«Нікудишніх» рослин не буває

Переглядів : 2
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Останнім часом садівники почали захоплюватись незвичними для наших місць культурами. Наприклад, серед ягідників зараз дуже популярні кущова канадська лохина, журавлина, брусниця; серед декоративних — хвойні рослини, рододендрони, еріки. Хоча культури ці абсолютно різні, є в них одна загальна особливість — вони потребують кислих ґрунтів. Про це багато хто не знає або не надає цьому значення. Як результат — посаджені рослини не ростуть, а чахнуть. Про врожай і зовсім мова не йде. Ось і виходить, що тратяться кошти, час і, що найбільш прикро, рослини одержують клеймо «нікудишніх» .

А для успіху потрібно дуже небагато — просто врахувати потреби культур до ґрунту. Уся група цих рослин — «любителі» легкого торф’яно-піщаного ґрунту, помірно вологого і, головне, кислого. Сподіватись на те, що ґрунт на ділянці кислий і цілком придатний для рослин, позаяк так гадає господар, не доводиться. Аргументи, що, мовляв, ростуть одиничні екземпляри кінського щавлю, хвощу, зірочника, подорожнику, так само непереконливі — можливо, вони випадково занесені і не ростуть взагалі, а виживають.

Найнадійніше — зробити аналіз ґрунту. Але ж відвозити землю в агрохімлабораторію, їздити за результатами аналізу клопітно, та і грошей вартує. Але можна зробити аналіз і самому. Для цього треба купити в аптеці пігулки пургену — 10 шт., подрібнити їх і розмішати у 100 мл теплої води. У цьому розчині вимочити смужки туалетного паперу, висушити їх і розрізати на менші смужки.

Для проведення аналізу слід узяти землю з ділянки, розвести її дощовою водою до стану сметани й опустити в неї смужку паперу. Якщо колір смужки не міняється — усе відмінно, ґрунт у вас справді кислий; якщо смужка стане трішки рожевою — ґрунт нейтральний чи слаболужний.

У першому разі при садінні таких рослин достатньо внести мінеральні добрива, пісок, прілу тирсу. У другому (а таких випадків більшість) ґрунт під садіння цих рослин необхідно готувати спеціально. На ділянках із торф’яниками при підготовці під розсаду рекомендується вносити грубий річковий пісок і підстилку з хвойного лісу (по 1 відру на 1 м2). На супісках до ґрунту треба додавати верховий кислий торф, опалу хвою, дрібні фракції кори хвойних дерев чи перепрілу тирсу — стільки, аби земля і внесені субстрати змішувались у рівних кількостях. На чорноземах, суглинках і особливо глинистих ґрунтах під садіння краще рити ями чи траншею (залежно від кількості саджанців) завглибшки 40-50 см і завширшки до 70 см. Ґрунтову суміш слід готувати з листяної землі, кислого торфу, річкового піску та опалої хвої в пропорції 2:2:1:1. Для більшого підкислення субстрату на посадкову яму можна додати 15-20 г меленої сірки, а для надання субстрату пухкості — 0,5 частини перліту, вермикуліту або кришива пінопласту.

Із мінеральних добрив при садінні бажані суперфосфат (100-150 г), калійні добрива (25-30 г). Попіл для підживлень даної групи рослин не годиться — він має лужну реакцію. А ось дренаж обов’язковий. Для цього на дно ями кладуть шар шишок із хвойних дерев. Аби уникнути замулювання, дренаж можна застелити шаром подрібнених шишок, мілкої фракції кори ялини чи сосни, прілої тирси.

Ще одна особливість садіння даної групи рослин — ізоляція підготовленого субстрату від ґрунту ділянки. Якщо цього не зробити, то після кількох дощів ретельно підготовлений кислий субстрат перетвориться у нейтральний. Тому стінки посадкових ям рекомендується обкладати смужками шиферу, твердого пінопласту, жерсті або, як гірший варіант, застелити кількома шарами плівки. Дно при цьому залишається відкритим.

Обов’язковий такий агроприйом, як мульчування пристовбурних кругів. Мульчею може служити в чистому вигляді кислий торф, пріла тирса, опала хвоя, подрібнені шишки, кора хвойних дерев або ж їх суміші в будь-якій пропорції. Користь від мульчування безперечна: не пересихає ґрунт, іде постійне його підкислення і насичення поживними речовинами від шару органіки, що розкладається.

Однак якщо рослини починають відставати в рості, міняють забарвлення, то це — сигнал про те, що ґрунт недостатньо кислий. Підвищити його кислотність на окремій грядці чи під окремою рослиною можна з допомогою внесення окислювачів: соляну кислоту (5 мл на 10 л води); сірчану, ортофосфорну кислоти (10 крапель на 10 л води); електроліт кислотних акумуляторів (10-15 крапель на 10 л води); оцет 9-відсотковий (100 мл на 10 л води); лимонну, щавлеву кислоти (3 ч. л. на 10 л води); сірку порошкову (20-40 г на 1 м2). За відсутності опадів рослини слід поливати теплою водою (по 1-2 відра) щотижня.

Віталій ЗАГАЛИЛО.

А/с 4015, м. Вінниця, 21037.
E-mail: svitroslyn@rambler.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 15(641) від 11 квітня 2012 р., стор.13.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Кишмиш Володар. Перспективні новинки селекції

Ср Кві 11 , 2012
Кишмиш Володар — гібридна форма винограду 2-го класу безнасінності, раннього терміну дозрівання (100-110 днів). Квітка двостатева. Грона конічні, подовжені, середньої щільності. Ягода овально-яйцеподібної форми, жовта, вага — 3-3,5 г. М’якоть туга, шкірка при з’їданні не відчувається. Смак ягоди гармонійний, з високим цукронакопиченням. Кишмиш дає товарні грона вагою від 0,6 до 1,4 […]