Скорцонера — і овоч, і ліки

Переглядів : 12
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Скорцонера — ще малопоширена культура на ділянках наших городників. Навіть не всі знають цю рослину. А тим часом її коренеплоди не тільки смачні, але й корисні. Їх уживають при цукровому діабеті, ревматизмі. Скорцонера позитивно впливає на роботу печінки і жовчного міхура, підшлункової залози, підвищує загальний тонус та захисні функції організму. В експериментах на пацюках препарати із цієї рослини добре зарекомендували себе при загальній слабкості, променевій хворобі, пухлинах. Ті тварини, які отримували в корм скорцонеру, жили у 3-4 рази довше, ніж ті, яким її не давали. Коли їх кидали у воду, вони могли пропливти у 3-5 разів довші дистанції. Відомо ще, що за давніх часів рослину застосовували при різних отруєннях і укусах гадюк.

В Європі скорцонера давно використовується в кулінарії. Її народні назви самі по собі промовисті — «зимова спаржа», «солодкий корінь», «ванільний корінь». Рослина містить вуглеводи, білок, інулін, аспарагін, які беруть участь у процесах синтезу амінокислот у печінці. В її складі є солі калію, кальцію, натрію, фосфору, заліза, магнію; великий набір вітамінів; жирні, дубильні і біологічно активні речовини. Молочний сік плодів цієї рослини надає стравам ніжного і приємного горіхового присмаку. Коренеплоди легко засвоюються організмом, їх уживають сирими, вареними, смаженими, тушкованими, додають у суп, борщ або готують як самостійну страву. Взимку можна проводити вигонку вибіленого листя. Висушені та перемелені коренеплоди використовуються як сурогат кави.

Крім того, скорцонера є декоративною рослиною. Її жовтуваті квітки, чимось схожі на кореопсис, мають приємний запах ванілі. Рослину можна розміщувати на непридатних для інших культур ділянках або серед багатолітників, вона підходить для створення декоративних, фонових композицій.

Я вважаю скорцонеру невибагливою рослиною. Насіння висіваю навесні (березень-квітень) або влітку (липень-серпень). Через 3-4 місяці коренеплоди вже придатні для вживання в їжу. На одному місці скорцонера може рости більше десяти років. З кулінарною метою краще брати дволітні коренеплоди, а для медичних і профілактичних потреб — дво-трирічного віку. Скорцонера морозо- і посухостійка, практично не пошкоджується шкідниками та хворобами. Кулясті насінники за формою чимось схожі на кульбабу, при перезріванні насіння здатне розлітатися врізнобіч, тому не потрібно зволікати з його збиранням. Для висіву відбирають найбільш стовщені насінини. Вважаю, що скорцонера має зайняти гідне місце на наших городах.

Олег ГРОГУЛЬ.

Вул. Мічуріна, буд. 18, кв. 27,
м. Козятин Вінницької обл., 22100.
Тел. 097-926-35-72.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 7(633) від 15 лютого 2012 р., стор.4.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Свій смородиновий рай

Ср Лют 15 , 2012
У кінці лютого — в березні, доки рослини не прокинулись і не почався сокорух, нарізаю пагони смородини й укладаю їх у погріб до настання тепла. Коли ґрунт прогріється, нарізаю з них живці завдовжки 12-15 см. Садіння здійснюю рядами (міжряддя — 80 см) у пухку землю на відстані 15-20 см живець […]