
Іргу вирощую вже більш як 20 років, відтоді, як уперше дізнався про цю дивовижну рослину. І хоча вона спроможна плодоносити впродовж 40-50 років, я постійно оновлюю насадження, займаючись розмноженням цієї чудової культури, вирощую саджанці.
Вегетативним способом розмножую іргу влітку (у кінці червня — на початку липня), під час активного росту пагонів. Нарізаю живці завдовжки 12-15 см. Нижній зріз роблю під брунькою гострим ножем чи лезом. Живці висаджую в ямки, на дно яких як дренаж насипаю шар гальки завтовшки 30-40 см, потім — 25-сантиметровий шар ґрунту та перегною у співвідношенні 1:1, а зверху — шар середньозернистого річкового піску (4-5 см). У парнику підтримую оптимальну вологість повітря. Укорінюються живці через 20-25 днів.
Мені добре вдається щеплення ірги окуліруванням, котре проводжу із середини липня до середини серпня. Для цього використовую дволітні сіянці горобини чи глоду. Штамбики сіянців підчищаю на висоті 10-15 см від поверхні ґрунту, добре поливаю, щоб краще відставала кора. Живці готую безпосередньо перед окуліруванням. До речі, сама ірга — дуже хороша підщепа для груші, особливо на ґрунтах із високим заляганням вод.
Застосовую так само і насінний спосіб розмноження. У цьому разі саджанці добре розвиваються, що не завжди вдається при розмноженні відростками та поділом куща. Насіння заготовляю зі зрілих та великих ягід, збираючи їх у середині липня з найурожайніших кущів. Дістаю насіння з плодів у період, коли легко виділяється сік. Натиснеш на ягоду — і він тече. Сію насіння у серпні-вересні, а стратифіковане — напровесні. Стратифікацію проваджу в ящику, змішуючи насіння з вологим піском у пропорції 1:2 і зберігаючи при температурі 0…-2°С (в нижньому відділенні холодильника або в погребі) впродовж 120 днів до висіву. У середині квітня стратифіковане насіння сію в ґрунт на глибину 1-2 см. Зазвичай на 8-12-й день з’являються дружні сходи. Сіянці в перший рік виростають на 10-12 см, на другий — до 30-40 см. При досягненні таких розмірів вони вже придатні для садіння на постійне місце.
На власному досвіді переконався, що ірга — перспективна культура. Завдяки декоративним, споживчим та лікувальним властивостям вона, безперечно, заслуговує місце в будь-якому саду, на будь-якій дачі.
м. Коломия Івано-Франківської обл.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 25(651) від 20 червня 2012 р., стор.9.