Сливи — ринковий підхід

Переглядів : 35
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
«Ринковий» сорт сливи Емпрес

«Ринковий» сорт сливи Емпрес

Що впливає на врожай сливи? Слива — одна із улюблених садівниками кісточкових культур. За калорійністю її плоди перевершують плоди яблуні, груші, абрикоса, персика, усіх ягідних культур і поступаються лише винограду та вишні. Слива менш вимоглива, ніж більшість плодових порід, до ґрунтових умов й успішно росте майже на всіх придатних для садівництва ґрунтах. Але одержання рясного врожаю високої якості можливе лише в тому разі, якщо ґрунт достатньо родючий і забезпечений вологою.

Слід знати, що посуха на початку літа призводить до масового осипання зав’язей слив. У другій половині літа сильно потерпають пізні сорти. Посуха не лише негативно впливає на врожайність, зменшує розмір плодів, а й сильно знижує смакові якості в переважної більшості існуючих сортів. Лише поодинокі сорти без зрошення зберігають десертний смак плодів.

Ґрунтові і погодні умови не можуть не впливати на врожай сливи. Із усіх культур слива найменше реагує на ущільнення ґрунту, поступаючись у цьому лише аличі. Але для неї зовсім непридатні сухі галькові ґрунти. А ось на піщаних вона цілком нормально розвивається, даючи за хорошої агротехніки гарний урожай. Засолені ґрунти різко знижують морозостійкість сливи. На важких суглинках та на ділянках із близьким заляганням ґрунтових вод, де яблуня часто підмерзає, вона добре росте і плодоносить.

Раніше від інших кісточкових культур слива входить у стан глибокого зимового спокою і пізніше виходить із нього, поступаючись за цим показником лише деяким сортам вишні. Завдяки цьому квіткові бруньки в сливи підмерзають рідше, ніж в абрикоса, персика і черешні.

Раннє закінчення вегетації дозволяє деревам сливи добре підготуватись до зимівлі, однак пізнє дозрівання плодів і рясна врожайність часто різко знижують її морозостійкість. Південні сорти слив у стані зимового спокою витримують морози до -30°С. За морозостійкістю деревини більшість сортів сливи не поступаються зимовим сортам яблунь, але поступаються вишні.

Слива вологолюбна і належить до числа недостатньо посухостійких плодових культур. Більш стабільною її врожайність буває в районах, де випадає 1000-1500 мм опадів. При меншій їх кількості сливи потребують зрошення. У роки із теплим сонячним літом і невеликою кількістю опадів плоди сливи зберігаються довше. Зрошення для слив особливо необхідне в період після цвітіння (при зав’язуванні плодів); у період інтенсивного росту зав’язей; під час другої хвилі росту плодів — після завершення формування кісточок (у кінці липня).

Усі добре знають, що не можна закладати нові сади на місці розкорчовування аналогічних старих. Однак на фоні решти плодових культур у даному разі слива виділяється в кращий бік. У неї не спостерігається втоми ґрунту. Вона добре росте і дає високі врожаї при садінні молодих садів на місці викорчуваних старих дерев.

Сливовий сад — на будь-який лад. У сливи відзначається невисока самоплідність лише в окремих сортів (Анна Шпет). Більшість сортів, навіть не будучи самоплідними, тішать своїх господарів рясними врожаями. Самоплідні або частково самоплідні сорти полегшують проблему добору запилювачів для них. За правильного добору запилювачів їх урожайність підвищується ще більше, але у цьому разі садівники стикаються з проблемою перевантаження гілок урожаєм і масовими їх обломами.

До самоплідних або частково самоплідних сортів належать: Амерс (50-60 г), Блуфрі (50-70 г), Богатирська (35-54 г), Угорка Вагенгейма, Ганіта (32-50 г), Джойо (45-50 г), Жовта Афаська (60-70 г), Єлена (30-37 г), Кабардинська рання (50-70 г), Каліпсо (30-40 г), Катинка (25-28 г), Кубанський карлик (30 г), Ненька (40-80 г), Ренклод Улена Боднара (45-50 г), Топ 2000 (50-60 г), Топ Гіт (40-50 г), Хаганта (50-80 г), Чачацька Лепотика (40-50 г), Чачацька найкраща (40-56 г), Чачацька рання (40-80 г), Ерлі Блуе (до 40 г), Ювілеум (60-90 г).

