Loading...
Бути такого не може, подумає дехто. Я також так само думав, коли прочитав у рекламному проспекті про продаж таких саджанців. Напевно, вирішив, це черговий «лохотрон». Але згадавши про свою Тайбері, зауважив: у неї коротенькі плодові гілочки і листя невелике, то чому б і не бути колоподібній ожині. Адже при вільному підв’язуванні на шпалері ягоди часто травмувалися на вітрі об пагони, вони ж у неї колючі. А, створивши колону, латерали вільно звисатимуть по всій окружності і не травмуватимуться.
Подумав і зробив. І ось уже другий рік підв’язую пагони ожини, формуючи з неї колону, і дуже задоволений результатом. Поки що лише одні плюси. По-перше, ожина має дуже красивий вигляд. По-друге, такий кущ ожини займає значно менше місця, що дає можливість висаджувати її густіше, буквально через метр. По-третє, тепер збираю повноцінний урожай товарних, дуже красивих і смачних ягід, позаяк вони вже не травмуються під час дозрівання.
Кілька слів про сорт. Тайбері — ожиново-малиновий гібрид, тобто у смаку присутні і малинові, і ожинові нотки. Сорт дуже ранній (дозріває водночас із ранніми сортами малини), а найголовніше — невибагливий. Я, наприклад, свій кущ ніколи не поливаю (достатньо опадів), не обробляю від шкідників і не удобрюю (досить того, чим були заправлені ями при садінні). Усе, що я роблю, так це підв’язую навесні пагони до колони, і зразу ж після плодоношення їх прибираю. А молоду порість зв’язую в пучок і спрямовую вільно рости по землі у той бік, де вони мені не будуть заважати. На зиму пришпилюю до землі. До речі, зимують вони під снігом добре.
Саджати краще в напівтіні, позаяк у цього сорту ягоди ростуть на виду, і на сонячному боці можуть бути опіки. Ідеальний варіант — сонце з ранку до 11-ї години й увечері після 18-ї години. Особливих нюансів щодо садіння немає. Для цього достатньо викопати яму 50 х 50 см, на дно якої внести два відра гною (краще коров’ячого або кінського) і присипати його родючим ґрунтом шаром 10 см. Затим перегній із чорноземом слід перемішати. До такої ґрунтосуміші можна додати півлітрову банку деревного попелу.
Саджанець потрібно висаджувати на 5 см нижче, ніж він ріс у розсаднику. Після садіння ґрунт треба обов’язково замульчувати перегноєм або компостом і рясно полити. Мульчу необхідно щоосені обновлювати, тобто поверх старої насипати шар нової. Якщо садіння виконується під зиму, саджанець потрібно обрізати, залишивши 5-10 см, і після перших морозів накрити обрізаною пластиковою пляшкою, засипавши її перегноєм або землею. Шар укриття має бути близько 20 см. Тільки так можна вберегти молодий саджанець від вимерзання. Отворів у пляшці робити не потрібно. Повітря саджанцю вистачає. Коли розтане сніг, пляшку знімають.
У перший рік можна вирости від двох до п’яти молодих пагонів. Їх краще не чіпати. Нехай вони вільно ростуть. На зиму їх слід зв’язати в пучок і пришпилити до землі. Узимку потрібно регулярно накидати на них сніг. Наступної весни пагони, що перезимували, треба підняти і підв’язати до опори. Для цього потрібно спеціально забити біля основи куща трубу діаметром 30 мм. Висота опори для майбутньої колони має бути близько 2 м. Пагони слід обв’язувати по окружності колони. Після плодоношення їх потрібно видалити, а молоді, що залишилися, нехай знову стеляться по землі. Бажано при цьому їх зв’язати у пучок.
З віком кількість пагонів збільшиться. Навесні перед підв’язуванням треба вибрати близько десяти кращих пагонів, а решту видалити. Обрізувати потрібно і бокові гілочки на залишених пагонах. Ось за допомогою таких нехитрих операцій кущ Тайбері може перетворитися на врожайну, продуктивну і гарну «колону». Бажаю всім щедрих урожаїв!
с. Колоденка Рівненської обл.
E-mail: vushnevuy@mail.ru
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 32(658) від 8 серпня 2012 р., стор.9.
