Loading...
Ось уже чверть століття на заскленій лоджії нашої міської квартири росте і щороку плодоносить інжир. Деревце дає врожай двічі на рік: перший — від червня до серпня, другий — від вересня до опадання листя. Росте він у пластиковій діжці об’ємом 30 л. Догляд відносно нескладний. Насамперед, треба слідкувати за станом ґрунту. Він має бути постійно вологим. Пересихання може призвести до в’янення і передчасного скидання листя та зав’язей плодів. А ось до вологості повітря інжир не такий вимогливий.
Природний падолист у кімнатного інжиру настає в кінці жовтня, і до лютого наступного року рослина перебуває в стадії спокою. У цей час інжир майже не потребує ні поливу, ні підживлень. Їх робимо лише тоді, коли дерево «прокидається» (у лютому). А для прискореного розвитку і підвищення врожайності в період від лютого до квітня включаємо додаткове освітлення — лампу денного світла (ввечері і вранці).
Крона деревця легко формується. Гілки, котрі ростуть углиб крони, а також ті, що заважають росту інших, навесні вирізуємо на кільце. Обрізані гілочки — хороший матеріал для розмноження.
Практикуємо ми і вирощування інжиру в саду. Тільки формуємо його не деревцем, а кущем, для зручності укриття на зиму. Восени гілки акуратно нагинаємо до землі, укриваємо смерековими гілками, спанбондом, а зверху — листами шиферу. Навіть після тривалих 30-градусних морозів минулої зими, коли на Київщині вимерзла частина плодоносних персиків та абрикосів, інжир благополучно перезимував в укритті і цього року дав велику кількість плодів, котрі, починаючи з вересня, один за одним, почергово дозрівають.
м. Київ.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 37(663) від 12 вересня 2012 р., стор.1.
