ми його весь серпень. Ягоди, що достигали, доводилось збирати двічі-тричі на тиждень. При цьому врожай за кожне збирання становив від 30 до 70 кг (із 5 соток). Із урахуванням того, що з віком кущі нарощують потужність (у пору повного плодоношення кущі ожини входять із 4-5 року) і збільшують кількість пагонів у найближчі 1-2 роки, врожайність плантації зростає втричі.

Перший етап зимового укриття синтетичним нетканим матеріалом

Перший етап зимового укриття синтетичним нетканим матеріалом

У вересні, коли весь урожай був зібраний, пагони, що відплодоносили, були вирізані, а вся плантація знову підготовлена до зимівлі. Але якщо в попередні роки ожину укривали ґрунтом по плівці, то через те, що з вузьких міжрядь кущів ґрунт між рядами брати було вже проблематично, довелося міняти схему. Та й однієї плівки, як з’ясувалось, було мало, позаяк наша ділянка розташовується у «морозобійному» місці. Тому вирішили спочатку проводити укриття із використанням синтетичного нетканого матеріалу, а потім зверху накладати поліетиленову плівку, краї котрої присипали землею.

Отже, підбиваючи підсумки перших трьох років, можна сказати: витрати окупилися повністю, навіть враховуючи те, що ми пішли на збільшення посадкової площі (розширили її ще на три сотки із обгородженням і проведенням крапельного поливу). Одержаний прибуток становив практично 100%. Він міг бути і більшим, адже врожай здавали за оптовою ціною, котра становила 1/3 від роздрібної ринкової.

Звичайно, був допущений ряд прорахунків, котрі позначились на врожайності. Наприклад, ми переконались, що ті параметри садіння, про котрі я згадував вище, — достатньо тісні. Краще брати більше — близько 2 м між осями рядів. Але нам нізвідки було взяти готову технологію. Весь проект від початку до кінця — наше дітище.

Безумовно, недоліки будуть враховані й усунені, але зате вже напрацьований досвід. Ми маємо технологічні навички і норми, котрі допоможуть розвивати цю справу і далі. У планах — садіння інших цікавих, більш великоплідних, а також ранніх сортів. До речі, влітку 2012 року ми вже посадили потроху різних промислових сортів без шипів. Плануємо посадити сорти Лох Тей, Нетчез, Честер та інші.

Тим, кому буде цікавим виробництво, ми допоможемо із придбанням саджанців, безумовно, усе покажемо, розкажемо і допоможемо з’ясувати всі деталі процесу.

В’ячеслав ЯКИМОВ.

м. Самара РФ.
E-mail: yakimov-v@bk.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 6(684) від 6 лютого 2013 р., стор.8-9.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Стрейч-плівка замість парафіну

Ср Лют 6 , 2013
У лютому багато виноградарів починає вирощувати зелені саджанці із живців. Перед садінням їх у контейнери (ємності, наповнені родючою ґрунтовою сумішшю) верхню частину живця разом із вічком парафінують (покривають тонким шаром парафіну), занурюючи його на мить у розплавлений парафін. Приготування розплавленого парафіну цілком виправдане, якщо живців висаджується багато. А як краще […]