Садіння різаними бульбами

Переглядів : 6
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Садіння картоплі частинами бульби дає збільшення врожаю. Та залежить це від багатьох факторів, зокрема, від сорту і способу різання. Про це йшлося у публікації Тетяни Рябової «Рановий ефект різаних бульб» («ЗМГ» №6 ц. р.). Продовжуючи цю тему, пропонуємо вашій увазі статтю відомого картопляра з Омська Олега Телепова, котрий розповідає про свій метод садіння картоплі різаними бульбами.

Як різати бульби? Натрапляв я на рекомендації різати їх упоперек і уздовж. Читав і поради не надавати значення напрямку різання. Але мої спостереження показують: при різанні бульби вздовж від верхівкової (апікальної) частини до столонної (пуповинної) на обох половинках проявляється верхівкове домінування, тобто паростки на пуповині не розвиваються, а на вершині 1-2 паростки активно йдуть у ріст. При різанні впоперек на нижній частині проростає кілька паростків. Значить, краще різати бульби впоперек — так у більшої кількості паростків є шанс стати стеблами. Слід мати на увазі, що є сорти картоплі, бульби яких не витягнуті від столонної частини до верхівкової, а круглі або навіть приплюснуті. Такі бульби різати впоперек не виходить — на столонній частині практично немає вічок. Їх слід різати вздовж.

Вирішити, як різати, не складно. Спочатку відрізаємо верхівку. Затим оглядаємо бульбу на предмет того, як розміщені вічка і скільки їх. Якщо на бульбі 4-5 вічок, розрізаємо її навпіл так, аби на кожній половинці було по 2-3 вічка. Буває, що бульба досить велика, а вічок на столонній частині мало. Тоді ріжемо на частини з одним вічком. На скільки частин різати — залежить від розмірів бульби. Я зазвичай ріжу так, щоб відрізані частини були не менше 30 г. Тобто бульба завбільшки з куряче яйце розрізається на дві частини, а більші картоплини — на більшу кількість частин. Не слід строго дотримуватися якихось певних напрямків різання, адже розташування вічок на кожній бульбі індивідуальне. Якщо ви вирішили різати пророслі бульби, то треба враховувати, скільки розвинених паростків залишається на відрізаній частині. Наприклад, на столонній (нижній) частині залишилося два розвинених паростки і два таких, що наклюнулися. Можна розрізати так, щоб на кожній частині залишилося по одному розвиненому паростку і по одному з тих, що наклюнулися. У цьому разі від кожної частини ви одержите по одному стеблу. Можна різати так, щоб обидва розвинених паростки залишилися на одній частині. А на другій будуть два паростки, які наклюнулися. У цьому разі ми можемо одержати вже не 2, а 3-4 розвинених паростки. Такий варіант має більші переваги.

Важливий момент. Після різання кожної бульби ніж необхідно вмочати у розчин марганцівки вишневого кольору. Це допомагає запобігти зараженню здорових бульб від хворих. Відрізали частину — обробіть зрізи цементом. Робиться це просто. У миску насипте сухий цемент і вмочайте в нього зріз бульби. У літературі частіше рекомендують обпудрювати зрізи попелом. Але, на мій погляд, цемент ефективніший. При різанні, навіть при ретельній дезінфекції ножа, існує ймовірність зараження через свіжі зрізи. Тонкий шар цементу відтягає на себе невелику кількість клітинного соку разом з можливою інфекцією. Це можна порівняти з тим, як людина, укушена гадюкою, відсмоктує деяку кількість крові з місця укусу. Крім того, цемент добре закупорює зріз. Після висихання цементна кірка може відпасти, але це не страшно, позаяк зріз уже добре закритий. Не варто боятися, що цемент потрапить у ґрунт, шкоди він не завдасть.

Одразу за запитанням «як різати» напрошується й інше — «коли різати». Різати можна з осені й до дня висадження. Я робив по-всякому. Але слід урахувати кілька моментів. Різати з осені зручніше — не завадить весняний аврал. Крім того, вчені стверджують, що затягування пошкоджень відбувається тільки в «лікувальний» період (щойно зібрані бульби). З переходом бульби у стан спокою втрачається властивість утворювати ранові тканини. Ранова перидерма не утворюється також на опромінених сонцем прозеленених бульбах. Ранова перидерма — це захисний шар, який має будову і склад, схожий зі шкіркою картоплі. По суті, це нова шкірка, хоч і відрізняється зовні. При пізніших термінах різання також утворюється захисний шар, але він значно менш ефективно протистоїть зараженню різаних бульб, ніж ранова перидерма. Але треба врахувати, що осіннє різання зараженої, хворої картоплі може призвести до цілковитої втрати насінного матеріалу. Якщо у вас немає гарного сховища для картоплі, то різати восени також не бажано — різані бульби швидше втрачають вологу, в’януть.

