Інжир у саду і в закритому ґрунті

Переглядів : 8
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Трирічний саджанець інжиру сорту Фініковий

Трирічний саджанець інжиру сорту Фініковий

Судячи з публікацій, а також дзвінків із різних куточків України, інтерес до інжиру (фігового дерева, смоківниці) останнім часом значно зріс. Тож цілком можливо, що найближчими роками інжир зможе повторити історію персика, який так само тривалий час вважався в Україні «екзотом», але завдяки ентузіазму садівників, котрі зламали сформований стереотип, сьогодні став поширеною садовою культурою. Втім, захоплення і бажання обзавестися «екзотом» — намір гарний, тільки до цього всього потрібні ще досвід та знання, а їх, що стосується вирощування інжиру, у багатьох садівників-любителів ще недостатньо. Власне, приводом знову звернутися до цієї теми став телефонний дзвінок із Чернівців. Правду кажучи, листів і дзвінків з різними запитаннями і проханнями розказати про агротехніку вирощування інжиру я одержую чимало, але тут почув: «Хочу мати у себе всі сорти інжиру, які є у Вас!». Але навіщо? У моїй колекції 12 сортів. Є серед них кращі, а є сорти, які погано себе зарекомендували в Західній Україні. Для чого їх поширювати? Я їх випробовую, перевіряю на якість. Це не колекція, а робота із рослинами. А для особистого використання достатньо мати 3-4 сорти на ділянці, аби забезпечити свою родину смачними і корисними плодами. Та для цього необхідно знати інформацію про сорти, їх біологічні особливості, ареал поширення (районування) й умови їх вирощування.

Більшість екзотів, вирощуваних в Україні, потребує укриття на зиму, і цей факт багатьох садівників лякає. Та якщо правильно посадити рослину, доглядати за нею, а затим, дотримуючись необхідних рекомендацій, підготувати до зимівлі, то деякі проблеми будуть зведені до мінімуму. Говорю це як людина, яка вже 30 років займається вирощуванням інжиру в Прикарпатті. Причому я не ставлю собі за мету зібрати велику колекцію сортів. Для мене головне — дібрати ті з них, які б підходили для вирощування в нашому регіоні у відкритому ґрунті. Втім, для експерименту (порівняння) одні саджанці я висаджую у відкритий ґрунт у саду, інші — у контейнер (підходящу ємність). В інжиру поверхневе залягання коренів, тому ємність треба вибирати не глибоку, а досить широку. Останнім часом я пристосував для цього пластикові ящики (тару) з-під фруктів і овочів, дно і бокові стінки яких затягую плівкою з дірочками для відведення зайвої вологи. Саджанці в контейнері стоять у саду до перших заморозків. Затим переношу їх у теплицю або у приміщення, де вони перебувають до завершення падолисту. Після того як листя опаде, заношу саджанці в підвал.

Чесно кажучи, мені як садівникові, який багато років вирощує інжир, важко висловитися на користь того чи іншого способу вирощування. І все-таки перевага вирощування інжиру у відкритому ґрунті в тім, що коренева система рослини не обмежена в рості, якщо порівнювати з рослинами в контейнері. Вона добре розростається, має можливість більше поглинати вологи і поживних речовин. Тому й кущ виростає більший, а листя набуває насиченого, здорового темно-зеленого кольору. Відповідно зростає й урожайність. Недоліком є тільки те, що інжир у відкритому ґрунті не може повністю пройти весь цикл вегетації (стан спокою — 2-3 місяці). Відповідно, ми не можемо одержати повноцінний урожай плодів, на який здатна ця продуктивна рослина. Однак потепління клімату вселяє надію, що через деякий час інжир зможе рости без укриття не тільки у Криму, а й на півдні України, у Закарпатті. Тому, купуючи фігове дерево, раджу заздалегідь визначитися, з якою метою воно буде посаджене і яким способом вирощуватиметься, аби не припуститися помилок, які потім буде важко виправити. А для садівників-початківців хочу дати кілька порад.

