Актинідія: краса и користь

Переглядів : 4
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Плодоношення актинідії Пурпурна садова на шпалері. Фото автора.

Плодоношення актинідії Пурпурна садова на шпалері. Фото автора.

Останнім часом багато уваги приділяється поки що малопоширеним, але перспективним рослинам, таким, наприклад, як актинідія. Ми відкриваємо її для себе як новинку. Але водночас достеменно відомо, що сліди роду актинідії віднайдені у буровугільних відкладеннях на півдні Бєларусі, а це значить, що актинідія — ендемік (від грец. місцевий) Приморського краю — просто повертається на свою прабатьківщину. В публікаціях чомусь уся увага приділяється опису тільки актинідії одного виду — актинідії коломикта, яка, дійсно, може вирощуватися на всій території Бєларусі (не кажучи вже про південніші регіони). Вона витримує температуру до -35°C, а за вмістом вітаміну C поступається лише шипшині — у ній його від 0,5 до 1,7%. Ця актинідія має і низку недоліків: її ягоди невеликі й нетранспортабельні, тому необхідна переробка на місці. До того ж у неї низька врожайність, десятилітній кущ реально дає до 1,5 кг ягід. Та й дозрівання врожаю не одночасне. Зрілі плоди опадають і швидко псуються. Хоча можуть дозрівати, не втрачаючи своїх якостей, при передчасному збиранні їх за 3-7 днів до цілковитої спілості.

Та зараз на більшій частині Бєларусі успішно вирощуються й інші види актинідії, а також їх гібриди, які дають прекрасні за смаком плоди. У них велика кількість вітаміну С (0,1-0,12%). Крім цього, вони містять калій, кальцій, сірку, хлор, залізо, а також цинк, селен, бром, мідь. Особливо перспективною є актинідія полігама, яка вже зараз використовується в Японії в багатьох лікарських препаратах. А щодо смаку, то, за словами великого російського селекціонера І.В. Мічуріна: «…смакові якості ягід різних сортів актинідії такі гарні й різноманітні, що при порівнянні з ягодами не лише аґрусу, але й винограду бувають кращими за якістю, не кажучи вже про чудову ароматичність, яку у винограді, а тим більше аґрусі, нема чого шукати». Зважаючи на те, що наразі хвороб у рослин актинідії в європейській частині не спостерігається, немає потреби й у хімічному захисті. А це значить, що плоди актинідії є абсолютно екологічно чистим продуктом.

Актинідія — дводомна рослина, хоча відзначаються випадки, коли плоди зав’язуються при наявності одних лише жіночих рослин. До речі, у цієї культури є цікава особливість — у неї немає фізіологічного опадання плодів, усі плоди, що запилилися, ростуть до дозрівання. Терміни їх дозрівання у різних видів актинідії різні і становлять від початку розпускання бруньок 120-125 днів для коломикти, 145-155 днів для видів аргута і пурпурна; 150-160 днів для актинідії полігама.

Селекцією гібридних сортів актинідії аргута і пурпурна займаються в Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НААН України (м. Київ), зокрема, старший науковий співробітник відділу акліматизації плодових культур Надія Василівна Скрипченко. Вона є автором семи сортів актинідії — Ласунка, Перлина саду, Загадкова, Помаранчева, Дон-Жуан, Надія, Рима.

До речі, форма плодів гібридних сортів різна: від оригінальної із загостреною верхівкою в сорту Фігурна; циліндричної — у сорту Оригінальна; широкояйцюватої, стиснутої із двох боків — у сорту Київська гібридна, овальної, стиснутої із двох боків — у сорту Київська великоплідна до довгасто-еліптичної — в актинідії сорту Пурпурна. Залежно від сорту ягоди бувають вагою від 5-7 г (Сентябрська, Фігурна) до 20-25 г (Київська великоплідна). Забарвлення плодів при дозріванні буває від темно-зеленого до насиченого темно-бордового кольору. А ряболистість деяких видів актинідії може стати окрасою будь-якого саду.

Плоди актинідії Київської великоплідної. Фото автора.

Плоди актинідії Київської великоплідної. Фото автора.

