«Із рота — у землю»: стратіфикація насіння

Переглядів : 2
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Для одержання сходів з насіння плодових і ягідних культур потрібне післязбиральне його дозрівання, під час якого відбувається перехід від стану спокою до пробудження життєдіяльності. Для подолання стану спокою на насіння впливають низькими плюсовими температурами в умовах підвищеної вологості і достатньої аерації, тобто проводять стратифікацію. Для цього насіння зерняткових, а також абрикоса, персика, аличі, черешні, попередньо замочують у воді на 3-5 діб. Воду міняють 1-2 рази на добу. Затим її зливають, насіння злегка підсушують і обробляють 0,1-0,25-відсотковим розчином марганцевокислого калію. Перед цим готують ящики із субстратом. В якості останнього можна використовувати чистий річковий грубозернистий пісок, керамзит, перліт, але краще вермикуліт. Аналогічна обробка виконується і перед осіннім висадженням.

Вологість субстрату має бути на рівні 50%. Намочене насіння змішують із субстратом у співвідношенні 1 частина насіння і 2-3 частини субстрату. Рівномірно змішану суміш засипають в ящики (для зерняткових шаром не більше 20-25, для кісточкових — 35-40 см) і поміщають у підвал чи холодильник. Температуру в сховищі підтримують на рівні 0-3°С. Догляд за насінням під час стратифікації у сховищі полягає в регулярному перемішуванні суміші (2-3 рази на місяць), підтриманні оптимальних температури і вологості, захисті від гризунів. На кожен ящик прикріплюють етикетки із зазначенням породи, сорту, часу закладання на стратифікацію, якості насіння. На думку І.В. Мічуріна, кісточки вишні, сливи, черешні, аличі і повстяної вишні необхідно висівати «із рота — у землю», тобто вийнявши їх із плода, зразу змішати з вологим субстратом, в якому вони стратифікуватимуться, і занести в підвал або поставити в холодильник. Підсушені кісточки втрачають схожість.

Безсубстратний спосіб. Можливе застосування і безсубстратного способу стратифікації насіння зерняткових порід. Матер’яні мішечки на одну третину заповнюють насінням і на три доби занурюють у воду. Її міняють щодня, а мішечки перевертають і струшують. Затим їх виймають із води, розкладають на стелажі або підвішують, аби стекла вода. Через 8-12 годин насіння висипають на брезент, розрівнюють шаром 5-8 см, злегка підсушують, зсипають у поліетиленові мішки й укладають в ящики. Мішки не зав’язують. Через кожні два тижні насіння в мішечках перемішують. Через 40 днів після початку стратифікації уважно слідкують за станом насіння. З появою перших паростків температуру знижують від 2…5°С до 0°С, поміщаючи насіння у сніг або в холодильник.

Восени добре, а навесні краще. Зазвичай я намагаюся висіяти кісточки абрикоса й аличі восени, але для підстрахування тримаю кілька ящиків у підвалі, у вологій тирсі чи вермикуліті. Зберігання кісточок у підвалі до весни вважаю перспективнішим. Тільки навесні для висіву кісточок дуже мало часу. А недолік осіннього висіву полягає в тім: що коли кісточки в землі при температурі нижче нуля промерзнуть (що часто трапляється за відсутності сніжного покриву), процес стратифікації припиняється, і кісточки можуть не встигнути завершити передпосадкову підготовку. Як правило, жерделів це не стосується, вони проростають завжди.

Як відомо, насіння кісточкових культур має різний термін стратифікації. Найдовший (до 180 днів) — у дикої черешні, трохи менший (120-150 днів) — в аличі. Стратифікація можлива тільки при плюсових низьких температурах. Тому частину гарантованої стратифікації я забезпечую поміщенням кісточок черешень або антипки зразу ж із плода, звичайно, без м’якоті, у холодильник (температура 2…4°С) і у вологу, краще пропарену, тирсу (ще краще у вологий вермикуліт). Восени у ґрунт висіваю щонайпізніше, коли трохи охолоне земля. І ось тут, як у лотереї, «пощастить — не пощастить». Якщо зима видасться суворою і безсніжною, то кісточки перебуватимуть у ґрунті при мінусовій температурі. При цьому процес стратифікації зупиняється. Що довше вони лежать у промерзлій землі, то менше шансів, що вони наберуть необхідних 180 діб при низьких плюсових температурах. А не наберуть, значить, не проростуть.

