До хурми — ставлення особливе

Переглядів : 7
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Loading...
Плоди хурми сорту Руська

Плоди хурми сорту Руська

Переможцям конкурсу «Потрап до десятки», які виграли саджанці субтропічних культур, у тому числі і хурми, а також багатьом читачам «ЗМГ», котрі бажають вирощувати екзотичні культури в себе на ділянці, вважаємо, слід знати про них якомога більше. Практичними знаннями, спостереженнями і досвідом, набутим у процесі багаторічного вирощування хурми в умовах Криму, діляться Володимир та Ніна ВОЛКОВИ, чиї саджанці вже у березні розійдуться в усі куточки України.

Донедавна вважалося, що в Україні хурма може рости тільки на Південному березі Криму. Однак наразі вона поширилася практично по всій країні.

Рід хурма нараховує сто дев’яносто видів, але практичне значення у плодівництві мають лише три з них — хурма східна, хурма кавказька і хурма віргінська, причому кавказька і віргінська використовуються здебільшого як підщепи та селекційний матеріал.

Хурма східна — листопадне дерево, у природі сягає 12-15 метрів заввишки, з темно-зеленим овальним листям, шкірястим і блискучим. У наших умовах цвіте на початку червня, водночас із виноградом. Квітки неяскраві, із чотирма пелюстками жовтувато-зеленкуватого кольору, роздільностатеві. Жіночі, або маточкові, значно більші за чоловічі і розміщуються переважно по одній; чоловічі, або тичинкові, дрібні, формою схожі на дзвоники, зібрані в китиці по 3-5 штук. Основні культурні сорти хурми є дводомними, тобто жіночі і чоловічі квітки розміщені на різних деревах, і тільки деякі сорти мають на своїх гілках і чоловічі, і жіночі квітки, будучи, як Зенджі мару, запильниками.

Хурма східна — великоплідний вид, найбільш поширений у субтропічній зоні земної кулі, який дає практично весь світовий урожай. Кавказька і віргінська як підщепи відомі також досить широко, але вони дуже відрізняються одна від одної. Хурма кавказька дає дрібні плоди з великою кількістю насіння. Прекрасно сходить, у перший же рік придатна до окулірування, утворюючи чудову мичкувату кореневу систему з великою кількістю дрібних корінців. Вона достатньо поверхнева, що дозволяє викопувати саджанці звичайною лопатою. Ця хурма сумісна з усіма сортами. Але вона пристосована саме до вологих субтропіків Кавказу — зимостійкість її невелика, і вже при температурі -20°С гинуть як кореневласні дерева, так і щеплені. Хурма кавказька потребує рясного регулярного зрошення і високої вологості повітря.

Зовсім інакше поводить себе віргінська хурма. Походить вона з американських Скелястих гір, де тріскучі морози змінюються надзвичайною жарою, а дощі випадають далеко не кожного літа. Тому «віргінка» має потужний стрижневий корінь, який проникає на велику глибину. У саджанця практично відсутні дрібні обростаючі корені — морквина морквиною, хіба що чорного кольору, яка на ринку має не зовсім принадливий вигляд. Проте зимостійкість у неї — не рівня кавказькій. Кореневласна віргінська хурма витримує морози до -37°С, а щеплена — -30°С і нижче.

За розміром плодів хурма віргінська посідає проміжне місце між східною і кавказькою, насіння дає значно менше, сходить воно нерівномірно, та й сіянці не встигають за один сезон набрати необхідних кондицій — їх доводиться пересаджувати і дорощувати не менше року, а потім на додачу і саджанці копати екскаватором. Але дерева на такій підщепі відмінно ростуть і плодоносять на будь-яких ґрунтах, не потерпають від нерівномірного поливу, жари і недостатньої вологості повітря. Крім того, всередині цього виду відібрані великоплідні сорти — Віргінська велика, Мідер, Джон Рік та ін., які мають досить великі та смачні плоди, не вимерзають і не хворіють. У подальшому вони ще послужать гарним селекційним матеріалом для нашої зони.

Наука не стоїть на місці. Віргінську хурму схрестили зі східною й одержали міжвидові гібриди, які так і назвали — гібридні сорти. Це, насамперед, Руська хурма, з якої виділена Кубанська бордова, затим з’явилися сорти на зразок Ай-Петрі й Аюдаг. Гібридні сорти витримують морози, відлиги й інші «витівки» нашої зими, вони посухостійкі, регулярно дають щедрі врожаї «золотих яблук». У 2006 році, коли після морозів у тридцять один градус постраждали персики, абрикоси, черешні, деякі сорти яблунь та груш, хурма в нас дала повноцінний урожай.

