Орати чи не орати? Ось у чому питання

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

В останні роки, намагаючись звільнитися від городнього «рабства», цікавлюся публікаціями про методи і способи вирощування рослин з мінімальними трудовими і фінансовими затратами, і до того ж, без застосування «хімії». Довідався про агротехніку природного землеробства, почав її застосовувати і досяг бажаних результатів. Своїм, хай і не багатим, досвідом хочу поділитися із читачами газети. Отже, копати чи не копати?

Природну агротехніку використовую на своїй присадибній ділянці ось уже чотири роки. У чому ж її сенс? Якщо кількома словами, то це заміна традиційного перекопування ґрунту мульчуванням його органікою. Усе, як у природі. За один вегетаційний сезон ґрунтові мікроорганізми під товстим шаром мульчі так «переорюють» землю, що геть-чисто відпадає потреба у плузі чи лопаті. І ніякої «хімії»!

Розпочав я з того, що розбив десять соток городу на грядки. Адже давно відомо, що самі рослини займають усього лише 40-50% оброблюваної площі. Строго по центру і за периметром ділянки залишив доріжки метрової ширини. Улітку вони буяють різнотрав’ям і принаджують безліч корисних комах. Ось вам і перший крок до природовідповідного городу! Грядки спланував також завширшки 1 м, а доріжки між ними залишив по 40 см. Та, як показав час, цього замало. Зараз хочу збільшити ширину проходів хоча б до півметра.

Далі був, мабуть, найтрудомісткіший процес із виконаної мною роботи — первинне мульчування оброблюваного ґрунту. Природно, що землю на грядках не копав, а розпушував за допомогою плоскоріза. Укладав на грядки будь-яку органіку, яку міг зібрати: сіно, солому, листя, кухонні відходи, бур’яни. Спеціально для цього вирощував сидерати, адже покривного матеріалу для такої великої площі потрібно дуже багато, позаяк товщина шару мульчі мала бути не менше 5-7 см, інакше бажаного результату не одержиш.

Повільно, але впевнено просувався до наміченого: замульчував усі грядки на городі і пристовбурні круги плодових дерев та ягідних кущів у саду. Чому повільно? Та тому, що сліпо почав виконувати деякі рекомендації з мульчування, взяті із книг і публікацій за тематикою органічного землеробства. Прочитав, що матеріал для мульчі бажано подрібнювати до певних розмірів. Ну і радий старатися! Багато часу і сил пішло на абсолютно непотрібну роботу, доки не прийшло розуміння абсурдності таких дій. Навіщо зайві трудозатрати? Уся органіка і так перегниє без подрібнення.

Зараз як мульчу використовую здебільшого сіно — це найдоступніший для мене матеріал. Сіно і прив’ялена трава не потребують ніякого подрібнювання. Ними зручно мульчувати грядки і восени, після збирання врожаю, і навесні, після висіву насіння і садіння рослин. Без проблем можна покласти таку мульчу в міжряддя овочевих культур і в літній період. Восени використовую опале листя. Із провесни і до пізньої осені вирощую сидерати. Окремо хочу сказати про так звані стерньові рештки, дим від спалювання яких у погожі осінні дні стелиться над садами і городами багатьох садиб. Я тепер нічого не спалюю, все перегниває там же, де й виросло. Виняток становить хіба що бадилля томатів і картоплі, ним я мульчую кущі смородини й аґрусу. Кукурудзиння, соняшничиння, стебла сорго не висмикую з коренями, як це зазвичай робиться, а на рівні землі зрізаю або вирубую. Наступної весни сівбу і садіння рослин проваджу між залишеними у ґрунті коренями, які, перегниваючи, підвищують родючість ґрунту.

А тепер кілька слів про сівбу на замульчованих грядках. Усе залежить від вирощуваної культури. Та якщо сію рано, доводиться згрібати мульчу з грядок на доріжки для прогрівання ґрунту і зручності сівби. Потім повертаю її на грядку, розкладаючи між посадженими рослинами. Щоправда, при сівбі насіння чи висадженні розсади деяких культур, наприклад гарбуза, томатів, немає потреби згрібати мульчу з усією грядки. У потрібному місці я тимчасово прибираю мульчу і виконую сівбу чи саджаю рослини.

