Абхазький гранат у Слобідській Україні

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Донька автора публікації Дарина біля куща плодоносного граната сорту Абхазький великоплідний

Донька автора публікації Дарина біля куща плодоносного граната сорту Абхазький великоплідний

Минулого літа у мене вперше зацвів і заплодоносив гранат. Перша відцвіла квітка була повноцінною (кухликом) і опилилася, хоча більша частина квіток у граната неповноцінні (дзвіночки), які просто відцвітають і опадають. Опісля були ще повноцінні квітки, з яких зав’язалися плоди, хоча цвіли вони вже на початку серпня і навіть у вересні. Щоправда, вересневі зав’язі вже не визріли.

Оскільки мої гранати зацвіли вперше, та ще й пізніше звичайного (як правило, гранат зацвітає у травні-червні, а в мене перша квітка розкрилася тільки 20 липня), я дуже переймався, чи вистачить йому часу, аби плід доспів. Однак до кінця жовтня дозрів не тільки липневий плід, але й ще два, які зав’язалися на початку серпня. Більше того, вони були навіть більші, ніж перший, котрий від надлишку вологи (у цей час пішли дощі) тріснув прямо на кущі.

Таким чином, мої побоювання були марними. Але ж на початку мого захоплення екзотами співробітники ННЦ-Нікітський ботанічний сад, в яких я брав садивний матеріал, попереджали, що в укривній культурі гранат у нас рости буде, а ось із плодоношенням, і, головне, з визріванням плодів можливі проблеми. Слід сказати, що свій перший гранат сорту Абхазький великоплідний я висадив насінням у січні 2007 року. Але з багатьох насінин зійшли лише кілька. Один із сіянців тепер росте і плодоносить (див. фото). А ось інші, які були висаджені у відкритий ґрунт, пропали, бо у травні вони були пошкоджені весняними заморозками.

Приблизно в цей же час (у травні) із Нікітського ботанічного саду я одержав живці кількох сортів граната. З них укоренився лише Бала Мюрсаль (у порівнянні з іншими культурами гранат укорінюється дуже слабко). Навіть метод так званих «китайських відсадків», які я використовую на винограднику, не дає результату. Якщо у виноградної лози, прикопаної наприкінці травня, до осені утворюється ціла борода коренів, то на гранаті за цей час з’являються лише одиничні тоненькі корінці, які навіть і кореням назвати важко.

Поступово освоюючи науку вирощування граната в укривній культурі, я багато чого зрозумів і багато чому навчився. З’ясовується, кущ граната утворює безліч квіткових бруньок, з яких більша частина — це квітки недорозвинені. Вони схожі на дзвіночки, і після цвітіння просто осипаються. А ось та невелика кількість квіток, які повністю сформовані та схожі на кухлики, благополучно відцвітають і зав’язують плоди. Гранат — культура самозапильна і запильники йому не потрібні. Навіть однієї повністю сформованої квітки-кухлика достатньо, аби зав’язався плід.

Цвісти ж гранат може, як я переконався, із травня і до настання заморозків. Хоча плоди, які зав’яжуться у вересні, уже не встигнуть визріти. Перевірено особисто. Тому потрібно залишати перші зав’язі, а інші видаляти для того, аби швидше дозрівали перші.

Спостерігати за гранатом, особливо в пору плодоношення, дуже цікаво. На самому початку свого дозрівання (фаза зав’язі) плід має темно-рожевий колір. Після він поступово переходить у зелений, а коли починає дозрівати, знову набуває гранатового (темно-рожевого) кольору. Хоча забарвлення плодів граната в усіх сортів різне, деякі сорти мають невеликі зелені довгасті плями, більш схожі на смуги.

Сортів граната дуже багато, і різняться вони як за термінами дозрівання, так і за смаком, кольором, розмірами. Є навіть сорти безнасінні, точніше, з маленьким і м’яким насінням. Зараз у моїй колекції чотири сорти граната — Абхазький великоплідний, Бала Мюрсаль, Солодкоплідний і Гюлоша рожева. Тож, всупереч різним думкам, хочу сказати, що гранат, як і інші субтропічні культури (хурму, ківі, інжир, азиміну), без особливих проблем можна вирощувати в Україні в укривній культурі. Тепер усі мої кущі прикриті землею (15-сантиметрового шару, як правило, достатньо, щоб витримати наші морози) і навесні, сподіваюся, знову тішитимуть нас не лише цвітінням, а й смачними плодами.

Юрій ВИНОКУРЕНКО.

с. Сиротине Троїцького р-ну
Луганської обл.
Тел. (06456) 9-65-24; тел. моб. 098-275-16-55.
E-mail: ur5my@mail.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 1(679) від 2 січня 2013 р., стор.8.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Українські баклажани для теплиць

Ср Січ 2 , 2013
Баклажани походять із Індії і Бірми, звідти вони поширилися по всій Азії. Там вони є одним з основних овочів. У країни Європи і Росію баклажани були завезені в XV-XVII століттях. Наразі баклажани культивуються в усьому світі. В Україні їх не вживають сирими, хоча в деяких східних країнах це вважається нормальним. […]