Цибульна коса — користь і краса

Переглядів : 7
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Донька автора публікації Юлія та внук Ілля — найкращі помічники в боротьбі за врожай
Донька автора публікації Юлія та внук Ілля — найкращі помічники в боротьбі за врожай
Цього року у нас вродила прекрасна цибуля. Деякі цибулини виросли розміром із півлітрову скляну пляшку. Діти навіть жартують, що ніякого КамАЗу не вистачить, аби вивезти весь урожай. Зберігаємо цибулю в решітчастому ящику, широкому кошикові чи сітці на горищі і в сухому приміщенні, яке не промерзає взимку. Можна, звичайно, сітку із цибулею тримати і в кухонній шафі, але куди приємніше виставити свій урожай на загальний огляд. Із зібраної цибулі можна зробити ефектні прикраси для кухні — цибульні коси та вінки. До того ж цибуля в такому вигляді «дихає» , а значить, зможе тривалий час зберігатись і завжди бути напохваті в господарки. Якщо проявити фантазію, то цибульну косу можна зробити дуже оригінальною. До прикладу, можна сплести її із цибулин різного забарвлення — фіолетового, білого, жовтого. А можна вплітати в коси красиві травинки, листочки і сухі квіти. Придбати таку красу в магазині неможливо, однак зробити самому простіше простого. Раніше так зберігали цибулю багато людей, зараз мистецтво плетення кіс забулося. Тому хочу нагадати городникам про ці прийоми.

Здавалося б, зібрати вирощену цибулю — справа нехитра, однак і тут є свої тонкощі. Головне — правильно визначити час збирання і вчасно взятися до нього. У наших краях кінчики листя цибулі починають жовтіти і засихати наприкінці липня — на початку серпня. За 2-3 тижні до цього припиняємо розпушування, полив і підживлення, позаяк вони посилюють ріст листя і затримують визрівання цибулин. За цей час цибуля остаточно сформується, шийка, зовнішні лусочки і листя підсохнуть. У різних рослин цей процес відбувається неодночасно, тому не слід очікувати, коли всі цибулини повністю дозріють. Починати збирати цибулю слід тоді, коли переважна більшість рослин виляже. Повного всихання листя чекати не треба, бо, якщо настане дощова погода, у цибулі почнуть утворюватися нові корені. Якщо ж запізнитися зі збиранням, то через 8-10 днів ріст її може відновитися.

Завдяки відтоку з листя пластичних речовин вона дозріває. Якщо земля м’яка і пухка, то збирають цибулю, вириваючи її із землі за бадилля. На ущільненому ґрунті цибулини підкопують і лише потім обережно виймають, інакше денце з коренями може відірватися. З рослини акуратно струшуємо землю і розкладаємо цибулини для просушування тут же на грядці шаром 15-20 см, періодично перегортаючи їх. При гарній погоді залишаємо цибулю тут же десь на тиждень до повного пожовтіння й усихання листя. На сонці цибуля не лише дозріває і сохне, а й відбувається її знезараження. Остаточно досушуємо її під наметом або в добре провітрюваному приміщенні впродовж 2-3 тижнів. Дуже важливо не перестаратися, інакше сухі покривні лусочки почнуть відшаровуватися, цибулина оголиться, і незахищені соковиті лусочки можуть легко травмуватися й уражатися хвороботворними мікроорганізмами.

Якщо погода сира та дощова і дозрівання цибулі затримується, використовуємо прийоми, які прискорюють цей процес. Відгрібаємо землю від рослин і підрізаємо гострою лопатою корені цибулин нижче денця на 5 см. Незабаром листя починає сохнути, жовтіти, і дозрівання прискорюється. Тільки виконувати таке підрізання потрібно своєчасно, зазвичай не раніше початку серпня, хоча цей термін залежить від місця розташування ділянки і від того, в які терміни дозріває цибуля в даній місцевості. Зібрану в негоду цибулю зазвичай розкладаємо для просушування в добре провітрюваному приміщенні, де багато тепла, і не один раз перегортаємо. Після просушування звільняємо від відшарованого лушпиння, сортуємо за розміром і обрізаємо сухе листя на висоті 3-5 см від шийки цибулин — не нижче, щоб крізь них не проникли збудники хвороб. Висохлі корені обламуємо рукою або ж обрізуємо гострим ножем, ножицями чи секатором, не пошкоджуючи денця.

