Більше стебел — більше бульб

Переглядів : 4
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Одного разу на занятті Омського клубу картоплярів мене запитали: «Як ти рахуєш урожайність?». Здавалося б, запитання просте. Та, як не дивно, на нього немає однозначної відповіді. І коли говорять про врожай з куща картоплі, то це мені особисто ні про що не говорить. Давайте розглянемо, як частіше підраховують урожайність із сотки, беручи до уваги урожайність куща. Середній урожай з куща множать на 500. Дуже часто в літературі наводиться саме така кількість: 5-6 кущів картоплі на 1 квадратний метр. Давайте візьмемо середній показник — 5,5 на 1 м2. Яка схема садіння з такою кількістю кущів? Хто знайомий з математикою, легко підрахує, що при міжрядді 70 см відстань між кущами буде 26 см. Реально це матиме такий вигляд. Відстань між рядами — середній крок людини (70 см). Ширина лопати — 20 см. Ямка, викопана лопатою при традиційній агротехніці, має діаметр приблизно 25-27 см. Це відбувається тому, що краї ямки осипаються. Таким чином, щоб на сотці розмістити 550 кущів картоплі, ямки в ряду слід розміщувати впритул одна до одної. Але на практиці відстань між кущами вдвічі більша. Чесно кажучи, мені не зовсім зрозуміло, навіщо рахувати таким чином? Можна просто вагу всього урожаю картоплі поділити на всю площу, на якій він вирощувався. Тоді цифри будуть відображати реальну врожайність. У всіх інших випадках можливі погрішності.

Друге питання, пов’язане з урожайністю, — це кількість посадкових бульб. Зв’язок тут простий. При тому самому врожаю удачливіший той картопляр, який використовував для садіння менше насінного матеріалу. І рахувати варто не за кількістю, а за вагою. Гадаю, це зрозуміло. Десяток бульб завбільшки з кулак важить у півтора разу більше, ніж десяток стандартних насінних бульб завбільшки з яйце. Ось для того, щоб отримати максимально можливу врожайність із ділянки з мінімальною кількістю використаної для садіння картоплі, слід звернути увагу не тільки на розмір садивного матеріалу і схеми садіння, а й на інші фактори. Ці питання дуже тісно пов’язані між собою, і розглядати їх окремо безглуздо.

Річ у тім, що за сучасними науковими уявленнями густота бадилля визначає врожайність картоплі більшою мірою, ніж густота садіння. Тому встановлення оптимальної густоти садіння зводиться до визначення оптимальної кількості стебел на одній сотці для конкретного сорту й умов вирощування картоплі. Крім того, слід брати до уваги мету вирощування картоплі на конкретній ділянці. За оптимальну густоту садіння для товарної продуктової картоплі береться та, при якій до моменту цвітіння площа листя перевищує площу живлення рослин у 3-5 разів. Для цього на кожному квадратному метрі ділянки необхідно мати від 20 до 25 добре розвинених стебел. Для одержання більшої кількості бульб насінної фракції кількість стебел на сотці має бути більша — 25-27 штук на 1 м2.

Якщо потрібно одержати картоплю якомога раніше, для споживання на початку літа, і немає наміру вирощувати її до закінчення вегетації рослин, то кількість стебел на площі також слід збільшити.

Бульби різної ваги дають неоднакову кількість стебел. Залежно від розміру на кожній бульбі розвивається обмежена кількість паростків: що більша бульба, то більша кількість основних стебел. Між кількістю стебел і кількістю бульб встановлена пряма залежність. Більшій кількості стебел відповідає більша кількість бульб у гнізді. Тому дрібні бульби слід висаджувати густіше, ніж великі. Урожайність картоплі від дрібних, середніх і великих бульб при однаковій густоті бадилля буває практично рівноцінною.

Здавалося б, усе просто: великі бульби саджай рідше, дрібні — густіше. Ця рекомендація міститься майже в кожному матеріалі на тему вирощування картоплі. І навіть наводяться конкретні цифри, на якій відстані потрібно саджати. Та сліпо дотримуватися цих рекомендацій не можна. Треба поспостерігати за тими сортами картоплі, які ростуть на вашій ділянці. У середньому на кожній бульбі налічується від 6 до 12 вічок, однак даний показник істотно варіюється залежно від сорту, а в межах сорту — від умов вирощування. Є сорти, які утворюють 3-5 стебел, а є багатостеблові, які дають до 15 стебел з однієї посадженої бульби. Тому для визначення схеми садіння враховувати потрібно не тільки вагу висаджуваних бульб, а й сортові особливості. Наприклад, сорт Романо у мене в середньому дає 4-6 стебел, сорт Червона зоря (рос. — Алая заря) — 6-10. Знаючи це, легко зрозуміти, що для забезпечення оптимальної кількості стебел на сотці картоплю Романо потрібно саджати густіше, а бульби Червоної зорі — рідше.