При цьому спостерігається цікава особливість: попри залежність від сорту чи гібриду зрілі плоди на тій же самій рослині в тіні листя мають темно-зелений колір, а на сонці набувають світло-рожевого відтінку і, відповідно, мають різний смак. М’якоть плодів актинідії ніжна, соковита, солодка із приємним ананасовим смаком.

Необхідно додати, що одночасно з ростом пагонів і дозріванням плодів відбувається формування нових бруньок, які закладаються в пазухах нового листя. Самі бруньки приховані під корою деревини, однак їх добре видно після падолисту.

Особливості садіння. Виходячи з умов природного вирощування, актинідія як ліана потребує специфічних вимог до світла, ґрунту і вологи. І це виражається в тім, що в молодому віці рослину необхідно притіняти від прямих сонячних променів, а з віком давати їй можливість рости на відкритих сонячних ділянках, що сприяє швидшому дозріванню плодів, кращому визріванню деревини і, отже, більшій морозостійкості. Актинідія не полюбляє близького залягання ґрунтових вод, але дуже позитивно реагує на літні підживлення і поливи.

Коренева система її мичкувата, основна маса коренів перебуває на глибині до 30 см, тому рослині потрібні родючі ґрунти, повітро- і водопроникні, але водночас і досить вологоємні. Поверхневе розміщення коренів рослин актинідії робить їх уразливими до несприятливих факторів зовнішнього середовища. Вони пошкоджуються при механічному обробітку землі, підмерзають узимку, потерпають від нестачі вологи в умовах сухого літа. Садівникам треба постійно пам’ятати, що існує пряма залежність між розвитком кореневої системи рослини і її надземної частини. Тому місце висадження має бути добре підготовлене: необхідне перекопування ґрунту на глибину до 60 см, а вкорінені живці потрібно саджати якомога глибше і навіть із частиною пагона. Глибоке садіння забезпечує кращий розвиток кореневої системи рослини і, разом з тим, дещо затримує її ранній розвиток через поступовий прогрів ґрунту.

Для кращої приживлюваності саджанця в посадкову яму рекомендується додавати дві-три склянки ячменю. На зиму, особливо в перші роки, прикореневу зону необхідно прикривати гноєм, тирсою або просто землею. Мульча — важлива умова збереження коренів улітку від посухи, взимку — від морозів, вона ж дає їм і постійне живлення. Ліани краще ростуть на багатому органічними добривами ґрунті, слабокислому або кислому (із pH 4-5,5), вони не терплять вапнування, і під них не можна вносити хлористий калій.

Місце для висадження актинідії в саду вибирають з урахуванням вимог, яких потребує ця рослина до умов зовнішнього середовища, а також з урахуванням способу вирощування — у вигляді ліани з використанням опори або ж кущем.

Виходячи з того, що актинідія — дводомна рослина, для запилення жіночих рослин необхідно саджати і чоловічі рослини у співвідношенні 8:1, 10:1, а якщо кількість жіночих рослин невелика, то у крону однієї із жіночих рослин можна прищепити гілку чоловічої. Щепленням же можна сформувати рослину із різних сортів й одержати, таким чином, актинідію з різними за кольоровою гамою плодами.

І на завершення хочу навести слова того ж таки І.В. Мічуріна: «… місце для актинідії завжди знайдеться в кожному, навіть найгустіше посадженому саду, під деревами, пускаючи її по яблунях і грушах, що при найнезначнішому спостереженні і спрямуванні ліз ніколи не стіснить і не зашкодить деревам».

Віктор ГУЗЕНКО,
садівник-дослідник.

м. Ліда Республіки Бєларусь.
Тел. 8-10-375-0156-15-74-56, моб. тел.: 00375-336-24-45-52; 00375-444-81-49-98,
e-mail: guzenkoviktor@mail.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 39(665) від 26 вересня 2012 р., стор.8-9.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Альтанка для Преображення

Ср Вер 26 , 2012
Понад тридцять років вирощую я виноград. Для ведення виноградних кущів використовував найрізноманітніші типи опор: вертикальну однорядну і дворядну шпалери, різні види козирків, донську чашу. Останнім часом на своєму винограднику для ведення кущів почав установлювати альтанкові шпалери. Цей тип шпалер рекомендується для вирощування сильнорослих столових сортів винограду на поливних і родючих […]