Ніжинський огірок

Переглядів : 6
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Багато городників, звісно, пам’ятає знаменитий огірок Ніжинський, який відзначається високими смаковими і засолювальними якостями. У старовинному українському місті Ніжин дотепер згадують чи то історичний факт, чи то легенду про те, як російська імператриця Катерина II, зупинившись тут під час подорожі до Криму і скуштувавши солоні огірочки, звеліла: «Надалі до царського столу подавати ніжинські огірки». І це не дивно, позаяк тільки тут вирощували неперевершений за смаком огірок, який роками міг зберігатися в розсолі, не втрачаючи своєї хрумкості. Так огірки з Ніжина завоювали царський стіл у Петербурзі, а потім воцарилися і на ринках Європи. Тисячі діжок з ними відправляли не лише до Москви, а й до Константинополя, Німеччини, Австро-Угорщини і навіть у Китай. Про тріумф ніжинського огірка свідчать його успіхи на всесвітніх виставках у Парижі, Лондоні, Хельсінкі, Стокгольмі. У Радянському Союзі огірками ніжинського сортотипу засівали до 70% площ, відведених під цю культуру. Огірок був візитною карткою міста, торгівельною маркою.

Багато років Ніжинський перебував на гребені слави. Здавалося, що ароматні, хрумкі огірочки не переведуться ніколи. На жаль, епіфітотія пероноспорозу (несправжньої борошнистої роси) у 1986 році ледь не звела нанівець досягнення народної селекції. Вона показала, наскільки нестійкі Ніжинський і споріднені з ним сорти до цієї хвороби. Загинув не лише врожай товарних огірків на промислових плантаціях і любительських городах, але й постраждали насінні ділянки, що у свою чергу позначилося на репутації Ніжинського. Ринок почали заповнювати нові сорти та гібриди закордонної селекції, як правило, голландської. Та згодом захоплення цими огірками пішло на спад, оскільки з’ясувалося, що вони малопридатні для засолювання і консервування, до того ж значно поступаються Ніжинському за смаковими якостями. Фахівці різних наукових установ України почали активно працювати над створенням сортів, гідних продовжувачів ніжинського сортотипу. Значних успіхів досягли наукові співробітники Ніжинського агротехнічного інституту, які під керівництвом кандидата економічних наук Івана Жовніра створили низку гібридів ніжинського сортотипу. На Сквирській дослідній станції (Київська область) науковий співробітник Євген Даус вивів нові гібриди ніжинської селекції під назвою Левадний F1 і Сквирський F1, які користуються популярністю в Київській, Рівненській та Вінницькій областях.

У газеті «Земля моя годувальниця» (№ 31 за 2006 рік) була опублікована стаття Людмили Набокової, завідувачки лабораторії Носівської дослідної станції Чернігівського інституту агропромислового виробництва УААН, під назвою «Ніжинський сортотип». У ній розповідалося про створені на станції сорти ніжинської «династії»: Ніжинка, Ера, Етап, Носівський. Мене це дуже зацікавило, позаяк у статті йшлося про сорти, а не гібриди (у сортів можна збирати власне насіння, чого не можна робити у гібридів). Мені вдалося придбати насіння цих сортів, і, вирощуючи їх уже кілька років, я переконався, що вони високоврожайні, слабо уражаються пероноспорозом і дуже схожі на славнозвісний Ніжинський (колись цей сорт щороку тішив і мене повноцінним урожаєм). Ось коротка характеристика цих сортів.

Ера — середньоранній бджолозапильний сорт. Плоди зелені з білим рисунком біля верхівки і смугами білого кольору, які спрямовані до середини. Огірки циліндрично-овальної форми, завдовжки 10-12 см. Насінники коричневого кольору з густою сіткою. Сорт має переважно жіночий тип цвітіння. Плодоношення настає на 42-48-й день після сходів. Урожай становить 450-500 кг із сотки. Сорт відносно стійкий до пероноспорозу.

