Персиковий рай: міф чи реальність?

Переглядів : 5
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Персики сорту Золота Москва

Персики сорту Золота Москва

В Україні є всі можливості вирощувати персик на всій її території не лише в особистих господарствах, а й у промислових масштабах. Щоправда, на заході, півночі, а особливо в центрі країни, дерева будуть урожайнішими, із плодами, на кшталт вирощених у Туреччині й Канаді, а в південних регіонах можна одержати вишукані плоди на рівні кращих світових виробників.

Постараюся пояснити цю думку, аби не виникали навіть сумніви відмовитися від висадження персика. Плодові насадження зараз переважають у Криму. Південні регіони хоча й поступаються за площами, але вирощують стабільніші врожаї. Усе частіше помітними стають успіхи любителів персика в північних, західних і центральних регіонах. У цих боязких кроках просування на північ помітне велике бажання одержувати незрівнянні плоди, а з іншого боку помітні очевидні помилки через незнання цієї культури.

Без догляду немає доходу

Персик — культура, яка добре реагує на догляд і увагу. При гарному догляді можна щороку одержувати відмінний урожай, у противному випадку — дерево нидіє і гине. І це попри те, що природні та погодно-кліматичні умови України ідеально підходять для вирощування персика. І в цьому, як не дивно, одна із помилок садівника, який пускає процес на самоплив. Чому, наприклад, побутує думка, що персик недовговічний? У кожного плодового дерева відбуваються вікові зміни, які можна розбити на три періоди — посилений ріст і початок плодоношення; повне плодоношення; затухання росту і загибель дерева. Зазвичай ці періоди охоплюють близько 50 років, залежно від культури. Персик у наших умовах за рік часто виростає на 1,5-2 м (що дуже багато). Упродовж кількох років дає високі врожаї і гине. Зазвичай цей період відповідає 5-літньому віку. Якщо ж дерево росте довше, то це значить, що проводиться правильний за ним догляд або ж особливо стійкий сорт дає садівникові можливість виправити ситуацію у кращий бік. Без належного догляду, зокрема без обрізування, усі сили дерева йдуть на утворення плодів, а щорічний приріст становить усього 10-15 см, який узимку навіть при незначних зниженнях температури гине.

До речі, хотілося б розвіяти міф щодо слабкої морозостійкості персика. Сумніви виникають уже тоді, коли ми дізнаємося, що персик належить до родини розоцвітих, підродини сливових. І найближчою його родичкою є слива — одна з найпоширеніших культур в Україні. Дослідженнями доведено, що квіткові бруньки яблуні, які розпускаються, гинуть при 4-годинному впливі температури у -8°C, бутони — при -4-6°С, квітки — при -3-4°C. Тільки квітки персика й абрикоса, що розкрилися, витримують нижчі температури, ніж квітки яблуні, не кажучи вже про грушу, вишню і сливу. Однак у персика часто пошкоджуються морозами однолітні пагони. Через це живлення не надходить до плодових бруньок, і вони осипаються, що стає помітним під час цвітіння дерева.

Ослабленню пагонів сприяють шкідники, хвороби (у першу чергу кучерявість листя) і надмірний урожай. Тому такі важливі заходи щодо захисту саду і нормування врожаю весняним обрізуванням (бажано проводити і літні операції).

Іноді за тимчасових несприятливих умов деревина персика надто пошкоджується морозами. Однак при гарному догляді дерево відновлюється. Значна частина стовбура пропадає, а та, що залишилася, дає можливість одержувати врожай упродовж багатьох років.

З такими ураженнями мені траплялося бачити персики сорту Соковитий (рос. — Сочный), які дають щороку по 200 кг прекрасних плодів із дерева. При подібних ушкодженнях яблуня чи інша культура мала б жалюгідний вигляд.

Особливості режиму живлення

Потрібно усвідомити, що живлення персика однобічне. У першу чергу дерева використовують азот, який перебуває в ґрунті, котрий і спричиняє сильний ріст, особливо якщо немає плодів. У цьому і полягає проблема. Що більші пагони і що швидше вони виросли, то більш дірчастою є структура. А це обумовлює ушкодження морозами. Живлення не надходить до бруньок, і вони гинуть.

За визрівання деревини відповідає калій, який менш рухливий у ґрунті. Цей елемент у каштанових і чорноземних ґрунтах (які переважають в Україні) — у надлишку. Однак слід знати, якщо ми вирощуємо монокультуру (одну культуру на одному місці впродовж кількох років), то рослина не зможе видобути із ґрунту калій у достатній кількості. Аби пагони визрівали, необхідно восени вносити деревний попіл. Але для персика цього замало, тому що діє він повільно. Обов’язково не менше 2-3 разів упродовж літа (особливо в серпні) персик треба підживити одним із калійних добрив. Причому кожне з них діє дуже ефективно. Залежно від того, який урожай бажаєте одержати, можна використовувати хлорид калію, сульфат калію, плантафол 5-15-45 або 0-25-50.