Хурма гібридна і віргінська, як не дивно, мають колосальну перевагу перед нашими традиційними плодовими породами. Вони не тільки витримують воістину великі морози, але й, перебуваючи у глибокому фізіологічному спокої, зовсім не реагують на тривалі зимові відлиги, такі як лютневі «вікна», після яких абрикос чи персик, наприклад, можуть піти в ріст і постраждати від наступних морозів. А цвітіння на початку літа повністю виключає загрозу потрапляння під заморозки.

Слід зазначити, що деякі сорти гібридної хурми дуже стримано поводять себе під час запилення. Тільки 10-15% плодів мають насіння, при тому що чоловічі рослини ростуть за кілька метрів. До речі, відрізнити чоловічі дерева від жіночих можна не лише за квітками, а й за квітконіжками: у жіночих вони товсті й одиничні, у чоловічих — тонкі і розміщуються групками по кілька штук. При висіві насіння віргінської хурми майже дві третини рослин виходять чоловічими і тільки третина — жіночими, тож при бажанні кожен може виростити у своєму саду запильник. Саджають хурму восени або навесні; ями готують, як і для всіх інших дерев. У жодному разі не рекомендується заправляти їх добривами, гноєм чи ґрунтосумішами. Можна засипати тільки свіжою землею із міжрядь саду. Плодоношення хурми значною мірою залежить від сили росту пагонів: якщо рослина жирує і приріст за рік перевищує 30 см, квіткові бруньки не закладаються, тільки ростові.

При осінньому висадженні ґрунт необхідно ретельно ущільнити і рясно полити, а при першому похолоданні, приблизно в середині листопада, підгорнути місце щеплення, створивши біля штамба горбик землі заввишки 50-70 см. Земля гріє, тоді як будь-яке обгортання промерзне буквально за кілька годин. Наприкінці березня, при потеплінні, горбик необхідно прибрати і провести профілактичне обприскування мідевмісними препаратами проти грибкових захворювань на кшталт моніліозу.

У другій половині літа ми зменшуємо полив, прищипуємо верхівки. При сильному рості в жодному разі не можна проводити обрізування: що більше ріжеш, то більший ріст. Для якнайшвидшого вступу в плодоношення відгинаємо гілки за допомогою розпірок, розтяжок або підвішування тягарців там, де зручніше. Така система догляду дозволяє одержати врожай на третій-четвертий рік. У подальшому розмір плодів і кількість урожаю можна регулювати обрізуванням, прищипуванням, поливом, підживленням та іншими агротехнічними прийомами.

У нашому розсаднику потужний східний вітер частенько пошкоджував саджанці, особливо при зимовій ожеледі й обмерзанні. Ми кілька разів намагалися створити захисну плодосмугу, але вийшла вона тільки тоді, коли посадили ряд хурми сорту Руська. Розмістили рослини в ряду через метр, вони утворили густу непродувну стіну, і зараз, на четвертий рік, дерева вгинаються від плодів. Після заморозків у листопаді листя зазвичай осипається і перехожі можуть милуватися золотою плодосмугою.

П’ять саджанців хурми, які виросли у нас біля гаража, через побоювання пошкодити обмостку викопувати не стали, але заклали навколо будівлі виноградну альтанку. Деревця не загинули — вони проросли крізь виноград і зараз, на десятий рік свого існування, дали не менше ніж по півсотні кілограмів кожне. Не дерево, а казка. Для одержання врожаю в саду немає більш вдячної культури: невибаглива до ґрунтів і поливу, не має періодичності плодоношення, не боїться морозів, заморозків і відлиг, в наших умовах не має шкідників та хвороб, дуже врожайна і довговічна. Плоди добре зберігаються, користуються підвищеним попитом на ринку. Можна безкінечно перелічувати переваги хурми, але найголовніша — «заморський» субтропічний плід росте у твоєму саду!

Володимир та Ніна ВОЛКОВИ.

Вул. 60 років СРСР, 26,
с. Донське Сімферопольського р-ну
АР Крим, 97523.
Тел. моб. 050-551-98-34;
e-mail: kizilplus@mail.ru ;
www.pitomnik.crimea.ua

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(634) від 22 лютого 2012 р., стор.9.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Ягода п’яти смаків

Ср Лют 22 , 2012
Лимонник китайський я посадив 11 років тому. Перші плоди одержав 7 років тому і був просто очарований їх кисло-пряним смаком. Зрозумів, чому в Китаї лимонник називають «ягодою п’яти смаків». Відтоді щороку запасаю на зиму 4-5 л ягід, перетертих із цукром. Хочу сказати, що у процесі вирощування цієї рослини в мене […]