І боби потребують азоту

Переглядів : 4
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Усім відомо, що рослини родини бобових мають на своїх коренях бульбочки, в яких накопичується доступний для рослин азот. Цей елемент запасають у них так звані азотофіксувальні бактерії. Вони із бобовими рослинами перебувають у симбіозі, тобто є взаємно корисними: бульбочкові бактерії засвоюють азот атмосфери і переводять його у сполуки, які можуть бути використані бобовими рослинами, а ті, у свою чергу, забезпечують бульбочкові бактерії речовинами, що містять необхідний для них вуглець. Азотофіксувальні бактерії, крім зв’язування азоту атмосфери і збагачення ним орного шару, виділяють у ґрунт вітаміни і ростостимулювальні речовини, однією з яких є гетероауксин. Унаслідок цього на ґрунтах, збагачених біологічним азотом, у рослин прискорюються всі морфофізіологічні процеси, у тому числі нарощування зеленої маси, плодоутворення, покращується якість урожаю завдяки вищому вмісту вітамінів, сухих речовин і білка.

Для городників видима практична користь тут у тім, що можна заощадити на кількості внесених у ґрунт азотних добрив і не потрібно підживлювати ними боби, горох та квасолю. Насправді ця думка помилкова. Вони лише частково використовують азот, що міститься в бульбочках, але для одержання гарного врожаю цього недостатньо. Тому в період цвітіння й утворення зав’язей бобові рослини підживлюють сухими або рідкими азотними добривами. Вони в жодному разі не повинні потрапляти на листя, щоб рослини не зазнали опіків. Після азотних підживлень рослини потрібно ретельно полити водою.

Правда, доза азотних добрив не має бути надто великою, позаяк при цьому знижується фіксація молекулярного азоту бобовими рослинами, бульбочки утворюються з великим запізненням і в меншій кількості. У цьому разі втрачається значення бобової культури як азотозбирача. Глибоке (до 20 см) внесення азотного добрива (гранульованої сечовини) не знижує азотофіксацію в порівнянні зі звичайним поверхневим. А процеси утворення бульбочок і їх життєдіяльності стимулюють фосфорні й калійні добрива. Вважається, що недостатність фосфору і калію в ґрунті знижує активність бульбочкових бактерій. Підвищені дози фосфору не посилюють і не знижують азотофіксацію, а ось підвищені дози калію — стимулюють її. Та внесення фосфору у фазі наливу бобів збільшує азотофіксацію на 31%. Тобто активність бульбочкових бактерій багато в чому залежить від умісту в ґрунті елементів живлення. Гарна забезпеченість ґрунту органічною речовиною і рухливим фосфором та калієм, а також мікроелементами — молібденом і бором — посилює утворення бульбочок і в кілька разів підвищує активність бактерій. Особливо ефективний молібден на кислих ґрунтах. На червоно- і буроземах, в яких багато заліза, дія молібдену, навпаки, мінімальна. Англійський дослідник Н. Торнтол навіть довів: якщо в ґрунті мало бору або його зовсім немає, бульбочкові бактерії перетворюються на справжніх паразитів. І навпаки, рослина в період цвітіння активно експлуатує бактерії, і вміст останніх у бульбочках у цей період значно зменшується.

У зв’язку із цим необхідно знати, що всі бульбочкові бактерії мають майже однакову стійкість до лужної реакції середовища, але зовсім по-різному поводяться на кислих ґрунтах. У більшості випадків кисла реакція ґрунту негативно позначається на їх життєдіяльності, у кислих ґрунтах утворюються неактивні або неефективні (які не фіксують азот повітря) раси цих бактерій.

З ростом і розвитком бобової рослини поступово посилюється активність бульбочкових бактерій, і до періоду цвітіння вона сягає максимуму. Саме в цій фазі потрібно загортати бобові сидерати (люпин, вика, конюшина) у ґрунт. До осені, наприкінці вегетації, коли збирають урожай бобових, кількість бактерій у бульбочках зменшується, бульбочки поступово відмирають, і азотофіксувальні бактерії знову потрапляють у ґрунт. Тому, зрізуючи при збиранні врожаїв стебла бобових рослин, корені потрібно залишати у ґрунті. З пожнивно-кореневими рештками в ньому залишається в середньому близько 50% фіксованого бактеріями з повітря азоту, що на 2-3 роки істотно підвищує родючість ґрунту й урожай наступних культур. Тобто вирощування бобових рослин (сидератів чи овочевих культур) дасть результат тільки на другий рік. І це потрібно враховувати городникам.

Микола СЬОМІН,
агрохімік.

Вінницька обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 21(647) від 23 травня 2012 р., стор.4.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Якщо ревінь зацвів

Ср Тра 23 , 2012
Ревінь — не дуже популярна культура в українських городників. Цю рослину вирощують здебільшого в Західній Україні, де використовують і як овоч, і як фрукт у багатьох гарячих та холодних стравах. Але й там не всі городники знають, як правильно доглядати за цією рослиною. Річ у тім, що на другий рік […]