Нерідко в літературі та періодиці можна натрапити на рекомендації залишати на садіння бульби із сімома вічками, не менше. Частіше картоплярі прямо пов’язують кількість вічок на бульбі із кількістю стебел. Та цього робити не можна. На бульбі, як правило, проростають не всі вічка. Установлено, що у середньому в картоплі ранніх сортів проростає 60% вічок, у середньоспілих — 50% і в пізньостиглих — менше 50% вічок.

Крім того, на кількість майбутніх стебел впливає і режим зберігання насінної картоплі. Висока температура в період зберігання посилює верхівкове домінування і тим самим знижує здатність бульб до утворення стебел. Навпаки, зберігання насіння за оптимальних умов забезпечує рівномірне пробудження вічок і ріст найбільшої кількості паростків — потенційних стебел. Що таке верхівкове домінування? При температурі у сховищі вище 3-4°С у бульб раніше закінчується період спокою, починають інтенсивно рости 1-2 найміцніших верхівкових паростки. При цьому решта паростків залишається в непробудженому стані або у фазі накльовування, тобто вони не розвиваються. Такий садивний матеріал дасть кущі з невеликою кількістю стебел. На своїй ділянці я висаджую картоплю після пророщування, коли вже видно, скільки паростків активно розвивається. Але навіть цей спосіб прогнозування кількості майбутніх стебел не дає стовідсоткової певності.

Ось ще одна побутуюча рекомендація: «У жодному разі не можна саджати поряд дрібні і великі бульби».

Попередньо треба їх розібрати за розмірами на три-чотири фракції. Сподіваюся, що вам уже зрозуміло: рекомендацію варто застосовувати дещо в іншому ключі. Потрібно розсортовувати бульби для садіння не за розмірами, а за кількістю паростків.

З усього вищесказаного напрошується висновок, що для підвищення рентабельності картопляної ділянки потрібно добитися того, аби при мінімальній вазі садивного матеріалу, який використовується, одержати максимальну кількість стебел. Я вже зауважував, що для цього потрібні щонайменше оптимальні умови зберігання. Крім цього, картоплярі використовують різні прийоми, які сприяють збільшенню кількості пророслих паростків на кожній бульбі. Найпоширенішим з них є кільцевий надріз бульби. Про цей прийом писалося багато разів. Гадаю, зупинятися детально на ньому не варто. Сучасна промисловість випускає багато різних стимуляторів для обробки насінних бульб з метою збільшення кількості паростків. У мене немає досвіду щодо їх застосування, тому нічого сказати із цього приводу не можу.

Крім стимулюючого надрізу, я використовую різання бульб. У деяких випадках без нього не обійтися. Для одержання садивного матеріалу вибираю кущі, в яких виросла найбільша кількість великих, вирівняних за розміром бульб. Але використання їх для садіння значно збільшує вагу садивного матеріалу. Звичайно, вічок більше на великих бульбах. Але на одиницю ваги великих бульб вічок припадає менше, ніж на ту саму вагу дрібних бульб. Закопувати в землю 200-250-грамові бульби вважаю нераціональним. Тим більше що до 70% вічок перебуває на вершині бульби. У цьому разі зрізаю у великих бульб верхівку вагою 50-70 г. Вона і піде на садіння. Пупкова частина бульби залишається на їжу. Практично зробити це просто. Восени, упродовж лікувального періоду зберігання бульб, верхівки відрізають і зрізи на обох частинах бульби підсушують. Пупкова частина після підсихання зрізу поміщається в темне приміщення, а верхівка викладається на прозеленення. Подальше зберігання звичайне.

Хочу попередити тих, хто зважиться повторити мій дослід. На моїй ділянці досить низький інфекційний фон. Бульби, пошкоджені при збиранні, навіть проткнуті вилами, не загнивають, зберігаються до весни. Я не можу дати гарантії, що з вашими бульбами буде те ж саме. Вирощування картоплі в монокультурі, випадковий садивний матеріал та інші фактори можуть призвести до накопичення збудників хвороб картоплі на вашій ділянці. А при такій ситуації осіннє різання стає небезпечним. Можна втратити весь насінний матеріал через загнивання різаної картоплі під час зберігання. Спробуйте-но спочатку на невеликій кількості бульб, а вже потім застосовуйте у більших обсягах.