На зберігання відбираємо тугі, без механічних пошкоджень цибулини. Зберігати їх можна в ящиках або сітках, та краще у косах. Є кілька способів зробити таку плетінку. Та щоб можна було сплести косу, треба потурбуватися про це ще на етапі збирання цибулі. Листя при цьому взагалі не слід обрізувати. Самі цибулини мають бути рівні і добре визрілі. Обов’язково даємо їм просохнути, видаляємо із цибулин брудні лусочки і при потребі відрізаємо корінці. Головна умова для успішного плетіння — еластичне бадилля. Для цього воно має бути лише злегка підсушене (ніби в’ялене) — саме таким воно буває через кілька днів після того, як цибулю зібрали із грядки.

Вибираємо цибулину із найдовшим і міцним «хвостиком». Біля її основи міцно зав’язуємо мотузку, шпагат або стрічку так, аби краї мотузки були рівними. Вийде три кінці для плетіння коси: два кінці мотузки й один «хвостик» цибулі. Далі плетемо косу, при кожному крайньому захваті (справа і зліва) вкладаючи черговий «хвостик» цибулини. Потрібно слідкувати, щоб вкладена цибулина не теліпалася на бадиллі, а міцно трималася в косі, — для цього захоплюйте його якомога ближче до головки. Тобто цибульна коса плететься точнісінько так, як заплітається жіноча коса.

Можна сплести косу й іншим способом. Спочатку готуємо основу для плетіння. Для цього підійде метр-півтора міцної мотузки або лляного шпагату. Складіть його вдвічі і зав’яжіть на кінцях вузлик, як на нитці, засиленій у голку. Як опора підійде будь-яка паличка завдовжки сантиметрів 5. Можна використати і корок з-під вина. На кінці шпагату зробіть петлю і затягніть її на паличці. Почепіть її на міцний цвях, бо коса буде важкою, і починайте збирати плетінку. Візьміть пару цибулин, зв’яжіть «хвостиками» між собою міцним вузлом, почепіть на паличку з обох боків шпагату і схрестіть, утворюючи навколо нього петельку. Притримуйте цибулини, бо вони так і прагнуть розкрутитися. Іншу пару цибулин почепіть з іншого боку палички і так само схрестіть. Правда ж, дуже схоже, начебто хтось сидить, закинувши ногу на ногу? Ну ось, тепер цибулинки триматимуть себе самі. Чіпляйте все нові пари цибулин і вкладайте їх по колу в шаховому порядку. Вгорі залиште стільки місця, щоб вам було зручно — не треба чіпляти цибулини до самісінького цвяха, зупиніться сантиметрів за десять від нього. Ну ось, плетінка готова. Перевага її в тім, що вона не обривається під власною вагою, якщо, звичайно, шпагат міцний. Удачі вам і здоров’я.

Лариса МАРУЩАК.

Вул. Певрянська, буд. 16а,
м. Виноградів Закарпатської обл., 90300.
Тел. моб. 095-68-53-759,
e-mail: marushchak_lora@ukr.net

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 35(661) від 29 серпня 2012 р., стор.1,4.

zmk

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Крукнек — кабачок-кривошийка

Ср Сер 29 , 2012
«Посіяла цього року кабачки сорту Ранній золотий. Рослини справді були схожі на кабачок, а плоди виросли у формі пляшки із зігнутою шийкою. Молоді мали ніжну м’якоть і відмінний смак, а переспілі такі, хоч сокирою рубай — така тверда у них кора. Підкажіть, будь ласка: це особливість сорту чи, можливо, вплинула […]