Найвищий прибуток при реалізації плодів одержують від ранніх сортів і на початку листопада — від пізніх сортів. Прискорити дозрівання ранніх сортів слив можна, прищепивши їх на природну карликову підщепу — сіянці Угорки Вагенгейма. Попри різні недоліки, насінні підщепи мають низку переваг. Серед них — підвищена врожайність (у порівнянні із сіянцями аличі), вирівняність дерев, прищеплених на них. Особливо важливе для сортів слив із раннім терміном дозрівання прискорене дозрівання (на 5-7 днів) у порівнянні із сортами, прищепленими на сіянці аличі або жерделі.

Поява плодів для реалізації на ринку на тиждень раніше від інших виробників (Херман, Чачацька рання, Діана) дає явну перевагу їх власникові. У той час як на місцевому ринку краще купують сорти м’яких слив із кісточкою, що добре відділяється, то на експорт чи для транспортування на великі відстані більшим попитом користуються сорти з великими і твердими плодами.

Часто підщепою для сливи служить абрикос (сіянці жерделі). Ця підщепа сильноросла, посухостійка, солевитривала, не утворює кореневої порості, а за морозостійкістю коренів перевершує аличу і сливу, хоча погано витримує важкий ґрунт і менш стійка до хвороб в’янення, ніж алича і слива. Але з абрикосом можна поєднувати не всі сорти слив. Ця несумісність проявляється лише при виконанні щеплення окуліруванням. Л.П. Симиренко стверджував, що абсолютно всі сорти слив поєднувані із абрикосовою (жерделевою) підщепою, якщо щеплення виконати поліпшеним копулюванням (живцем).

Як карликову підщепу для сливи (2-2,5 м) можна використати повстяну вишню, але вона потребує обов’язкового зрошування і недовговічна, як і всі карликові підщепи.

У ряді випадків урожайність кореневласних дерев слив буває вищою, ніж прищеплених, але у цьому разі неодмінні проблеми із видаленням кореневої порості, котра розповзається з роками по всьому саду.

Із нових сортів слив заслуговують на увагу Катинка, Діана, Тегера, Каліпсо, Сільвія, Ювілеум, Габровська, Граф Козел, Ганіта, Жовта Афаська, Віжен, Хаганта, Презента, Блубел, а також три клони Угорки звичайної: Проміс, Толар, Нектавіт.

Сорти слив, надто сприйнятливі до шарки: Угорка звичайна, Валор, Діана.

У районах, де є високий ступінь захворювання хворобами слив, доцільніше вирощувати сорти Руш Гештеттер, Опал, Стенлей, а з нових сортів — Чачацька рання, Чачацька Найболія, Катинка, Сільвія, Валіївка, Ханіта, Амерс, Блуфрі, Єлена. У районах, сильно заражених вірусом шарке, можливе вирощування німецького, першого стійкого до шарки сорту Джойо (на молодих деревах плоди бувають вагою до 40-50 г, на старих дрібнішають).

При доборі сортів із високими смаковими якостями треба обирати такі, у котрих кісточка легко відділяється від м’якоті: ранні — Руш Гештеттер, Герман, Чачацька рання, Катинка, Каліпсо, Діана, Ерлі Блуе; середнього терміну дозрівання — Чачацька Лепотика, Сільвія, Ювілеум, Амерс, Ханіта; пізнього терміну дозрівання — Валор, Емпрес, Онеїда, Хаганта, Віжен, Презента, Блубел.

До групи ринкових сортів пізнього терміну дозрівання належать перевірені часом Блуфрі, Емпрес, Онеїда і Президент. До нових сортів із цієї серії належать Хаганта і Топгіт. Заслуговують на увагу сорти Єлена і Презента.

Зі старих ранніх сортів досі через високі смакові якості користуються попитом Ренклод Альтана, Опал.

Сливи для переробки: Чачацька Лепотика, Валіївка, Амерс, Ханіта, Хаганта, Толар, Проміс, Нектавіт.