Крім описаного прийому, вдаюся до різання великих бульб і навесні. Бульби з осені прозеленюю. Навесні перед пророщуванням зрізується верхівка. Пупкова частина розрізається за кількістю вічок. Бажано, щоб шматочки були приблизно одного розміру. Верхівки висаджуються окремо, шматочки з одним вічком — окремо. При проведенні мною досліду верхівки великих бульб (70 г) дали врожай на 50% більший, ніж цілі бульби (70 г) при однакових інших умовах. Це пояснюється просто. Кількість стебел, які виросли із верхівок і цілих бульб, різна. При однаковій вазі садивного матеріалу із верхівок розвивається більше стебел.

Під час різання бульб навесні зрізи потрібно обробити цементом. Він відтягує на себе невелику частину клітинного соку на зрізах, що зменшує можливість зараження. А при підсиханні надійно закупорює ранки. При висиханні цементна кірка часто відпадає. Перейматися щодо цього не варто. Рана вже надійно закрита. Не варто також ігнорувати і ту пораду, що після кожного розрізування потрібно змочувати ніж у темному розчині марганцівки. Це також знизить імовірність зараження.

Ми розглянули залежність урожаю картоплі від кількості стебел. У когось може виникнути бажання збільшити їх кількість для зростання врожайності. Цього робити не варто. Надмірне збільшення стебел призводить до затінення рослини. А це обертається різким зниженням росту бульб, утворюється лише бадилля з тоненькими і витягнутими стеблами, а в ґрунті — довгі столони з невеликим потовщенням на кінцях. Це відбувається через нездатність (в умовах затінення) картоплі до використання вуглекислого газу. Нижнє листя відмирає через затінення і не «працює» на врожай. Зріджені ж насадження не забезпечують належного поглинання сонячної радіації. Тому важливо створити кращі умови освітлення, необхідні для рослин картоплі в конкретних умовах вирощування з урахуванням сорту, розміру садивного матеріалу, родючості ґрунту і рівня вологозабезпечення. У цьому разі листяний апарат завдяки кращому освітленню «працює» продуктивніше, що збільшує врожайність.

Маючи викладену вище інформацію, багато картоплярів основні зусилля спрямовують на те, аби «змусити» прорости максимальну кількість стебел на бульбі, це дозволить саджати картоплю рідше. При розрідженому садінні потрібна менша кількість бульб, а врожай з-під куща завдяки розширенню площі живлення збільшується. Але в цьому питанні також не все так однозначно. Картопляний кущ — це, по суті, кілька окремих рослин, які мають свою власну кореневу систему і ростуть в одній ямці. За такої ситуації, природно, виникає внутрішньовидова конкуренція за світло і кореневе живлення. І ця конкуренція тим сильніша, чим більше стебел проросло з однієї бульби. Рослини в такій обстановці пригнічують одна одну. Багатостебловий кущ дає високий урожай завдяки великій кількості стебел. А ось урожай на кожній рослині-стеблі невеликий — 1-2 бульби. Тим часом картопляна рослина з одним стеблом, що росте окремо, формує потужну, значно розгалуженішу вегетативну масу. Кількість листя на такій рослині в кілька разів більша, ніж на стеблі у складі куща. У підсумку і бульб у неї формується вже більше. У цьому криється резерв підвищення врожайності картоплі на приватних ділянках. Дослідження, проведене моїм сином, коли він навчався у школі, чітко показало, що при однаковій кількості стебел на площі врожай вищий у тому разі, коли стебла в початковий період росту не заважають одне одному. Досягається подібний ефект просто. Замість того щоб висадити цілу бульбу, на тій же площі висаджуються її частини, але не в одну ямку, а рівномірно розподіляються по площі, яку зазвичай займає кущ. Тільки цей прийом (рівномірний розподіл стебел на площі) дає збільшення врожаю майже на 30%.

Загальновідомо, що у вічку картопляної бульби розміщені кілька бруньок, здатних утворювати паростки. У моїй практиці одного разу була помічена поява 7(!) паростків з одного вічка. Але в середньому зі шматків бульби з одним вічком у нас розвивається 1,75 повноцінного стебла. В інших умовах і стосовно іншого сорту ця цифра може бути іншою. Та в будь-якому разі різання бульб збільшує коефіцієнт розмноження. Ці прийоми в комплексі дають зростання врожаю на 70%.

Олег ТЕЛЕПОВ.

м. Омськ РФ.
Е-mail: оlegt@russia.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 15(641) від 11 квітня 2012 р., стор.2-3.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

«Повітряна» грядка

Ср Кві 11 , 2012
На південному сході України літо традиційно спекотне. У 2010 році в нас у Луганську була зафіксована рекордна жара в 42°С у тіні. На пригріві всі рослини буквально горять, позаяк ґрунт нагрівається до 60°С і більше. У таких умовах одержати гарний урожай овочів, навіть проводячи своєчасні поливи, дуже складно. Доводиться застосовувати […]