Навесні переважніше різати бульби до того, як вони проросли. Таке різання дає вирівняні стартові умови для паростків на обох половинках. На сходах не можна розрізнити кущі, які виросли із верхівкових і пуповинних частин бульби. Якщо різати бульби з великими паростками, то пуповинна частина розвивається із запізненням і паростки на ній дещо слабші. Є рекомендації, що при розрізанні бульб потрібно залишати перемички, а розділяти їх краще при садінні. Але такий прийом при тривалому пророщуванні затримує розвиток пуповинної частини. Ріжете пророщені бульби — також нічого страшного. Тільки саджати потрібно окремо пуповинні частини і верхівки. Інакше рослини, які швидко розвиваються з верхівок, пригнічуватимуть рослини зі столонних частин. Можна різати бульби і за кілька днів до садіння, головне, щоб зрізи підсохли.

Вирішуючи, коли різати, потрібно мати на увазі кілька моментів. Бульби, розрізані навесні, задовго до садіння, можуть втратити багато вологи, зморщитися. На бульбах, розрізаних перед висадженням, не встигнуть з’явитися паростки, які згодом утворять стебла. У цьому разі мало шансів одержати кущі з оптимальною кількістю стебел. Після різання частини бульб не можна класти в загальну купу із двох причин. Перша: якщо половинки не підсушені — запліснявіють. Друга: потрібно саджати окремо «верхівки» і «пуповини» . Від них урожай різний. «Верхівки» дадуть такі кущі, які виростають із цілих бульб, з відповідним урожаєм. Кожна частка від столонних частин дасть кущі з невеликою кількістю стебел. Кількість бульб буде трохи меншою, але вони будуть більшими. Відповідно, при різанні я складаю верхівки окремо, усі інші — також окремо.

У мене від різання бульб, якщо ріжу навесні, і до садіння завжди минає якийсь час — до двох тижнів. За цей період паростки, здатні утворити стебла, йдуть у ріст. Уже помітно, які з них будуть розвиватися далі, а які — ні. Але не слід дуже довго тримати частини бульб: вони втрачають вологу.

Варіант 1. Верхівки висаджую, як і цілі бульби, з відстанню 20-25 см на грядці з невеликим зміщенням (у шаховому порядку). Частини від столонних половинок саджаю по-різному. Основна схема така ж, як для «верхівок» . У кожне «гніздо» кладу кілька частин від столонних половинок. Важлива не їх кількість, а кількість активних паростків — 5-7 штук. Такий добір дозволяє сформувати приблизно однакову кількість стебел на кожному кущі та більш рівномірний розподіл стебел по поверхні грядки.

Варіант 2. Висадження картоплі для раннього споживання провадиться за тією ж схемою, але через 15 см. В одну ямку кладемо стільки частин, щоб у гнізді були 3-4 розвинених паростки.

Варіант 3. На насінній ділянці для розмноження нових (для себе) і цінних сортів використовую іншу схему. У кожне гніздо кладу частинки із 2-3 розвиненими паростками.

Різні схеми дають різний результат. Найбільший урожай буває при 3-му варіанті. Варіант 2 більш урожайний, ніж 1-й. Але точно так само розподіляються трудозатрати: варіант 3 при садінні та мульчуванні найбільш трудозатратний. При вирощуванні картоплі на площі більше однієї сотки доводиться віддавати перевагу найменш трудозатратним способам.

Як уже було сказано вище, на врожайність картоплі впливає не абсолютна кількість паростків, а кількість стебел, яка із цих паростків розвинеться. Чи можна сказати: що більше стебел, то більший урожай? Можна, але із застереженням. Ця залежність має сенс тільки до певної межі — 23-25 стебел для товарних (на їжу і продаж) і 25-27 — для насінної картоплі на одному квадратному метрі. Якщо їх більше, урожайність знижується. Це відбувається через внутрішньовидову боротьбу за сонячне світло, поживні розчини в ґрунті, воду.

Розрізали ми бульбу. Кількість стебел, які виросли з однієї бульби, обов’язково збільшиться. Але тут немає прямої залежності. Давайте розглянемо це питання детальніше. Наприклад, верхівка має 7 вічок, що наклюнулися. На розрізаних частинах з великою кількістю паростків (як і на цілих бульбах), як правило, не всі з них стають столонами. В остаточному підсумку із цієї частини може розвинутися 1-5 паростків. Від чого залежить кількість розвинених паростків, я не знаю.

Візьмемо столонну частину із 4 паростками. На ній можуть розвинутися 1-4 стебла. На частині із 2 вічками може бути 1-3 паростки. На частині з одним вічком розів’ються 1-2 паростки. Для чого про це говорю так докладно. Важливо зрозуміти, що можна одержати із частин з різною кількістю вічок, і не плекайте ілюзій, що кожне вічко обов’язково дасть повноцінну рослину (стебло).

Розглядаючи при збиранні кущі картоплі, помітив таку закономірність: у кущах, які виросли із цілої бульби, на кожній рослині (стеблі) виростає 1-3 бульби. Під багатостебловими кущами деяких рослин бульб немає зовсім. Хоча здебільшого під таким кущем — 6-10 бульб. А рослина, яка виросла із частини бульби з одним стеблом, дала від 2 до 10 бульб. Причому великих. І це не межа. Деякі члени «Омського клубу картоплярів» одержують і більше — до 3 кг із однієї міні-бульби з одним паростком.

