Рановий ефект різаних бульб

Переглядів : 4
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Серед городників, котрі вирощують картоплю, не припиняються суперечки щодо того, різати перед садінням бульби на частини чи саджати їх цілими. Різання картоплі — прийом не новий. У воєнні роки як садивний матеріал використовували невеликі частинки бульб і навіть шкірку з вічками. Наразі садіння різаними бульбами широко використовується у США і Канаді, де висаджують частинки картоплі вагою 40-45 г (розрізають на 2-6 частин). Картоплю, розрізану на частини, у цих країнах висаджують на 95% площ, зайнятих цією культурою. Учені вважають, що різання на частини виправдане і з точки зору фізіології бульби, позаяк стимулює проростання бруньок вічок. Якщо на цілій бульбі внаслідок так званого апікального домінування проростає одна брунька вічка у верхівковій частині, затим друга, потім брунька наступного вічка і т.д., а бруньки в середній і нижній частині так і залишаються сплячими і відмирають із залишками бульби, то на кожній частині, відрізаній від бульби, проростають майже всі вічка. На думку вчених, уявлення про те, що, розрізаючи бульбу на частини, ми позбавляємо їх необхідних для живлення нової рослини речовин, неправильне. Бульба містить в основному крохмаль, якого не потребують дочірні рослини, принаймні в таких кількостях. Необхідним будівельним матеріалом є білок, а його в тонні картоплі міститься всього 3 кг. Крім того, вчені і практики доводять, що використання для садіння частин великих бульб ефективніше за висадження цілих дрібних.

Однак супротивники цього прийому вважають, що різання бульб призводить до зниження врожайності. Пов’язано це зі складними біохімічними процесами і значними затратами життєво важливих речовин на затягування рани на різаній поверхні. Через незахищену поверхню проникають гнильні і хвороботворні мікроорганізми. На рану, яка не затягнулася, негативно впливають низькі температури і висока вологість ґрунту: молода рослина, якщо не гине, то розвивається ослабленою.

Картопляр-практик з м. Красноярськ Тетяна Рябова провела масштабний експеримент, перевіривши на достатньо великій кількості сортів картоплі, як впливає різання бульб на врожайність. Результати цього дослідження, безсумнівно, будуть цікаві і багатьом картоплярам України.

Наприкінці ХІХ століття, коли вже припинилися в Росії картопляні бунти, і нова культура по-хазяйськи зайняла селянські наділи, російський агроном, професор Іван Олександрович Стебут проводив досліди із садіння картоплі різаними бульбами. «Розрізняють два способи різання бульб картоплі — поперечний і поздовжній. У першому випадку одержувані половинки бульб картоплі не однакові. Верхня половинка має більш продуктивні вічка, які швидше проростають. Нижня покрита товстішою шкіркою, більш інертна, та, крім того, у ній менше білкових сполук. Тому вона відстає в розвитку і дає врожай, який дорівнює всього 67%, а верхні половинки — 89% у порівнянні з урожаєм картоплі при садінні цілими бульбами. При повздовжньому розрізанні обидві половинки однакові, і кожна при садінні дає врожай, який дорівнює 87%. Загалом, при садінні половинок, чи то поперечних, чи то поздовжніх, на площі вдвічі більшій, ніж при садінні цілих бульб, урожай сягає тільки 150%. Тому, коли йдеться про збільшення валового збору при тій самій кількості садивного матеріалу, то спосіб різання не має значення. Якщо ж потрібно зберегти частину садивного матеріалу у вигляді цілих бульб, то вигідніше розрізати їх уздовж, а коли хочуть зекономити посівну картоплю, приміром, для корму худоби, то слід розрізати їх упоперек і висаджувати одні верхні половинки», — писав професор І. Стебут. Здавалося б, питання вичерпане. Однак…

