Пора «будити» бульби

Переглядів : 5
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Картопля — одна із найбільш трудомістких у вирощуванні культур. Вона вразлива для багатьох хвороб та шкідників. А крім того, полюбляє світло, віддає перевагу родючому ґрунту і відносно невисокій температурі. Максимальна віддача при мінімальних трудовитратах поки що залишається мрією. Найбільш прийнятне щось середнє. Ось із секретами такої золотої середини — підсумками мого майже 30-річного любительського картопляного «марафону» — і хочу ознайомити читачів. Для картоплярів-фермерів вони навряд чи прийнятні, а для тих любителів, кому за сімдесят і кому до снаги вирощувати картоплю на великих угіддях, цілком підійдуть.

Після численних пошуків та експериментів, які супроводжувались повчаннями та підсміюванням «бувалих», які категорично заперечували будь-які новинки, навіть із очевидним позитивним ефектом, я прийшов до оптимальної, на мій погляд, технології вирощування картоплі на невеликій присадибній ділянці. Згідно із нею цикл вирощування цієї культури розподіляється на кілька етапів: весняна підготовка насінного матеріалу (яровизація); весняна підготовка ділянки; садіння; догляд за насадженнями; збирання врожаю і заготівля насінного матеріалу для наступного сезону; осіння підготовка ділянки; зберігання насінного матеріалу. Про секрети збирання врожаю поточного року, заготівлі насінного матеріалу на наступний рік, осінньої підготовки ділянки і зберігання насінного матеріалу я вже згадував у статті «Про високий урожай подбаємо завчасно» , опублікованій у «ЗМГ» № 27 від 6 липня 2011 року. У цій публікації викладено секрети лише весняно-літнього періоду.

Із чого починати? Насамперед необхідно визначитись із датою садіння і початком весняної підготовки насінного матеріалу (яровизацією). Саджати картоплю бажано якомога раніше, але при цьому температура ґрунту на глибині 7-10 см має бути не менше 5°С. Сама природа підкаже, коли слід починати садіння: на березі почнуть розпускатися бруньки. Для середньої смуги України — це приблизно середина квітня, хоча цього року погода, схоже, внесе свої корективи.

Конкретну дату садіння я вибираю згідно із рекомендаціями посівного календаря. Відомо, що фази Місяця справляють вплив на рослини. У дні молодика і коли Місяць перебуває в сузір’ї Водолія, не можна нічого сіяти і саджати. Цьогоріч найбільш сприятливими за місяцевим календарем для садіння картоплі будуть дні 9-17 березня, 7-13 квітня і 9-10 травня. Менш сприятливими днями будуть 25, 26 березня, 16-19, 22, 23, 26-28 квітня і 3-5 травня. Найбільш несприятливі дні — 18, 19, 21, 22 березня, 14, 15, 20, 21 квітня і 11-13 травня.

Весняна підготовка насінного матеріалу (яровизація). За 30-40 днів до наміченої дати садіння насінні бульби виношу з погреба для передпосадкової підготовки — прогрівання, озеленення, пророщування на світлі і т.п. Це не слід робити в несприятливі за місяцевим календарем дні (вони зазначені вище). Багато картоплярів занепокоєні тим фактом, що цього сезону через підвищену температуру у сховищі (тепла осінь і незвично тепла перша половина зими) насінна картопля дуже рано почала проростати, утворивши доволі довгі паростки. Засмучуватись при цьому не варто. Усі ростки необхідно зразу видалити. Із обламаними ростками частково видаляються небажані вірусні накопичення та інші «болячки» . Це позитивно позначається на довговічності сорту, але врожай від таких бульб дещо знижується, приблизно на 10-20%.

Бульби з обламаними ростками ретельно проглядаю, відбраковую дефектні за зовнішнім виглядом і для повної гарантії їх високих насінних якостей (особливо придбаних в осінньо-зимовий період новинок) перевіряю ще раз у «важкому розчині» . Суть цієї процедури така. Якщо здорові на вигляд бульби помістити в розчин густиною 1,07-1,08 г/см3, то здорові потонуть, а бульби із прихованими дефектами спливуть. Їх відбраковую. Аби приготувати такий розчин, у 10 л води слід розчинити 1,9-2,3 кг карбаміду (сечовини). Після цієї процедури бульби споліскую у чистій воді і злегка просушую. Потім сортую їх за розмірами і вкладаю в один шар верхівками доверху в пластикові тарні ящики з-під фруктів.

Ще одна процедура — замочування бульб у поживно-дезінфікуючому розчині. Для цього ящики з бульбами поміщаю в ємність, наповнену розчином такого складу: 1 г марганцевокислого калію, 5 г мідного купоросу, 2 г борної кислоти, 40 г карбаміду, 40 г суперфосфату на 10 л води. Тривалість замочування — 40-50 хвилин. Процедура дещо клопітна, позаяк потрібне мале дозування складових, до того ж марганцівку наразі придбати складно. Але останніми роками в роздрібну торгівлю почав надходити препарат біоглобін (білок життя), котрий застосовувати незрівнянно простіше та ефективніше.

Після замочування ящики з бульбами встановлюю у світлому приміщенні в штабелі заввишки до 2 м і накриваю їх поліетиленовою плівкою, аби зберігалась волога. Із цього моменту починається процес прогрівання та озеленення. Упродовж перших трьох-чотирьох діб у приміщенні підтримую температуру 20…22°С, потім до початку садіння знижую її до 10…12°С.