Культура Терміни стратифікації
початок тривалість, днів
Насіння зерняткових
Айва звичайна 01.02 80-100
Айва японська 01.03 60
Аронія 90-120
Глід свіжозібране 240
Груша лісова 01.01 120
Груша Лимонка 01.01 100
Горобина 30.08 120-180
Яблуня Антонівка 01.02 120
Яблуня Боровинка 01.02 120
Яблуня китайська 01.02 90
Яблуня лісова 01.02 120
Насіння кісточкових
Абрикос звичайний 1.02 80-100
Алича дика свіжозібране 120-150
Вишня повстяна свіжозібране 60
Вишня магалебська свіжозібране 180
Вишня звичайна свіжозібране 150-180
Гумі свіжозібране 180
Кизил свіжозібране 18-29 міс.
Мигдаль 50-70
Горіх волоський свіжозібране 50-60
Персик свіжозібране 100-120
Слива домашня свіжозібране 120-150
Терен свіжозібране 180
Тернослив свіжозібране 150-180
Хурма свіжозібране 60-70
Черемха звичайна свіжозібране 180
Черешня дика свіжозібране 150-180
Черешня сортова свіжозібране 100-120

Осінній висів кісточок поганий ще тим (навіть для жерделі), що не кожна кісточка життєздатна, тобто обов’язково будуть «пустушки». Навіть якщо восени видалити кісточки, що спливли у воді. Пророслий навесні рядок має досить «проріджений» вигляд. «Гуляє» корисна площа.

Садіння із підвалу. Зовсім інша справа висадження кісточок навесні безпосередньо з підвалу. Добре пророслі (уже з корінцями) кісточки я зразу занурюю з тирсою у відро з водою, аби не підсохли молоденькі білі корінці, виловлюю з води найкращі і цілі (без обламаних паростків чи корінців), нігтями прищипую кінчик кореня, у подальшому це забезпечує гарну мичкуватість кореневої системи саджанця. Висаджені кісточки під осінь дають стрижневу кореневу систему (особливо алича на піщаному ґрунті — до 1 м і більше).

Існує спосіб цьому запобігти, але ця трудомістка операція не завжди вдала. При досягненні висоти сіянців до 20 см їх необхідно рясно полити, затим узяти гострий, дуже довгий сталевий, негнучкий ніж і встромити його під кутом до сіянцю в землю з таким розрахунком, щоб перерізати центральний корінь сіянцю на глибині 15-20 см. Якщо сіянець тримати за «верхівку» внатяжку, то рука відчує момент перерізання кореня за незначним ослабленням натягу. Після виконання цього агроприйому обов’язково треба поливати сіянці й у наступні дні. Без поливу вони можуть загинути.

Після видалення нігтями кінчика корінця, опускаю кісточку або голе ядро в ямку, утворену спеціальним конусоподібним кілочком, на відміряну на ньому глибину. Посаджену кісточку присипаю землею з таким розрахунком, аби пророслий паросток перебував над ґрунтом, а корінь — у землі, і зразу поливаю з невеликої лійки із «хоботком» (як на заварному чайнику). У цьому разі схожість і якість кореневої системи майбутнього саджанця кращі. Для весняного садіння запас кісточок у підвалі повинен бути разів у два більшим, ніж для осіннього, тобто втрати при висадженні значніші, багато пророслих кісточок або обламується у процесі механічних ушкоджень або підгниває, але перше поле розсадника після проростання має значно кращий вигляд.

Леонід ПРОКАЗІН,
фахівець із розсадницької справи.

Вул. Панаса Мирного, буд. 4, с. Дібрівка
Миргородського р-ну Полтавської обл., 37633.
Тел. 066-437-09-49, (05355) 3-43-43.
E-mail: ilich1952@yandex.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 32(658) від 8 серпня 2012 р., стор.13.

zmk

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Порятунок від спеки

Ср Сер 8 , 2012
У жарку і посушливу пору року в’янення і навіть раннє пожовтіння рослин — звичне явище. Причин цьому може бути багато. Найперша — це висушення ґрунту і зеленої маси рослин сухим гарячим повітрям. У цих умовах погіршується живлення рослин, позаяк речовини, котрі вони споживають із ґрунту, доступні лише в розчиненому вигляді. […]