Уже більше десяти років я займаюся сортовивченням картоплі. «Заразилася» цим від колишньої завідуючої відділом овочівництва Красноярського НДІСГ, досвідченого картопляра Ірини Олександрівни Макринової. Від неї вперше почула, що сорт Ред Скарлет погано витримує різання бульб, згодом разом помітили, що і сорт Єлизавета дає багато випадів при садінні різаними бульбами. Затим, при написанні енциклопедії, узагальнюючи науковий і практичний досвід, знайшла статтю І. Стебута, текст з якої наведений вище. Очевидним стало те, що поява нових сортів з новими властивостями порушує давнє питання і породжує нові запитання. Якби Іванові Олександровичу для проведення досліду до рук потрапив сорт на кшталт Ред Скарлет, результати були б іншими. А якими? І як ще можуть реагувати на різання бульб сорти картоплі? Це ж запитання постало й у зв’язку з пошуком способів зменшення трудозатрат на дачах при скороченні площі насаджень і збільшенні врожаю. Не одній мені, гадаю, хочеться вже не лише мати якийсь дохід від земельної ділянки, а й просто відпочивати на дачі, отримуючи від спілкування із землею і рослинами задоволення, а не біль у попереку.

Я вирішила повторити дослід І. Стебута. Навесні, при садінні колекції картоплі, частину бульб кожного сорту розрізала. Спостереження за гніздами, висадженими цілими бульбами, поперечними і поздовжніми половинками, провадились упродовж цілого сезону. Облік урожаю вели роздільно. Ґрунт на ділянці — важкосуглинистий чорнозем. Саджали картоплю 30 травня за схемою 80 х 40 см непрогрітими бульбами, розрізаючи їх на полі безпосередньо перед садінням. Технологія традиційна, з полоттям і підгортанням. Комплексне добриво вносили навесні під обробіток мотокультиватором. Облік вели за 113 сортами, що дає підставу вважати результати статистично достовірними. Ось що вийшло.

У цілому розрізані бульби дали менший урожай, хоча цифри відсотків не співпали зі стебутовськими показниками. Урожай від бульб, розрізаних упоперек, становив 89% від урожаю гнізд, посаджених цілими бульбами, а від розрізаних уздовж — 94%. У зв’язку із цим виникає логічне припущення: можна істотно підвищити врожайність, якщо саджати в одне гніздо дві половинки або вести садіння стрічковим способом (двома рядками) у шаховому порядку. Однак, як і будь-яка гіпотеза, це припущення потребує практичного підтвердження. З іншого боку, при нестачі садивного матеріалу цілком можна обійтися половинною його кількістю, якщо трохи поступитися врожаєм. Таким чином, існує ймовірність залишення садивного матеріалу вдвічі менше за звичайну кількість, а значить, доведеться менше носити важких відер хоча б під час посівної. Під час нашого експерименту помітили, що з різаних половинок виростають більші бульби. Якщо цілі посаджені бульби давали врожай бульб із середньою вагою 106 г, то із половинок виростали бульби середньою вагою 117-118 г. Це для продовольчої картоплі має неабияке значення. Правда, при цьому кількість бульб у гнізді зменшувалась при різанні вздовж на 15%, упоперек — на 20%. Але не будемо поспішати з висновками. Річ у тім, що з’ясувався цікавий факт: сорти по-різному реагують на різання садивного матеріалу. Причому варіантів ранового ефекту, як з’ясувалося, не два і не три, а цілих дев’ять!

1. Значно зменшують урожай при садінні різаними бульбами, попри напрямок різання. Серед досліджуваних виявилося 28,3% сортів, які краще не різати, а при необхідності застосовувати інші способи прискореного розмноження, наприклад, основані на пробудженні сплячих бруньок у вічках — садіння паростками, відсадками тощо. До цієї групи належать сорти Баритон, Вітесса, Велор, Даренка, Діва, Джеллі, Єнісей («сорокаднівка»), Журавинка, Ідеал, Калинка, Камелія, Колетте, Космос, Красноярська рання, Кураж, Лазар, Лілея біларуська, Ліу, Луговська, Моцарт, Муха (селекційний номер Мухаметової), Пам’яті Рогачова, Пітер Дейл, Ред стар, Роко, Саровська, Сафо, Тімо Ханккіян, Удалець, Чугунка, Ювіляр, Ярла.

