Мої досліди з «американкою»

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Як відомо, сорти картоплі згодом вироджуються. За 2-3 роки вирощування бульби стають дрібнішими, легко уражаються вірусними та грибковими хворобами, погано зберігаються і дають із кожним роком усе менший урожай. Та картопля — культура настільки пластична, що в багатьох місцевостях упродовж десятків років вирощують ті самі народні сорти: «сорокаденка», «синьоочка», «американка» та інші. При цьому вони не втрачають своїх властивостей, мабуть, тому, що городники намагаються зберегти якості свого улюбленого сорту, інтуїтивно проводячи клоновий добір. Як такого сорту Американка немає в жодному реєстрі. Під цією назвою в Радянському Союзі існували кілька безіменних народних сортозразків, одержаних з інтродукованих відносно давно сортів. Вони були адаптовані до місцевості, і тому навіть через піввіку зберігають свої властивості. Це підтверджують досліди нашого постійного автора Сави Кіндратовича Верещука з Волинської області. Пропонуємо читачам газети його звіт про вирощування минулого року кількох сортозразків «американки»:

— Я дуже вдячний редакції газети «Земля моя годувальниця» за те, що в №3 за 2012 рік була опублікована моя стаття, в якій я звертався із проханням до всіх читачів надіслати мені для розведення бульби «американки», яку я пам’ятаю з дитинства. Першою мені зателефонувала родина Розказових із с. Бугаївка Луганської області. Затим надійшли листи із Дніпропетровської області від родини Слєпцових та із Львівської області — від Левицьких. Усі вони надіслали мені насінні бульби. За що я їм вельми вдячний.

Картопля з Луганської і Дніпропетровської областей була схожа на ту, котру я бачив у дитинстві: бульби малинового кольору, подовжені, невеликі. А одержані із Львівської області були світло-рожевими і вагою близько 300 г. Вирішив перевірити, як вони поводитимуться в нас, на Волині, та порівняти з тими сортами, які ми вирощуємо зараз.

Перші два сортозразки саджав по дві бульби вагою близько 50 г в ямку за схемою 50 х 60 см. Для контролю посадив сорти Бєлароза і Моллі. Гарною на смак була варена молода картопля сорту Моллі й «американки». Восени при остаточному збиранні врожаю порівняв смак «американки» із відомим білоруським сортом Здабитак. Обидва були гарні, але «американка» все-таки смачніша. Саме таку смачну картоплю я їв у дитинстві.

Цю «американку» малинового кольору, як уже говорив, саджав по дві бульби, не різав, бо були вони невеликими. Під кожним кущем виросло по 30-36 бульб: найбільші важили 150-300 г. Наступного року сподіваюся на більший урожай, позаяк саджатиму великі бульби і різатиму їх на 4-5 частин. При цьому їх потрібно саджати по одному-два шматочки в ямки з відстанню між ними 30 см.

Раджу городникам зауважити на технологію вирощування картоплі, яку рекомендував в одному з весняних номерів «ЗМГ» за минулий рік Вільгельм Хилинський. Хочу тільки додати до цього свій спосіб підготовки ґрунту для висадження. Після збирання пшениці по стерні висіваю як сидерати суміш вівса, олійної редьки, гірчиці, гороху, жита, люпину і вики. Восени їх заорюю і на початку листопада розкидаю по поверхні гній, а навесні культивую ґрунт трактором. А далі все роблю за технологією, викладеною В. Хилинським.

А ще хочу відзначити, що в ямки завглибшки 7-10 см кладу чайну ложку нітроамофоски і нагортаю землю на кшталт кротячої купки. Раніше ми так весь город саджали. Коли паростки піднімуться на 5 см, підгортаю їх повністю. Після відростання їх на 20-25 см знову підгортаю. У цих гребенях сходи з’являються раніше, ніж у звичайних рядках, і врожай у них більший. Вони краще обігріваються сонцем, і дощ не ущільнює землю. А я вважаю, що тут ще діє ефект піраміди. Не знаю, як цей метод діятиме на півдні, але для західної і північної частин України він, на мою думку, підходить щонайкраще.

Минулого року я вирощував у себе 25 сортів картоплі. Хочу повідати, які з них заслуговують на увагу. Лідерами за врожайністю були Бєлароза, Тайфун, Бетіна, Моллі, Роксана, Нагорода. Минулого року бульби в усіх сортів були меншими, ніж у позаминулому, але загальний урожай на Волині — великий. Наприклад, позаторік бульби в Бєларози і Нагороди виросли вагою 800-900 г, минулого — тільки 200-500 г, але не було жодної гнилої. Щоправда, подивував 2012 року Здабитак. У порівнянні з вологим позаминулим літом урожай більший і бульби важать у середньому 200-300 г. Сорти Орхідея, Гала і Дніпрянка показали середній результат. Більше їх не саджатиму, позаяк бульби в них дуже дрібні.

Хочу ще дати характеристику сорту Кіранда. Його дуже часто рекламували. Але він цього не заслуговує. Та й ціна насінного матеріалу дуже висока (35-50 грн. за кілограм). За врожайністю Кіранда на рівні середніх показників. Якщо порівнювати за смаком, то варена вона значно смачніша за Слов’янку, але не зрівняється зі Здабитком чи «американкою». Хоча, звичайно, на колір і смак товариш не всяк. Одним подобається картопля, яка не розварюється, а мені — та, що розварюється і має багато крохмалю. А це Здабитак, Тайфун, Моллі й цей зразок «американки». Картопляр К. Давидовський писав у №35 «ЗМГ» за 2012 рік, що сорт Моллі в нього уражався хворобами. У мене ж він увесь час дає гарний урожай і смачні бульби. Багатьом також до вподоби за смаком сорт Слов’янка, а я його бульбами годую биків.

І на завершення, шановні читачі «ЗМГ», хочу сказати про ціни на садивний матеріал картоплі. Городництвом займаються в основному пенсіонери, в яких пенсія становить 900-1020 грн. І їм потрібно заплатити за 1 кг насінної картоплі 25-50 грн., та ще й за пересилання 6 кг — 45 грн. Це дуже втратно для городників. На мою думку, красна ціна будь-якого сорту — це 15 грн. Колись ми поцікавилися у співробітників нашого Інституту агропромислового виробництва, чому він не продає садивний матеріал картоплі, у тому числі закордонних сортів. Нам відповіли, що для цього треба мати ліцензію. А щоб привезти на випробування закордонний сорт, потрібно заплатити за 1 кг 48-49 грн., але не 50 грн., які ми платимо за садивний матеріал. Можливо, я не зовсім розбираюся в цінах, але, гадаю, усім було б краще, якби городники могли придбати садивний матеріал за доступними цінами. Якщо у когось до мене виникнуть питання, телефонуйте і пишіть.

Сава ВЕРЕЩУК.

с. Морозовичі Іваничівського р-ну
Волинської обл., 45314.
Тел. 097-99-30-425.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 3(681) від 16 січня 2013 р., стор.2.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Дивовижна іспанська диня

Ср Січ 16 , 2013
Диня — поширена в Україні культура. Її люблять дорослі й обожнюють діти за неповторний аромат, солодкий смак, соковитість м’якоті. Сортовий асортимент динь наразі величезний, і щороку з’являється безліч нових любительських сортів і новинок закордонної селекції. Моя динна колекція (а в ній понад 50 сортів) склалася не зразу. За багато років […]