Через кожні 4-5 днів бульби обприскую водою кімнатної температури. За 3-5 днів до садіння великі бульби ріжу на часточки ножем із нержавіючої сталі, котрий після кожної бульби дезінфікую в розчині марганцівки. На кожній із часток має бути 1-2 розвинених ростки. За 2-3 дні до садіння бульби і часточки обприскую 6-8-відсотковим розчином карбаміду. На цьому процес яровизації закінчується. На позеленілих бульбах до цього часу вже утворились товсті міцні зелені ростки, а подекуди і ніжні білі корінці. Ці прийоми підготовки садивної картоплі здаються трудомісткими, але ефект від них вельми позитивний.

Весняна підготовка ділянки. Знаючи точну кількість бульб кожного сорту та розміри ділянки, завчасно складаю план садіння. При цьому передбачаю окремо ділянки ранніх, середніх і пізніх сортів і не економлю на площі доріжок, адже краще ходити по них, ніж утоптувати насадження. Рядки орієнтую з півночі на південь. Відстань між рядками — 70-90 см залежно від сорту та висоти куща. Відстань між майбутніми кущами в рядку — 20-40 см залежно від розміру садивної бульби (дрібні — дещо густіше), а також від висоти кущів.

Щойно ґрунт дозріє (підсохне), роблю розмітку ділянки на рядки та доріжки і вношу рекомендовану дозу мінеральних добрив. Потім спушую зораний восени, але ущільнений за зиму ґрунт. Це один із найбільш трудомістких процесів, оскільки роблю це ручним культиватором-розпушувачем. При цьому за наміченими рядками (за натягнутим між кілочками шнуром) ґрунт спушую на глибину 10-15 см, а в міжряддях — на 5 см.

Садіння картоплі. У день садіння яровизовані бульби обприскую з ручного пульверизатора розчином потейтину чи біоглобіну, а коли бульби підсохнуть — препаратами престиж або матадор від комах-шкідників. Після цього бульби укладаю у щойно зроблені борозни. Часточки бульб кладу зрізом уверх, позаяк при цьому кущ буде більш об’ємним. Борозни зразу ж засипаю, аби не пересох свіжоспушений ґрунт. Борозни завглибшки 8-12 см нарізаю за натягнутим шнуром звичайною сапкою, а засипаю їх граблями з пласкими зубцями. Після цього ручним культиватором спушую ґрунт в затоптаних міжряддях.

Догляд за насадженнями. Через 8-10 днів після садіння з’являються дружні сходи. Коли проросте 60-80% висаджених бульб, роблю перше обгортання. Часто через суху і жарку погоду у цю пору року верхній шар ґрунту пересихає, а сухою землею обгортати рослини вкрай небажано, доводиться її зволожувати. Для цього напередодні ввечері злегка поливаю її. За ніч сухий верхній шар просякне вологою. Наступного дня рано-вранці (по росі) виконую перше обгортання, формуючи невисокий гребінь. При цьому зелені сходи укриваю вологим ґрунтом шаром 3-5 см. Таке укриття не зовсім корисне для молодих рослин, але це — надійний захист від поворотних весняних заморозків. Через 8-10 днів після обгортання рослини пробиваються крізь ґрунт й активно тягнуться доверху.

Коли зазеленіє весь ряд, обприскую картоплю препаратами проти фітофторозу. Друге обгортання проваджу, коли картоплиння підійметься над гребенем на 10-15 см, при цьому роблю гребінь настільки високим, наскільки вистачає ґрунту в міжряддях. Обгортаю тими ж граблями із пласкими зубцями. За потреби ґрунт зволожую. У процесі першого і другого обгортань знищую бур’яни та спушую ґрунт у міжряддях ручним культиватором. Зразу ж після другого обгортання, не даючи ґрунту підсохнути, міжряддя мульчую товстим шаром (на висоту гребеня) різного органічного матеріалу (бажано вологого): перепрілими листям, сіном, соломою і т.п. Таке укриття добре утримує вологу і є доволі надійним захистом від перегріву ґрунту, а врешті-решт, перегниваючи, поліпшує його структуру і родючість.

Коли з’являються бутони, вдруге обприскую картоплиння препаратами проти фітофторозу і за потреби — проти колорадського жука. У період бутонізації і цвітіння рослинам потрібно доволі багато вологи. Що її більше (в розумних межах), то більший у підсумку урожай. Приклад тому — високоврожайний сезон минулого року. В середині липня у ранніх сортів починає в’янути бадилля — пора готуватись до збирання врожаю.

Вільгельм ХИЛИНСЬКИЙ,
картопляр-любитель.

Вул. Метробудівна, буд. 4а, кв. 39,
м. Київ, 03065.
Тел. (044) 408-26-32; 050-551-23-82.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 10(636) від 7 березня 2012 р., стор.2-3.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Захист сливи від шкідників

Ср Бер 7 , 2012
Закінчення. Початок у № 9 (635) Якщо серед кісточкових культур (зокрема сливи) існують сорти більш чи менш стійкі проти хвороб, то від шкідників потерпають усі без винятку. Мабуть, досягненню найбільшої продуктивності кісточкових заважають попелиці. Наприклад, сливу пошкоджують кілька видів попелиці — сливова опушена, зелена персикова, хмелева. Селиться шкідник на листі з нижнього боку та […]