Для вирощування інжиру у відкритому ґрунті краще підходять сорти Кримський чорний, Фініковий, Фіг Бланш, Білий адріатичний. У цих сортів різна форма листя і сила росту. Вони добре доповнюватимуть один одного. А необхідне формування куща легко здійснити шляхом обрізування чи прищипування пагонів. Правильно сформований кущ інжиру стане справжньою окрасою саду. Адже ця рослина має природні декоративні властивості. Особливо красивий інжир восени, коли листя забарвлюється в яскраво-жовтий колір. На жаль, барви осені не довго тримаються на кущі, і з першими ж заморозками листя опадає. У цьому разі і плоди, зазвичай густо увішані на гілках, не встигають дозріти (принаймні, у нас, у Прикарпатті). На зиму такий кущ потрібно зрізати «на пеньок» і прикрити землею, а взимку додатково вкрити снігом.

Для одержання врожаю інжиру, вирощуваного у відкритому ґрунті, краще підходять сорти Поморійський, Чапла (Брунсквік), Фіолетовий і Білий адріатичний (можливо, й інші, але я називаю сорти, перевірені мною).

Саджанці необхідно висаджувати під кутом 45°. На другий рік після садіння із порості, що виросла, необхідно формувати основні пагони, спрямовуючи їх під кутом до землі врізнобіч (трояндочкою). Якщо вирішили посадити кілька рослин інжиру, то краще висаджувати їх у ряд на відстані 1,5-2 м. За такою схемою садіння їх буде легше вкривати на зиму, ніж одиничні кущі.

Звичайно ж, у закритих приміщеннях (теплиці, зимові сади, оранжереї) умови для інжиру сприятливіші. Особливо якщо теплиця опалюється. У такому приміщенні висаджувати інжир потрібно із північного боку, з огляду на силу росту рослини. У таких умовах інжир проходить весь цикл вегетації і при відповідному догляді можна одержати два повноцінних урожаї.

Однак створення таких умов для інжиру — справа дуже трудомістка і витратна. Найдоступніший і простіший спосіб — вирощування інжиру в закритому ґрунті на засклених балконах і лоджіях, верандах, добре освітлених залах та інших приміщеннях. Для цього способу вирощування підходять практично всі сорти. Тільки й тут є свої тонкощі. Так, наприклад, саджанець, що росте в маленькому горщичку, не слід квапитися пересаджувати у більшу ємність. Потужна коренева система швидко заповнює вільний простір горщика, і якщо постійно пересаджувати рослину в міру розростання коренів, то цим самим стимулюється ріст жирових пагонів. Плодоношення в цьому разі затягується у часі. Пересаджувати інжир рекомендується до 3 років один раз, а затим через 2-3 роки, поступово збільшуючи обсяг ємності й укорочуючи корені.

Переваги такого способу вирощування в тім, що буквально на очах рослина повністю проходить увесь цикл вегетації. І можна спостерігати за таємничим процесом, як із пазух листя виростають маленькі фіги, дивуючи тим, що інжир дає плоди без цвітіння, яке, як правило, передує цьому процесу в інших рослин. Недоліком же є сильнорослість інжиру, через що йому згодом у кімнаті може бути мало місця. Доводиться шукати для рослини більше приміщення або висаджувати в сад. Крім цього, у кімнаті інжир може уражатися павутинним кліщем і щитівкою (у разі, якщо поряд розміщені цитрусові). Але всім цим напастям можна запобігти при відповідному догляді за рослинами.

Богдан ГАМОРАК.

Вул. Шевченка, 12/13,
м. Тлумач Івано-Франківської обл., 78000.
Тел. 096-777-98-40.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 45(671) від 7 листопада 2012 р., стор.8-9.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Яблуні: «золоті» вищої проби

Ср Лис 7 , 2012
Яблуко сорту Озарк голд Плоди із жовтим забарвленням завжди більше цінувалися. Вони мають не лише привабливий зовнішній вигляд, а й прекрасні смакові якості. А для людей з алергійною реакцією на антоціанові пігменти забарвлених (червоних) плодів вони взагалі на вагу золота. Антонівка, Кальвіль сніжний, Голден делішес, а також інші сорти яблунь […]