Секрети Павловського лимона

Переглядів : 4
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Є в Росії, на ріці Ока у Нижегородській області, маленьке районне містечко Павлово, мешканці котрого вже понад 150 років у своїх оселях розводять лимони. Ніде в країні, та й у всьому світі, немає такого масового захоплення кімнатними цитрусовими. Павловський лимон — це вже візитна картка містечка. Шанування цього фрукта з роду цитрусових тут настільки велике, що царю-лимону на центральній площі міста мешканці встановили пам’ятник. Такого немає навіть у Римі, хоча Рим і вважається лимонною столицею. Там і фестивалі лимонні проводяться щороку, а такої честі лимон в італійців не удостоївся.

Жителі міста підходять до свого захоплення творчо. Крім загальноприйнятої агротехніки, у кожного є свої секрети, котрі передаються з покоління в покоління, а їх, на відміну від самого Павловського лимона, відомого не лише в Росії, а й за її межами, мало хто знає. Ось і прийшла до мене ідея розпитати павловських «фахівців» та вивідати у них таємницю вирощування лимона для того, щоб потім, як мовиться, розкласти все по поличках і повідати людям.

Зразу ж скажу, що від почутого стає навіть якось не по собі. З’ясовується, що Павловський лимон полюбляє вино, тютюн і навіть п’є кров. Секрет — як із страшної казки. Хочете— вірте, хочете — ні, але щоб лимон був сильним, зеленим і міцним, його треба поливати «кривавою» водою! Миють чи розморожують павловці м’ясо, курку або рибу і цією водою поливають рослини. Хоча можна обійтись без крові і поливати лимон відваром пісної риби. До речі, про рибний відвар написано навіть у «розумних» книжках із розведення лимонів. А ще краще закопувати під корінь частини риби (хвости, голови), можна загортати в субстрат горщиків із лимонами загиблих акваріумних рибок і встромлювати в землю іржаві цвяхи.

Мимоволі виникає питання: навіщо всі ці складнощі, коли в продажу є стільки різних добрив? Але не слід сліпо відмітати все, що напрацьоване поколіннями садівників. Адже ці способи перевірені часом. Та і з’явились вони у ті часи, коли не було добрив, крім гною. Ось і використовували, так би мовити, підручні матеріали. З’ясовується, що «кривава» вода — це прекрасне добриво, котре містить у собі амінокислоти, залізо та магній. До того ж залізо в ній міститься в хелатній формі і легко засвоюється рослинами. Але ж сучасні стимулятори росту та коренеутворення засновані в основному на амінокислотах. Навіть у гної немає такої кількості амінокислот, як у крові, плюс високий уміст заліза і підхожа для багатьох рослин кислотність.

А як же впливають іржаві цвяхи? Відомо: якщо рослинам не вистачає заліза, то вони хворіють хлорозом. І спочатку здається все логічно: закопаємо цвях — дамо лимонові заліза. Але тільки ось рослини здатні засвоювати всі елементи у вигляді розчинів. А залізо, оксиди та гідрооксиди заліза (іржа) не розчиняються у воді, а значить, вони недоступні для рослин. Із приводу ж цвяхів на всіх без винятку форумах садівників велися у свій час цілі диспути. І доводів наводилось чимало як «за», так і «проти» . Для мене особисто висновки відомих у своїх колах фахівців із вирощування цитрусових про корисність цвяхів доволі переконливі. До речі, найчастіше найбільш запеклими противниками є виробники і продавці добрив та препаратів.

Іржа може вступати в реакцію з різними речовинами із ґрунту й утворювати розчинні у воді солі заліза, котрі прекрасно засвоюють рослини. Так, сірчанокисле залізо доступне рослинам у кислих ґрунтах. У нейтральних, лужних та ґрунтах із фосфатами воно малорухливе, недоступне рослинам. На таких ґрунтах як залізовмісне добриво слід застосовувати хелат заліза, у котрому залізо залишається доступним для рослин при будь-яких значеннях pH. Ось і тут старі методи, як з’ясовується, прекрасно працюють. Назву ще кілька секретів. Один із них — посипати лимони тютюном, щоб ніяка зараза до них не приставала. Тут, здається, і без пояснень усе зрозуміло. Тютюн рекомендується як рослинний засіб для відстрашування комах та боротьби з ними. А ось поливати лимон на свята червоним вином — це вже цікаво. У школі на уроці біології нам показували дослід: брали дві чашки Петрі, на дно котрих поміщали вату і по 20 насінин гороху. В одну із них додавали воду, а в другу — спирт. Через 4 дні вже можна було спостерігати, що в чашці №1 насіння починало проростати, а в чашці №2 — ні. На мою думку, якби в другу чашку налили не спирт, а, скажімо, молоко чи суп, то насіння так само не проросло б — просто зіпсувалося б. А ось на підприємствах міста Павлово ростуть величезні лимони, котрі робітники регулярно «напувають» спиртним. Дають потроху, частують, як старого друга. І лимони нічим не хворіють, почуваються прекрасно.

Ми не звикли доглядати за лимонами, керуючись такими способами. Скажемо більше: самі свої лимони кров’ю і вином не поливаємо, а використовуємо спеціальні комплексні добрива для цитрусових. Однак усе-таки цікаво дізнатись таємницю мешканців містечка Павлово і заглибитись у «секрети сивої глибокої». Адже невипадково ж за ними тримається слава ось уже 150 років. А ще кожен мешканець містечка мріє бодай раз у житті покласти лимон не в чай, а у швейцарський банк. Чого і вам бажаємо. А Павловський лимон можна придбати в моєму розсаднику.

Валерій СВИСТУНОВ.

с. Новосьолки Нижегородської обл., Росія.
E-mail:abrikosnn@rambler.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 34(712) від 21 серпня 2013 р., стор.11.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Люфа — росте на грядці... мачулка

Ср Сер 22 , 2012
В останні роки я вирощую багато нових для України рідкісних і навіть екзотичних рослин, насіння котрих одержую з усіх кутків світу. Ростуть у мене мелано, момордика, бенінказа, мелотрія, трихозант, лагенарія, ангурія, каролінос, сагітатус, акулеатус, африканський дикий огірок та багато інших цікавих рослин. Разом із цими культурами я шукав і нові […]