Чим хворіє слива

Переглядів : 5
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Слива — одна із тих плодових культур, які найбільш пригнічуються хворобами і потребують захисту. Це пояснюється як ніжністю самої культури, так і сумою негативних екологічних факторів, які впливають на дерева. Величезний вплив як на врожайність, так і на стан самої рослини сливи справляють ґрунтово-кліматичні умови, а також шкідники та хвороби. Обидва ці фактори важливі при вирощуванні цієї культури. Перший слід враховувати, а з другим — постійно боротись.

Найбільш небезпечним вважається вірусне захворювання під назвою шарка (віспа сливи), котре проявляється у вигляді концентричних кіл на листі, а також кільцеподібних світлих плям на плодах. При сильному ураженні віспою плоди деформуються, буріють у місцях ураження й осипаються. Треба сказати, що хвороби, які викликаються вірусами, вельми шкідливі і є найважливішою причиною різкого зниження продуктивності насаджень сливи, абрикоса. До прикладу, деякі цінні сорти сливи Угорки (Домашня, Опішнянська, Італійська, Кантата, Веріті та інші) значною мірою втратили своє значення провідних саме через ураженість вірусами. Адже боротися з вірусами в саду марно. Не допомагає і перещеплення уражених сортів стійкими (навіть на підщепі, на котрій раніше ріс уражений сорт), продуктивності від них не буде ніякої. Метод боротьби з ураженням один — санітарне вирубування дерев. А превентивний захід захисту — закладання сортів звільненими від вірусів саджанцями або садіння стійких до шарки сортів. До речі, у нас ростуть винятково стійкі до шарки сорти сливи Герман, Амерс, Ода, Богатирська, Афасська жовта та інші.

Ознаки цієї хвороби за сприятливих умов відчуваються і на відносно стійких (толерантних) сортах. І хоча зовні вони ніяк не проявляються, плоди на них дрібнішають, у них знижується вміст сухих речовин. Втім, як зазначала у своїх дослідженнях заступник директора з науки УНДІ садівництва О.А. Кищак, і це підтвердило тестування вірусологами уражених зразків, шаркою уражаються так само абрикос, персик і вишня.

Вірус віспи передається попелицею та через інструмент під час обрізування плодових дерев. А носіями віспи є так само деякі трав’янисті рослини: паслін чорний, конюшина біла, глуха кропива біла, жовтець їдкий, буркун білий та інші. Знищуючи бур’яни в саду, ми тим самим захищаємо плодові дерева від шарки.

За своєю шкідливістю шарці не поступається грибкове захворювання моніліоз (сіра гниль). Єдина втіха, що з цією хворобою, на відміну від віспи, можна боротися засобом хімічного захисту. Очевидно, це захворювання занесене до нас із Далекого Сходу на інтродукованій звідти повстяній вишні, так само як пероноспороз огірків, і знайшла в нас «благодатний ґрунт» на абрикосі, сливі та інших кісточкових культурах. Тому через малоцінність ми стараємось прибрати повстяну вишню із саду, як джерело зарази.

Зараження моніліозом відбувається в період цвітіння. Спори грибка, котрі потрапили на приймочку квітки, за наявності вологи проростають, через квітку потрапляють у тканини гілок. Уражені гілки разом із квітками та молодим листям буріють і засихають. При сильному пошкодженні уражається все дерево. Найбільше у нас від моніліозу потерпає абрикос, менше — слива. Влітку в основному уражаються плоди — тріснуті, зіпсовані шкідниками (плодожеркою, букаркою та ін.), потерпілі від граду. З одного плоду грибок може переходити на інші, якщо вони розміщені скупчено і дотикаються один до одного.

Гнилі плоди осипаються чи засихають на дереві, де висять до весни наступного року і є джерелом подальшого зараження. У той же час у сливи не відзначено уражень у цей період, хіба що в сортів японської сливи: Прем’єр Озарк, Ваньєр, Кахінта піддаються моніліозу так само, як і абрикоси. Але зате плоди в сливи уражаються сірою гниллю незрівнянно більше, ніж в абрикоса. Інколи на окремих сортах спостерігається стовідсоткова втрата врожаю. Така картина спостерігалась у нас у вересні 2006 року, коли рясні опади спровокували повне загнивання плодів на сортах Ренклод Альтана, Ісполінська, Стенлі, Ренклод Старка та інших. У той же час більш стійкими були сорти Вітебська рання, Тулеу Грас, Анна Шпет, Президент (на подив), Віжен, Кабардинська рання та інші.

Із інших вірусних захворювань, котрі завдають значної шкоди сливі, треба відзначити хлористу кільцеву плямистість і некротичну кільцеву плямистість. Засоби захисту від них ідентичні тим, що і від шарки. Доволі часто в садівницькій практиці трапляються дірчаста плямистість листя (клястероспоріоз), червона плямистість листя (полістигмоз). Засоби боротьби з грибковими хворобами, попри їх біологічні відмінності, у принципі однакові — це хімічний захист: 3-відсоткова бордоська рідина до та 1-відсоткова після цвітіння; фунгіциди системної дії — хорус після цвітіння і ридоміл голд — на початку червня. Як профілактичні заходи необхідно здійснювати обрізування (зимове і літнє), згрібання і компостування опалого листя, збирання муміфікованих плодів і видалення уражених пагонів, обкопування приштамбових кругів, а також вносити основні мінеральні добрива, мікродобрива і регулятори росту.

Петро МАЗУР,
завідувач науково-дослідної лабораторії
садівництва і виноградарства НЕНЦ.

м. Київ.
Тел. 067-658-07-44.

Початок. Закінчення у № 10 (636)

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 9(635) від 29 лютого 2012 р., стор.11.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Свої чи іноземні: про сорти чорної смородини

Ср Лют 29 , 2012
Останнім часом на ринках України і Росії з’явились у продажу саджанці нових польських сортів чорної смородини Tiben, Tisel, Tines, Ores, Ruben. Дилери заявляють про великий та дуже великий розмір ягід і високу врожайність цих сортів. Інтерес до цієї культури виник давно, і він невипадковий. У 30-ті роки ХХ століття після […]