Як виростити «Супертитан»

Переглядів : 7
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

У попередньому номері газети ми оголосили конкурс «Супертитан України» з тією метою, аби городники країни спробували виростити гігантські плоди гарбуза. Подібні конкурси проводяться у США, Канаді і Європі. Рекорд там становить 700-800 кг. Для його досягнення використовують насіння особливого сорту — Атлантичний гігант Дила і застосовують спеціальну агротехніку. Звичайно, кліматичні умови для вирощування гарбуза в цих країнах більш підходящі, ніж у нас. Але ми вирішили, що і в Україні можна одержати гігантські плоди цієї культури сорту Титан, більш адаптованого до нашої місцевості і з потенційною великоплідністю. (В Японії у 70-80-х роках минулого століття виростили плід цього сорту вагою 500 кг). Городник із м. Гола Пристань Херсонської області Олексій Косенко надав нам 100 насінин сорту Титан для поширення серед городників, які мешкають у різних ґрунтово-кліматичних зонах країни. Бажаючих виростити величезні плоди — дуже багато. На жаль, через затримку з поштовою доставкою газети насіння не змогли отримати передплатники з деяких областей. Ми надіслали його тим, хто зателефонував першим. Радимо їм ознайомитися з агротехнікою вирощування величезних плодів. Вона відрізняється від загальноприйнятої і потребує деяких спеціальних умов та навичок. У цих узагальнених рекомендаціях ми скористалися досвідом селекціонера з Болгарії Христо Христова, відомого овочівника із Дніпропетровської області Руслана Духова, городників-практиків з Волинської області, які уже вирощували великі гарбузи, а також порадами вчених.

Без застосування спеціальної агротехніки гарбуз сорту Титан досягає ваги 30-50 кг. А при гарному догляді можна одержати величезні плоди вагою понад сто кілограмів. Технологія вирощування гарбуза визначається кліматом і особливостями ґрунту. Так, у південних регіонах, а також у місцевості, де переважає чорнозем, насіння гарбуза висівають безпосередньо у ґрунт. Крім того, рослину тут не формують. В інших зонах можливе використання розсади. Насіння сіють у торф’яні горщички обсягом не менше 1 л. Ще до висадження у відкритий ґрунт розсаду двічі підживлюють, використовуючи для цього розчин комплексного мінерального добрива. У ґрунт розсаду висаджують, коли його температура підвищиться до 15…18°С і мине загроза заморозків, у віці 25-27 днів разом з горщичком, аби не пошкодити корені.

Над маленькими рослинами потрібно встановити тимчасове укриття, аби захистити їх від вітру і можливих заморозків. Запилення вручну допоможе одержати зав’язь якомога раніше. Але на самому початку першу зав’язь плодоношення акуратно видаляють, позаяк з неї одержати великий плід не вдасться. Дуже важливе і розміщення зав’язі. Часто вона перебуває на пліті, яка росте під гострим кутом до основного батога, що не дуже добре. Краще, якщо пліть буде розміщена перпендикулярно до нього. Більші плоди виростають на основній огудині після перших трьох бокових плітей, тобто після третього розгалуження. Вимірюйте кожен плід за окружністю в найширшому місці щодня впродовж тижня. Так ви визначите, який з них росте швидше. Інші видаліть. Плодоносну огудину при цьому прищипують за п’ятим листком після зав’язі. Має значення також і форма гарбуза. Найбільшими виростають круглі і злегка витягнуті вгору плоди. Коли бокові пліті досягнуть 3 м у довжину, їх прищипують і кінці заглиблюють у землю, аби зменшити втрату вологи. Пліті третього порядку повністю видаляють.

Головною відмітною особливістю гарбуза є те, що ця рослина після того, як дасть сходи, швидко розростається і заповнює собою велику площу (до 30 м2). Причому листя утворюється впродовж дуже короткого періоду. Такий інтенсивний розвиток рослини потребує посиленої роботи її кореневої системи, головне завдання якої полягає в забезпеченні надземної частини, яка розвивається, необхідним живленням упродовж усього періоду вегетації. Тому велике значення має родючість ґрунту, насиченість його поживними речовинами. Ділянка городу, призначена для садіння гарбуза, має бути багата на перегній, для чого краще ще з осені заправити її гноєм або компостом. Навесні ж, незадовго до висадження розсади, безпосередньо в посадкові ями слід внести два відра добре перепрілого гною або компосту. Деякі городники копають для гарбуза яму завглибшки 30-40 см і розмірами щонайменше 1,5х1,5 метра, яку заповнюють органікою.

Підживлювати гарбуз краще водним розчином мінеральних добрив один-два рази на тиждень. Перше підживлення проводять через два тижні після висадження розсади: азот, калій і фосфор у співвідношенні 15:30:15. Через місяць пропорції основних добрив змінюють — 20:20:20. А з кінця липня це співвідношення має бути 15:11:29. Та гарбуз краще «недогодувати», ніж «перегодувати». За відсутності мінеральних добрив можна застосовувати настій коров’яку, яким поливають рослини раз на 7-10 днів. Крім того, гарбузові необхідно забезпечити рясний полив, особливо в суху погоду, щонайменше два відра на одну рослину раз на п’ять днів. За старих часів городниками широко застосовувався оригінальний спосіб поливу. Біля рослини ставили відро води, в яке занурювали один кінець мотузки, інший укладали навколо рослини і засипали ґрунтом.

При вирощуванні гарбуза дуже важливо вберегти рослини від перезапилення з іншими сортами. Для забезпечення сортової чистоти необхідна просторова ізоляція до 2 км. Та в межах городу зробити це практично неможливо. Та й немає гарантії, що перезапилення не відбудеться за допомогою бджіл. Жіночу квітку можна вберегти від перезапилення іншим сортом в такий спосіб. Зі шматка марлі роблять просторий мішечок, надівають його на жіночу квітку і закріплюють навколо ніжки, аби захистити від комах. Коли квітка розпуститься (а це відбувається в ранкові години, і важливо не пропустити цього моменту), потрібно взяти чоловічу квітку (яка розквітла раніше) і обережно видалити її пелюстки. Марлевий мішечок знімають, з’єднують квітки, злегка струшуючи вміст тичинок чоловічої квітки в середину жіночої. Затим мішечок надівають. Таку ж операцію повторюють і наступного ранку. Цей спосіб дозволяє зберегти сортові характеристики.

Ярослав ЗАДОРОЖНИЙ,
редактор відділу овочівництва.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 14(640) від 4 квітня 2012 р., стор.3.

zmk

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Ромашка — квітка, схожа на парасольку

Ср Кві 4 , 2012
За формою квітки ромашка схожа на парасольку. За однією з легенд, ромашки в давні часи були парасольками для маленьких степових гномиків. Почнеться у степу дощ, гномик прикриється ромашкою або зірве її і крокує степом, здіймаючи квітку над головою. Дощ стукотить по ромашковій парасольці, струмочками стікає з неї, а гномик залишається […]