2. Знижують урожайність тільки при різанні вздовж. Поперечне різання дає врожай, який дорівнює врожаю від садіння цілими бульбами. У цій групі виявилося всього чотири сорти (3,5%) — Розара, С-112, Казка, Фабула.

3. Знижують урожайність тільки при різанні впоперек бульби. Бували навіть випади або ж з’являлося тільки стебло, яке не утворювало бульб. Поздовжні половинки дають урожай, який дорівнює урожаю від цілих бульб. Таких сортів було шість (5,3%) — Колобок, Королле, Микита, Орбіта, Офелія, Сентябрь.

4. Ніяк не реагують, дають однаковий урожай як при садінні цілими, так і різаними бульбами. Цінна група сортів! Можна запасатися вдвічі меншою кількістю садивного матеріалу, не ризикуючи втратити врожай. Їх було сім (6,2%) — Берліхенген, Бородянська рожева, Накра, Невська, Панда, Романо, Симфонія.

5. Збільшують урожай при різанні бульб уздовж. При цьому врожайність від садіння поперечними половинками не поступається врожаю при садінні цілими бульбами. Ще більш цінна група, до якої ввійшли п’ять сортів (4,4%) — Задор, Криниця, Лілея (білоруський сорт масової репродукції), Руський сувенір, Сонячна.

6. Збільшують урожай при різанні бульб уздовж, але знижують при поперечному різанні. Менш цікава група у порівнянні з попередньою. Проте, знаючи цю особливість сортів, можна одержати 20% додаткового врожаю без значних фізичних затрат. Сюди входять 14 сортів (12,4%) — Атлант, Барон, Вікторія, Зекура, Імпала, Карліта, Латона, Ліна, Нептун, Ред Скарлет, Розамунда, Ромула, Теща, Югра. Більшість із них (не всі!) має подовжену або довгасту форму, невелику кількість вічок, які зосереджені на верхівці бульби.

7. Збільшують урожай при різанні впоперек, але знижують при різанні вздовж. З’ясувалося, є і такі сорти! І чимало — 12 у нашому досліді (10,6%) — Альона, Антоніна, Астерикс, Беллароза, Живиця, Інноватор, Карина, Карлена, Платина, Сатурна, Шаман, Югана. Майже половина з них також мають продовгуваті бульби. Напевне, має значення розташування вічок і щось іще, що можуть визначити спеціальні дослідження.

8. Збільшували врожай при поперечному різанні і не знижували при поздовжньому сім сортів з досліджуваного набору (6,2%): Адретта, Артеміс, Атлант (високих репродукцій), Василь, Дезіре, Матінка, Надія.

9. Найцікавіша група сортів, які збільшували врожай при різанні в будь-якому напрямку. Приємна несподіванка — таких сортів було 25 (22,1%): Агрія, Альвара, Червоне вітрило (рос. — Алый парус), Архідея, Бєларуська 3, Голубизна, Дачна, Дельфін, Кремова, Ласунак, Ліна (масової репродукції), Нікулінська, Петербурзька, Пікассо, Раменська, Рамзай, Розалінд, С-1092-98, Санте, Скарб, Скороплідна, Сьєра, Томіч, Тулєєвська, Укама. З них найбільше здивували два сорти, які подвоювали врожайність при садінні половинками — Агрія (різання в будь-якому напрямку) і Пікассо (при різанні бульб уздовж). На якому сорті проводив дослід професор І. Стебут, залишилося невідомим. Напевне, тоді цьому не надавали особливого значення. Однак слід відзначити, що наведені результати говорять лише про те, що сорти не однаково реагують на те, як розрізані бульби для садіння. Сприймати їх як безумовний факт не можна, позаяк невідомо, як поведуть себе ці ж сорти на іншому типі ґрунтів, при іншій технології вирощування і підготовці садивного матеріалу, а також в інших погодних умовах. При бажанні використовувати різання бульб для збільшення врожайності потрібно обов’язково перевірити цей прийом у себе, неодмінно з одночасним висадженням контрольного варіанта цілими бульбами. І робити висновок тільки для досліджуваного сорту, оскільки інші сорти можуть повести себе інакше.