Чому так відбувається? Як правило, спочатку проростає один паросток, затим — другий, третій. Ціла бульба до певного часу регулює надходження поживних речовин у паростки. І найбільше живлення спрямовується у верхній паросток. Потім за убуваючим принципом живлення надходить до усіх інших. Тому перший паросток від початку перебуває у виграшному положенні. З утворенням коренів кожне окреме стебло починає жити своїм життям — це вже окрема рослина. Усі вони перебувають дуже близько. Уже на самому початку розвитку рослин кожна з них веде конкурентну боротьбу всередині куща. І саме в цей період рослина «програмується» на врожай — вирішує, скільки майбутніх бульб вона зможе «вигодувати» за час вегетації. Що сильніша конкуренція, то на менший урожай рослина «програмується». Стебла-послідки пригнічуються первістками і часто утворюють одну-дві дрібні бульбочки. Для куща в цілому вони, по суті, є бур’янами — використовують живлення, притіняють сусідів, але значного врожаю не дають.

Такі ж процеси відбуваються і при садінні частин бульби. Частина «вважає» себе незалежною бульбою. Відмінність у тому, що паростків на ній небагато. І в молодому віці вони зазнають набагато меншої конкуренції, а значить, закладають більше столонів, тобто готові дати більше бульб. Можна закласти кущ з окремих частин. При такому садінні розвиток усіх рослин відбуватиметься рівномірніше, ніж із цілої бульби. У цьому разі кількість бульб під кущем буде більшою, ніж з-під цілої бульби. Крім того, бульби з-під рослин, які виросли із частин, будуть більшими.

Пам’ятаючи про конкурентну боротьбу й особливу важливість початкового етапу розвитку картопляної рослини, слід мати на увазі: що далі один від одного перебувають активні паростки при садінні, то краще. Саме тому з-поміж варіантів садіння, які я використовую, найбільший урожай отримую від варіанта 3, тобто коли в одному «гнізді» буває менше паростків. Саме тому в інших варіантах паростки в ямках розміщую подалі один від одного.

Крім конкурентної боротьби всередині куща, рослини, які виросли із частин бульби, мають ще одну перевагу. Вони більш облистнені. А значить, завдяки більшій кількості листя вся рослина одержує і більше продуктів фотосинтезу — зростає врожай. Збільшення листяної поверхні відбувається завдяки тому, що в пазухах листя з’являються пасинки — додаткові стебла. Така рослина має вигляд потужного куща.

І ще хотілося б сказати ось що. Кілька разів доводилося чути, що коли бульби порізати, то одержимо врожай у 2-3 рази більший.

Це можливо. Але я б не став це гарантувати. У моїй практиці при застосуванні різаного садивного матеріалу врожайність завжди збільшувалася на 30-70%. Так удавалося трохи перетнути межу в 25 мішків із сотки. Гадаю, що в моєму випадку не всі резерви використані, і можна домогтися значно вищих результатів. Ще один момент. Якщо вести розмову щодо порівняння «вище — нижче», потрібно вирішити, із чим порівнювати. Якщо порівнювати врожайність цілої бульби з урожайністю від частини бульби з одним паростком, то врожайність від цілої більша. Якщо порівнювати врожайність бульби і разом узятих частин, то вища врожайність частин. І набагато. А наскільки набагато, залежить від схеми садіння. Урожайність половинки бульби може дорівнювати врожайності цілої бульби. У моєму досліді врожайність від верхівок бульб була вищою, ніж від цілих бульб. Ось тут багато нюансів. І все це потрібно ще перевіряти.

Перед садінням картоплі розпушую верхній 5-7-сантиметровий шар ґрунту. Рукою роблю ямку до твердого ґрунту і на її дно розкладаю розрізані частини бульб паростками донизу. Частини кладу так, щоб паростки розміщувалися радіально по краю ямки. Затим відміряю відстань від центра попередньої ямки і роблю наступну ямку. При цьому землею, вийнятою із другої ямки, засипаю першу. Землю не переношу з ямки в ямку, а пересуваю прямо по поверхні грядки, утворюючи на місці ямки невеликий горбик. Після того як грядка посаджена, накриваю її невеликим шаром мульчі (не більше 5 см). Після масових сходів ще додаю мульчі (соломи) до 30 см. На цьому догляд за картоплею практично закінчується.

Олег ТЕЛЕПОВ.

м. Омськ РФ.
e-mail: olegt@russia.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(634) від 22 лютого 2012 р., стор.2-3.

zmk

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

І груш — повна «чаша»

Ср Лют 22 , 2012
Син автора публікації Андрій демонструє урожай спурової груші Цю грушу пізнього терміну дозрівання, яка стала нашою загальною улюбленицею, як перспективний спуровий сорт ми посадили на ділянці п’ять років тому. Яблуні і груші типу спур (spur у перекладі з англійської — кільчатка) характеризуються невеликими розмірами, високою скороплідністю, ажурною кроною, кільчастим габітусом […]