Форма має значення

Ключову роль у вирощуванні гарного врожаю персика відіграє обрізування дерев. Зазвичай надають персику чашоподібної форми або обрізують у вигляді вільного веретена. Багатьом ця наука видається складною. Хоча принципи обрізування надзвичайно прості й доступні всім. Головне, що обрізування треба проводити в період рожевого бутона, коли чітко видно, які плодові бруньки є живими. Залишати на плодовій гілочці по 6-8 бруньок, що обернеться одержанням 2-4 плодів. Прибирати слід і сильнорослі вертикальні пагони. На перший погляд (для неспеціалістів), наслідки обрізування персиків мають жахливий вигляд, позаяк 80% рожевих бутонів опиняється на землі, а на дереві насилу можна відшукати кілька майбутніх квіток. Але ж і бруньок, що залишилися, також багато. Їх більше, ніж достатньо. Остаточно врожай регулюється методом обривання зав’язі вже влітку. Якщо ж гілки ломляться від плодів сумнівного розміру вагою до 100 г — це перша ознака загибелі дерева.

Успіх справи вирішує сорт

Персик сорту Посол світу

Персик сорту Посол світу

Щодо персика, то цей вислів не може бути однозначним. Попри безліч сортів, виділити якийсь один неможливо. Для мене головні критерії оцінки в тім, аби плоди були гарними і смачними, дерева давали стабільний щорічний урожай у різні періоди і користувалися попитом на ринку. Однак зменшити кількість вирощуваних сортів (менше 20) мені поки що не вдається.

Сорти Фаворит Мореттіні та Коллінз завжди конкурували між собою. Обидва раннього терміну дозрівання і, попри це, досить смачні, із жовтою м’якоттю.

По-своєму гарні одночасно дозріваючі сорти Соковитий, Полум’яний (рос. — Пламенный), Кардинал. Якщо коротко, Соковитий — один із найурожайніших і найбільш зимостійкіших із сортів, плоди великі, соковиті, з рум’янцем і білою м’якоттю. Сорт Полум’яний менш урожайний, однак, плоди ошатніші, полум’яного забарвлення, соковиті, із жовтуватою м’якоттю і смачніші. Кардинал — такий же ошатний, як і попередній сорт, на додачу більш транспортабельний, але менш зимостійкий.

Окрема розмова про сорти Донецький білий і Донецький жовтий. Це воістину шедеври сортознавства. Цінність їх полягає у винятковій зимостійкості бруньок. Смакові якості плодів, вирощених на півдні, досить високі.

Виділити будь-який сорт, що дозріває в серпні, взагалі неможливо: такі пікантні у кожного з них смак, забарвлення, аромат плодів. Та все ж таки відзначу сорт Посол світу, що тішить плодами вже впродовж 20 років. Плоди дуже великі, дивовижно темно-бордового забарвлення. Щоправда, сорт піддається ушкодженню плодожерки. Упродовж багатьох років займають гідне місце персики сортів Золотий ювілей і Золота Москва.

Хочеться відзначити перспективні сорти, з якими передбачаю велике майбутнє, — це Первісток, Сіянець Редскіна, Мелітопольський 14/21. Навіть за несприятливих умов вони пречудово себе зарекомендували. Первісток — прекрасний сорт, чимось схожий на сорт Посол світу, але дозріває пізніше, має дуже виражений рум’янець, м’якоть жовта. Сіянець Редскіна — жовтий зі слабким червоним рум’янцем, м’якоть жовта, транспортабельний і смачніший, ніж попередній сорт. Мелітопольський 14/21 дає великі плоди високих смакових якостей. Сорт Ред Хевен — один з найпоширеніших в Європі, і він вартий того.

У вересні тішать плодами персики сортів Золото осені і Золотистий. На цей час їх плоди найсмачніші, адже конкуренції практично немає.

Ґрунтуючись на особистому багаторічному досвіді, хочу сказати, що для одержання гарних результатів краще посадити випробуваний або перспективний сорт, забезпечивши його правильним доглядом, а не вирощувати дерево з кісточки.

Олександр МОТОРНИЙ,
агроном-консультант.

Вул. Степова, буд. 11, с. Галицинове
Жовтневого р-ну Миколаївської обл.
Тел. 066-784-20-80.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 50(676) від 12 грудня 2012 р., стор.8-9.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Допоможе каберне

Ср Гру 12 , 2012
У домашнього червоного вина, яке готують з винограду із синіми чи фіолетовими ягодами, під час зберігання на поверхні іноді з’являється тоненька плівка, яка складається із плісняви. Таке вино не зберігається довго, у нього з’являється неприємний присмак і затхлий запах. Аби запобігти такому псуванню вина, я завжди дуже добре вимиваю скляні […]