При доборі слив для свого саду необхідно віддавати перевагу сортам зі смачними, великими плодами, з кісточками, котрі відділяються від м’якоті, урожайним, скороплідним, стійким до хвороб, плоди яких не гниють на дереві, не розтріскуються в період дощів і стійким до шарки. Кісточка, що не відділяється, припустима лише в найцінніших сортів, в основному сухофруктових.

Плоди слив для компотів можуть бути як темного, так і світлого забарвлення. Шкірка повинна бути тонкою, але не розтріскуватись при термообробці, м’якоть — тугою, кислотність — менше 1,25%. За великої кількості кислоти плоди розтріскуються. Для соків із м’якоттю краще підходять плоди з яскраво забарвленою шкіркою і кисло-солодким смаком. Для джемів, повидла і варення найбільш придатні сорти з високим умістом цукрів і пектинів.

Традиційно у більшості садів була популярною Угорка звичайна, яка відзначалась хорошим смаком, дуже тривалим періодом споживання, але надто дрібна, не скороплідна (початок плодоношення — на 5-7-й рік після садіння), яка дуже уражається шаркою. Тому останнім часом охочих закладати сади цим сортом зменшилось. Але для прихильників Угорки звичайної у Польщі виведено три її клони: Толар, Проміс, Нектавіт, котрі хоча й не перевершили материнський сорт за великоплідністю, але менше зазнають захворювання шаркою.

До недавнього часу великі площі були засаджені сортом Стенлей, але в останні роки садівники почали віддавати перевагу сорту Амерс із плодами декоративного вигляду, з дуже соковитою м’якоттю, кісточкою, яка добре відстає, і придатними для випікання пирогів. Останнім часом зростає інтерес і до сорту Рекорд (має плоди вагою 60-70 г).

Декілька слів про чорнослив. Хороші сорти слив, придатні для чорносливу і сухофруктів, мають містити в плодах не менше 17% сухих речовин, а кращі з них досягають 20%. До таких належать сорти Альвена, Амерс, Блуфрі, Угорка Донецька, Угорка Кубанська, Ганіта, Джойо, Кірке, Кубанський карлик, Сільвія, Синій птах, Чачацька Лепотика, Чачацька найкраща, Емпрес.

При вирощуванні сортів слив для приготування чорносливу треба знати деякі особливості. Особливо цінний чорнослив із інтенсивно забарвлених плодів зі шкіркою, що не розтріскується, дрібною кісточкою, умістом цукру понад 12%, а кислоти — менше 1%. В основному чорнослив одержують із угорок. Ренклоди годяться лише для сушіння, а цінність сушеної сливи нижча.

При доборі сортів для чорносливу і сухофруктів необхідно пам’ятати, що небажані надто великоплідні сорти, позаяк витрати енергії на їх сушіння різко зростають. Кращі сорти задля цього із вагою плодів 30-40 г.

Для одержання чорносливу найкращої якості найбільше підходять плоди, що опали з дерев і підв’ялі. Якщо плоди спеціально вирощуються для виготовлення чорносливу, то необхідно припинити поливи за місяць до збирання врожаю. Задля цього не підходять передчасно зняті плоди. Додаткове дозрівання плодів має відбуватись при температурі 4…7°С. Найкраще вони проходять додаткове дозрівання за нульової температури.

Леонід ПРОКАЗІН,
фахівець із розсадницької справи.

Вул. Панаса Мирного, буд. 4, с. Дібрівка
Миргородського р-ну Полтавської обл., 37633.
Тел. (05355) 3-43-43; моб. тел. 066-437-09-49.
E-mail: ilich1952@yandex.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 36(662) від 5 вересня 2012 р., стор.9,11.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Кращі новинки інтродукції винограду

Ср Вер 5 , 2012
В останні роки у нас спостерігається збільшення кількості сортів винограду, завезених із-за кордону. Такі сорти називають інтродукованими. Що це значить? Інтродукція (біологічна) — це навмисне або випадкове переселення особин будь-якого виду тварин та рослин за межі природного ареалу в нові для них місця мешкання і введення, таким чином, в екосистему […]