Із грядками все зрозуміло. Вони цілий рік укриті органічною мульчею, яка, перегниваючи, живить ґрунт. Тепер щодо доріжок між грядками. Кілька доріжок укрив старим лінолеумом. З одного боку, добре: бур’яни не ростуть, чітко виділена межа між грядкою і доріжкою. З іншого боку, погано: улітку в жару босоніж на таку доріжку не станеш. У міжряддях суниці кладу картон. Якщо він товстий, то послужить два сезони. У цьому разі дуже зручно збирати врожай, особливо у вранішні години, і доглядати за рослинами. На інших доріжках між грядками два літа поспіль за допомогою плоскоріза знищував всіляку рослинність доти, доки не усвідомив абсурдність і навіть згубність таких дій для природовідповідного городу. Після цього й купив тример. Спочатку косив бур’яни, а зараз викошую лучну траву, яка їх витіснила. Тепер не переймаюся щодо наслідків зливових дощів, із провесни і до пізньої осені в будь-яку погоду можу ходити по городу, не потопаючи в багнюці. Особливе задоволення отримую від ходьби такими доріжками влітку босоніж, до того ж це і корисно.

Що ж я маю в підсумку, замінивши перекопування ґрунту його мульчуванням? Не буду вдаватися в теорію і розповідати про покращення структури ґрунту, створення комфортних умов для його «мешканців», підвищення запасів живлення і накопичення гумусу. Відзначу тільки практичну вигоду від застосування агротехніки природного землеробства конкретно на своєму городі. Перше: я забув про такий агротехнічний захід, як передпосівний обробіток ґрунту. Земля під мульчею постійно перебуває у розпушеному стані, вільно пропускає повітря і вологу до коренів рослин. Достатньо за допомогою палиці чи кілка зробити в ній заглиблення і покласти туди насіння. Так я сію квасолю, буряки, гарбуз, капусту і томати безрозсадним способом, а також висаджую картоплю. Можна також нарізати канавки плоскорізом для висіву моркви, цибулі-чорнушки.

Друге: земля у нас піщана, і без внесення гною не треба навіть сподіватися на одержання нормального врожаю. Але мульча на моїх грядках нічим не гірша, а можливо, навіть дещо і краща за придбаний гній невідомого походження. Гній я взагалі не купую.

Третє: товстий шар мульчі успішно пригнічує майже всі бур’яни. Довелося навіть відмовитися від компостної купи, куди я складав їх після багаторазового полоття городу.

Четверте: ґрунт під мульчею добре зберігає вологу, що істотно скорочує кількість поливів. Якщо в аномально спекотливе літо 2010 року довелося організовувати полив окремих культур, то минулого літа я навіть не розгортав поливальні шланги.

Тепер, працюючи на городі, я отримую тільки позитивні емоції й екологічно чисті врожаї, а не загострення радикуліту, як це було раніше. Звичайно, заготівля сіна і мульчування ним грядок — це так само робота, але, погодьтеся, набагато легша за постійні розпушування, полоття, поливи, підгортання і безперервну боротьбу із бур’янами під палючими променями сонця. А якщо ще врахувати, що мені тепер не треба записуватися в чергу до власника на коня для оранки городу, не потрібно платити ні за цю послугу, ні за придбаний гній, то тут уже зразу стає зрозуміло, орати чи не орати.

Олександр ЩЕРБАЧЕНКО.

Вул. Кірова, буд. 112, кв. 113, м. Суми.
Тел. 095-849-72-53.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 15(641) від 11 квітня 2012 р., стор.4.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Весняне садіння малини

Ср Кві 11 , 2012
Із приходом весняного тепла починається час висадження саджанців плодових і ягідних культур, у тому числі і малини. Хоча на півночі і в центрі України найліпшим терміном садіння малини вважається початок жовтня, а на півдні — кінець жовтня-середина листопада. До цього моменту пагони добре визрівають. Посаджені, вони встигають до морозів укоренитись, […]