Люфа — росте на грядці… мачулка

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...
Брат автора публікації Юрій із плодами люфи сорту Кантон прайд
Брат автора публікації Юрій із плодами люфи сорту Кантон прайд
В останні роки я вирощую багато нових для України рідкісних і навіть екзотичних рослин, насіння котрих одержую з усіх кутків світу. Ростуть у мене мелано, момордика, бенінказа, мелотрія, трихозант, лагенарія, ангурія, каролінос, сагітатус, акулеатус, африканський дикий огірок та багато інших цікавих рослин. Разом із цими культурами я шукав і нові сорти люфи, котру в народі називають «мачулкою» . На жаль, ця рослина — ще рідкісний гість на наших грядках. Натрапити на неї можна лише в ентузіастів-любителів. Три роки тому я вже розповідав читачам «ЗМГ» про своє знайомство із люфою. Тоді я ділився першим досвідом вирощування, удачами і невдачами, котрі мав у період вирощування. За три роки більш детально вивчив цю культуру. Обзавівся десятком сортів, у котрих різні не лише форми плодів, а й листя, кущі. Є у мене люфа, в котрої плоди завдовжки до 1,5 м і короткі — лише 15 см.

Люфа, «гарбуз мачулковий», губка рослинна — усе це назви однолітньої тропічної ліани родини гарбузових. Вона налічує 10 видів, у природі не трапляється. Виведена, очевидно, в Індії як овочева рослина. Огудини люфи можуть бути завдовжки від 2 до 15 м. Листя в неї округле, 5-9-лопатеве, 15-25 см завширшки. Квітки — роздільностатеві, жіночі одиничні, а чоловічі зібрані в короткі суцвіття. Люфа має здатність обвивати будь-які опори і прикрашати недоступні іншим рослинам куточки. Нею можна «задрапувати» цегляну стіну чи старий некрасивий паркан. Плоди люфи схожі на гладенькі або ребристі огірки. Молоді смаком схожі на кабачок, але мають свій неповторний запах. Вони вживаються у смаженому, тушкованому, відварному та консервованому вигляді. Зрілі ж плоди всередині волокнисті, тверді, сітчасті. Вони вже неїстівні.

Із комерційною метою люфа вирощується в Китаї, Японії, Індонезії, на Філіппінах, у Гонконзі, Бразилії та в країнах Карибського регіону. Із її зрілих плодів роблять екологічно чисті і зручні мачулки. Вважається, що кращі мачулки з люфи виготовляють у Японії. Щоб дістати мачулку з плоду, необхідно розірвати і зняти шкірку. Потім видалити насіння, промити мачулку в проточній воді, прокип’ятити, висушити на осонні у підвішеному стані — і можете йти в лазню. Кращої і зручнішої мачулки не придумати. Особливо потрібні вони дітям, які потерпають від діатезу. Вони не викликають алергії і не закисають, як поролонова губка, не травмують шкіру на відміну від мачулки із синтетичної сітки. На думку фахівців, застосування мачулки з люфи поліпшує кровообіг, надає шкірі еластичності, свіжого вигляду.

Насіння люфи містить олію, придатну для технічних цілей. А які прекрасні страви можна приготувати з молодих плодів! Дуже подобається нам люфа, фарширована м’ясом. Її солодкувато-гіркий смак добре поєднується з ніжним смаком свинини, що робить страву дуже своєрідною. Люфа поживна, має тонізуючі властивості, дуже корисна в жарку погоду. А найголовніше — її легко приготувати. Листя, стебла і плоди люфи ми використовуємо з лікувальною метою.

Люфу я вирощую на шпалері заввишки 1,5-2,5 м, а також біля паркана. Насіння починає проростати при температурі вище 14°С через 8-10 днів. Сію його прямо у відкритий ґрунт у ямки, розміщені на відстані 1 м одна від одної, на глибину 4-5 см. У кожну ямку кладу по 2-3 насінини. Агротехніка вирощування така сама, як і в огірків. Переконався, що обов’язковою умовою гарного росту є своєчасне підв’язування, позаяк люфа полюбляє рости уверх. Упродовж літа ґрунт регулярно спушую, за потреби поливаю, борюся з бур’янами. На одному кущі люфа утворює більш як 10 плодів. Цвіте вона з липня до серпня.

Для одержання якісного насіння обираю кращий кущ і залишаю на ньому 2-3 плоди, решту прибираю. Плоди зрізую з плодоніжкою в кінці вересня й укладаю в сухому приміщенні. Але краще їх підвісити, щоб вони не доторкувались один до одного. Якщо хочеться виростити саме мачулки, то не треба обривати молоді плоди, позаяк це сприяє появі нових, котрі не встигають визріти.

Розкажу трохи про сорти, котрі я вирощував цього сезону. Дуже подобається сорт Чаньшанський м’який шовк. Його молоді плоди хороші для смажіння. Вони гофровані, дуже красиві, завдовжки до 60 см. Сорт Кухонний рушник я одержав із США. Плоди короткі (до 30 см), темно-зелені в білих плямах. Це овочевий сорт, його молоді соковиті плоди смачні у смаженому вигляді. Сорт Екстра довга має плоди завдовжки до 1,5 метра. Вони тонкі, в діаметрі всього 3-5 см. Кантон прайд тішить ребристими плодами завдовжки до 70 см. Це пізньоспілий сорт. Щоб плоди його дозріли, їх обов’язково треба зберігати до Нового року в кімнаті. Оригінальним є сорт Дисклот, який відрізняється від інших: його листя в білих плямах, а плоди мають темно-зелений колір.

Ось така вона — мачулка з грядки. Спробуйте і ви виростити люфу. Адже вона не лише корисна, а й лікувальна, смачна, та і просто може бути окрасою грядки.

Руслан ДУХОВ.

Вул. Тюркіна, буд. 41, с. Мишурин Ріг
Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл., 51610.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 34(660) від 22 серпня 2012 р., стор.8,13.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Чому томати довго не червоніють

Ср Сер 22 , 2012
“У мене і в теплиці, і на грядці чомусь довго не дозрівають томати. Або вони червоніють нерівномірно: знизу забарвлюються, а біля плодоніжки залишаються зеленими чи жовтими. Чому так відбувається? Геннадій КРИМОВ. Луганська обл.”. Розвиток плодів томатів має дві стадії: 30 днів після зав’язування плід росте, подальші 15-20 днів — дозріває. […]

Можливо вам сподобається