Етап — одержаний шляхом індивідуального добору із сорту Ера. Плоди слабоконусоподібної форми, завдовжки 8-10 см, зелені з білими смугами. Насінники коричневі з густою сіткою. Сорт бджолозапильний, переважно жіночого типу цвітіння. У плодоношення вступає на 42-48-й день після сходів. Має високі засолювальні якості. Відносно стійкий до пероноспорозу.

Ніжинка — один з найстаріших сортів Носівської дослідної станції. Плоди короткі (довжина зеленця 6-8 см), зеленого кольору з білим рисунком, мають гарні засолювальні якості і смак, порівняний із Ніжинським. Батоги завдовжки до 1 м. Насінники коричневі з густою сіткою. Урожайність дещо менша, ніж у попередніх сортів.

Носівський — середньопізній сорт, придатний для засолювання і консервування. У плодоношення вступає на 50-53-й день. Плоди овально-циліндричної форми, завдовжки 12-13 см. Урожайність — 350-380 кг із сотки. Майже не уражається хворобами, плодоносить до кінця вересня.

Вирощуючи ці сорти, я переконався, що вони не тільки не поступаються Ніжинському за смаковими якостями, а й краще пристосовані до сучасних кліматичних умов, стійкі до пероноспорозу та інших захворювань і дозрівають раніше, що дуже важливо в умовах ринку. Крім того, вони не такі тверді, як голландські огірки, смачніші за них і придатні для консервування та засолювання. А головне, як я вже говорив, що це не гібриди, а сорти, тож з них можна збирати насіння.

А тепер трохи щодо їх агротехніки. Добираючи попередників для огірка, віддаю перевагу ділянкам, де раніше росли томати, боби, картопля, коренеплідні овочі. Насіння висіваю наприкінці першої — на початку другої декади травня. Рослини підживлюю розчином курячого посліду (1:20) або коров’яку (1:12), регулярно поливаю, розпушую міжряддя, виполюю бур’яни. Рослини дуже добре реагують на позакореневі підживлення 0,5-1-відсотковим розчином карбаміду (сечовини) з додачею мікроелементів. Аби приготувати 10 л робочого розчину, беру 50-100 г карбаміду, 2-3 г борної кислоти, 3-4 г перманганату калію (марганцівки), 2-3 г мідного купоросу. Цим розчином обприскую листя рослин 2-3 рази за період вегетації.

Вирощуючи огірки, завжди намагаюся підняти огудину на шпалери, аби не було контакту листя із землею. Дуже гарні результати дає вирощування огірків у кулісах із кукурудзи. Високі рослини захищають їх від прямих сонячних променів, вітру, низьких температур. Кукурудзу сію рядами на відстані 1 м рослина від рослини, а між ними — ряд огірків.

У тім, що відродження Ніжинського розпочалося, я переконався особисто. Дуже тішить той факт, що сорти Ера, Етап, Ніжинка, Носівський ні в чім не поступаються своєму «предкові». На мою думку, недалекий той час, коли на городах, дачних ділянках ми не побачимо закордонних гібридів огірка, замість них скрізь ростимуть огірки ніжинського сортотипу. Так було раніше, так буде і надалі.

Петро ФІЛІПЧУК.

Вул. Гетьмана Мазепи, буд. 272, кв. 64,
м. Коломия Івано-Франківської обл., 78208.
Тел. (03433) 5-24-25,
095-533-38-75.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 45(671) від 7 листопада 2012 р., стор.3.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Виростимо гигантський помідор разом

Ср Лис 7 , 2012
Не один рік я вирощую томати-гіганти. Одержував плоди вагою до 2 кг. Але справжнім відкриттям для мене став сорт Великий Зак. Дізнався про нього два роки тому в Інтернеті на одному з американських форумів. Одразу ж почав шукати інформацію про цей томат. З’ясувалося, що американці називають цей сорт томатним монстром: […]