Не женіться за кількістю сортів

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Часто городники вихваляються тим, що вирощують велику кількість сортів томата, дехто — від ста до трьохсот. Це зрозуміло, якщо людина заробляє на продажу насіння чи плодів. Та чи потрібна така кількість сортів звичайному городникові, котрий вирощує томати для забезпечення своєї родини?

Мені цікаво: невже, посадивши, припустимо, 125 чи хоча б 50 сортів, я з кожного такого куща одержу плоди з помітними і, головне, вартими того відмінностями? Зайві міліметри розміру і міліграми ваги не беруться до уваги! Мені здається, неможливо при такій кількості сортів розрізнити і запам’ятати всі відтінки смаку. Ну не помічаю я відмінностей між сортами Шоколадний зайчик, Де-Барао чорний і Чорний мавр. Форма плодів, смак, колір, соковитість у всіх трьох майже однакові, різниця — в нюансах. Сорти Джина й Ірма, можливо, чимось різняться, але зовсім неістотно. А Рожевий гігант і Корнєєвський — як на мене, однаково смачні. Не варто у сортів помідорів шукати якихось особливостей смаку і після смаку, як у вишуканих винах. Багато з них схожі один на одного, а деяким сортам продавці насіння дають різні назви, аби «збільшити» свій асортимент.

Тож я дійшла висновку: потрібно зменшувати кількість сортів саме через відсутність характерних відмінностей смаку, форми й урожайності. Чи не краще посадити всього кілька врожайних сортів та гібридів для салатів і заготівель? До того ж я дуже задоволена смаком деяких гібридів, вирощених минулого сезону. Ті, які йдуть на сік і заготовки, гадаю, мають бути, природно, гарного смаку і форми, не гігантами, урожайними. А надзвичайна краса не дуже й потрібна. І колірна палітра повинна бути стандартною. Помідор, у моєму розумінні, має бути червоним або рожевим. Інші кольори, форми — просто баловство. Крім того, волію в заготовках використовувати в одній тарі один сорт, а не суміш.

Звідси випливає, що для потреб родини бажано саджати не більше 5 сортів. А при великій їх кількості за ними дуже складно доглядати і тим більше зберігати чистоту сорту. Можна, звичайно, ще випробовувати по одній-дві новинки на рік.

Людмила ЧЕБАНОВА.

Сумська обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 2(680) від 9 січня 2013 р., стор.3.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Мої досліди з «американкою»

Ср Січ 16 , 2013
Як відомо, сорти картоплі згодом вироджуються. За 2-3 роки вирощування бульби стають дрібнішими, легко уражаються вірусними та грибковими хворобами, погано зберігаються і дають із кожним роком усе менший урожай. Та картопля — культура настільки пластична, що в багатьох місцевостях упродовж десятків років вирощують ті самі народні сорти: «сорокаденка», «синьоочка», «американка» […]