Тетяна РЯБОВА.

Красноярський край РФ.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Для городників, які саджатимуть картоплю різаними бульбами, пропонуємо рекомендації вчених щодо застосування цього прийому. Різання бульб краще за все починати завчасно, за п’ять днів до садіння і зберігати частинки, розмістивши їх тонким шаром (в один-два ряди) різаною поверхнею догори в теплому опалювальному приміщенні або на сонці. Ще краще різати бульби за 25-30 днів до садіння і пророщувати їх у світлому опалювальному приміщенні, де температура вдень становить 16…18°С, уночі — 8…10°С (а при інтенсивному подовженні ростків температуру вночі знижують до 4…6°С). Вологість повітря — 90-95%. У підсумку на різаній поверхні утворюється кілька шарів ранової перидерми, а на частинах — товсті, короткі, міцні ростки. Пророщування проводять у неглибоких ящиках. При вирощуванні скороспілих сортів картоплі в ранні терміни частини можна пророщувати комбінованим способом. Робиться це так. Пророщування починають за 45-55 днів до садіння. Через 25-30 днів звичайного пророщування частини розкладають в ящик на шар торфокришива або тирси (5 см). Зверху садивний матеріал засипають таким же шаром. Торф чи тирсу періодично змочують водою або розчином суміші добрив. Для приготування розчину на відро води беруть 20 г хлористого калію, 60 г суперфосфату і 15 г сечовини. Таким чином, виросте розсада заввишки 5-10 см із добре розвиненою кореневою системою. Узагалі, різання можна проводити впродовж усієї зими. Верхівкові та інші призначені для висадження частини впродовж 10-15 днів зберігають у теплому світлому приміщенні догори зрізом для утворення на різаній поверхні твердої кірки, (ранової перидерми), яка не пошкоджується. Затим розрізані частини переносять у підвал зі звичайними для зберігання картоплі умовами і зберігають до періоду пророщування чи висадження. Частини бульб висаджують за такою ж схемою, як і цілі дрібні. Можна вдатися і до деякого загущення (на 5-10%), аби мати якусь страховку на випадок, якщо деякий відсоток розрізаних частин не дасть сходів. Однак і тоді витрата насінного матеріалу знизиться до 20-25 кг у розрахунку на сотку, або в 1,5-2 рази в порівнянні з використанням для висадження звичайних за вагою бульб насінної фракції. Економія садивного матеріалу окупає додаткові витрати праці. Враховуючи ослаблений розвиток рослин із частин, усі заходи з догляду мають бути спрямовані на створення оптимальних умов для розвитку сходів, на їх вирівнювання, а згодом на накопичення маси надземних вегетативних органів і врожаю бульб. Садіння картоплі частинами має здійснюватися на родючих ділянках, які добре прогріваються. Важливий глибокий обробіток ґрунту й утримання його в пухкому, чистому від бур’янів стані.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 6(632) від 8 лютого 2012 р., стор.2-3.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Чума чорної смородини

Ср Лют 8 , 2012
В останні кілька років по всій території України відзначається масова загибель кущів чорної смородини. Засихають як окремі кущі, так і цілі плантації. Доходить до того, що деякі садівники взагалі відмовляються від її вирощування і саджають червоні та білі порічки. Непрямим підтвердженням скорочення площ, зайнятих чорною смородиною, є зменшення пропозиції на […]