Ожина: потенціал «чорної королеви»

Переглядів : 5
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Арапахо — один із кращих неколючих сортів ожини середнього терміну дозрівання

Арапахо — один із кращих неколючих сортів ожини середнього терміну дозрівання

Підходить до завершення сезон збирання врожаю ожини середнього терміну дозрівання, який триває з липня до середини жовтня. Слід сказати, що ожина навіть у таких екстремальних умовах нинішнього літа не підвела. Спека не позначилася на врожайності. Правда, ягоди були дещо меншого розміру, але значно солодші. У цілому ж усі сорти ожини середнього терміну дозрівання — Арапахо, Хелен, Бронко Делікато, які я вирощую вже не один рік, і в цьому сезоні були на висоті, продемонструвавши весь свій потенціал, що не може не тішити. У середньому врожайність кожного куща становила 20-30 кг ягід. Однак у кожного сорту є свої особливості, про які б хотілося розказати докладніше.

Арапахо — прямостійний, неколючий кущ ожини середнього терміну дозрівання, заввишки близько 3 м. Плодоношення розтягнуте у часі (50-60 днів) і рясне. На одному кетязі може бути від 20 до 300 ягід вагою до 15 г. З одного куща можна зібрати близько 30 кг чорних, блискучих ягід, які за смаком чимось схожі на черешню. До речі, цей сорт відзначається високою транспортабельністю. Зірвана з куща ягода тривалий час залишається тугою і впродовж семи днів не втрачає соковитість.

Сорт Арапахо я відношу до кращих сортів ожини, які не мають колючок. Недолік його лише в тім, що при укритті на зиму чи при згинанні пагони можуть ламатися. Але це не страшно. Наприклад, восени 2011 року так сталося, що при згинанні практично всі пагони були зламаними. Та коли навесні я зняв укриття, кущ був живий. Залишки пагонів підняв, підв’язав, обробив фунгіцидом контактної дії проти грибкових і бактеріальних хвороб медян екстра й одержав прекрасний результат.

Хелен — сорт ранньосереднього терміну дозрівання англійської селекції. Це справжня знахідка для власників невеликих присадибних ділянок. Кущ без колючок, компактний, заввишки не більше 2 м, що потребує опори. Але, що немаловажно, пластичний, тобто пагони гарно гнуться, що добре при підготовці куща до укриття на зиму. Плодові бруньки розміщені дуже густо, тому вся енергія рослини йде на формування дружно дозріваючого врожаю. До речі, самі ягоди в цього сорту одномірні (вагою 12 г) і дуже смачні.

Бронко Делікато — німецький прямостійний сорт середнього терміну дозрівання, який має колючки. На моїй ділянці росте вже більше п’яти років. Пройшов випробування і жарою, і холодом. До речі, морозостійкість Бронко Делікато — на рівні -22°С. Перевірено особисто. За результатами спостережень за ним можу сказати, що це один із найкращих сортів ожини в моїй колекції. Чорні, блискучі й досить великі ягоди (у минулому сезоні вага сягала 28 г) із кисло-солодким смаком не залежуються на ринку.

А ось сорт Тупі в мене з’явився зовсім недавно, але вже викликає захоплення. За перший рік вегетації після висадження у 2011 році він виріс на 50 см. А цього року з одного пагона я вже зібрав 3 кг прекрасних ягід. Це ожина середньопізнього терміну дозрівання, виведена у Бразилії і набула масового поширення в Мексиці. Можу сказати, що цей сорт пройшов випробування і в умовах наших суворих зим. Ожина сорту Тупі прекрасно витримала під подвійним шаром агроволокна морози до -34°С. Кущ колючий, прямостійний, заввишки до 3 м. Та попри шипуватість, цей сорт дає великі (10-15 г), майже круглі за формою і дуже смачні ягоди із сильним ожинним ароматом. Збирання врожаю досить розтягнуте (від початку липня до середини жовтня). Ягоди відзначаються гарною транспортабельністю.

Після остаточного збирання всіх ягід пагони, які відплодоносили, а також ушкоджені й слаборозвинені я зразу вирізаю на рівні ґрунту. Землю під кущами розпушую, але неглибоко (не більше ніж на 10 см) і готую кущі ожини до розмноження методом укорінення верхівок пагонів. Для цього знімаю зі шпалери молоді пагони, укладаю їх в ямки (20 х 20 см) і присипаю: спочатку шаром піску (2-4 см), потім землею. Після цього добре поливаю водою і мульчую соломою (можна іншим матеріалом органічного походження). У подальшому не рідше 1-2 разів на тиждень проводжу полив. Приблизно через 5-6 тижнів утворюються гарні саджанці ожини з відмінною кореневою системою. Тільки прикопувати верхівки пагонів при укоріненні потрібно в тіні куща, інакше вони згорять на сонці.

В’ячеслав ФРАНЦИШКО,
фахівець із розсадницької справи,
член клубу садівників «Черешня».

м. Кам’янець-Подільський Хмельницької обл.
Тел. 067-381-07-85.
E-mail: frantsishko@ukr.net
Сайт: rozkish.com.ua

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 38(664) від 19 вересня 2012 р., стор.8.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

У саду ягода малинка моя

Ср Вер 19 , 2012
Для Настусі, маленької помічниці автора публікації, збирати таку малину — одне задоволення Для нашої родини Вікі найт — улюблений сорт ремонтантної малини російської селекції. Це високоврожайний кущ із великими, доволі тугими ягодами малиново-суничного смаку. Дозрілі ягоди можна збирати 1-2 рази на тиждень, що дуже зручно при браку часу. Це і […]