За досвідом предків

Переглядів : 3
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Кінець 80-х — початок 90-х років минулого століття — це вже історія. Порожні прилавки, довгі черги на ринках, біля продуктових магазинів із 4-ї години ранку, хоча товар привозили десь о 8-9-й годині. В одній із таких черг я почув розмову бабусь, котрі пережили воєнне лихоліття. Вони розповідали, що в ті часи ніхто не саджав картоплю цілими бульбами чи навіть різаними, адже тоді вона була на вагу золота. Наведу фрагмент цієї розмови. «Моя бабуся пророщувала картоплю, чистила бульби так, щоб паросток був зі шматочком шкірки, і висаджувала його в парник. Підрослі на 15-20 см стебла живцювала і знову висаджувала в парник. Так з однієї бульби отримувала 70-80 кущиків розсади, яку з настанням тепла висаджувала у ґрунт. А наступного року врожай із живців був удвічі більшим, ніж з-під посаджених старих бульб».

Після цієї розмови минув рік чи два. Змін на краще не було. Діти навчалися в інституті, а зарплату затримували на 5-7 місяців, коли ж видавали, купити на неї можна було хіба що кілька коробок сірників. Й ось тоді я згадав рядки з «Євгенія Онєгіна»: «…не нужно золота ему, когда простой продукт имеет…» і майже водночас ту розмову бабусь у черзі. Так ми взялися за проведення масштабного експерименту, який розтягнувся на 5 років і дозволив підняти рівень урожайності зі 100 кг із сотки до 450 кг (і це без поливу), прискорено розмножувати нові сорти картоплі, отримуючи з 1-2 бульб від 20 до 50 кг оздоровленого насінного матеріалу на рівні першої репродукції.

Через 5 років у нашому арсеналі було вже більше 80 сортів картоплі. Найвищу врожайність демонструвала Слов’янка, а ось за сумою таких показників, як урожайність, смакові якості, щорічна стабільність, попит на ринку, перевагу слід віддати таким сортам, як Санте, Романо, Світанок київський, Строма та деяким іншим. На ринку вони постійно користувалися величезним попитом і, купивши їх одного разу, покупці завжди намагалися домовитися, аби придбати цю картоплю і наступного.

Бульби для пророщування ми заносили з підвалу наприкінці січня — на початку лютого. Перед закладанням на пророщування впродовж 5-7 годин витримували їх у слабкому лужному розчині деревного попелу (1 сірникова коробка на 10 л дощової або снігової води з температурою 30…35°С). Після цього розкладали їх на добу для просушування при температурі 10…15°С. Затим знову замочували в дощовій воді з додачею 1 ст. л. меду на 10 л води при такій же температурі впродовж 4-5 годин. Оброблену в такий спосіб картоплю в один шар укладали в неглибокі ящики і ставили на стелажі в добре освітленому приміщенні з температурою 10…15°С. Щодня впродовж усього періоду пророщування обприскували бульби таким же розчином попелу, який використовували для замочування.

Після того як на них з’являлися товсті зелені паростки завдовжки від 1 до 4 см, бульби в ящиках засипали пропареною вологою тирсою і температуру в приміщенні підвищували до 20…23°С. При такій температурі у вологій тирсі на кожному товстому зеленому паростку через 5-10 днів з’являлася «борода» коренів. Після цього ми вибирали бульби і відокремлювали від них паростки з коренями. А в ящики знову поміщали бульби на повторне пророщування. Процес повторювався, і картопля давала другу партію паростків з коренями.

Паростки ми висаджували в теплицю спеціальної конструкції з висотою від поверхні ґрунту до даху 0,8-1,2 м

із заглибленими проходами. Ґрунт у теплиці готували з осені: на 1 м2 вносили 10-літрове відро перегною і третину відра попелу. На глибину 7 см обробляли його фрезою і засипали опалим листям. Навесні (приблизно в середині березня) теплицю накривали плівкою, розгрібали листя і висаджували паростки з корінцями. При температурі в теплиці 20…25°С удень і 10…12°С уночі кущики через 10-12 днів досягали висоти 15-25 см, і ми їх живцювали. Нарізали живці із двома міжвузлями, нижній листок видаляли, залишали тільки верхній. Добу витримували їх у розчині гетероауксину, а затим, зв’язавши в пучки по 25-30 шт., пророщували на піддоні. На дно ємності вкладали поролон завтовшки 2 см і заливали його дощовою або талою водою. На вологий поролон виставляли живці, ємності ставили на сонячне місце в теплиці. Через 10-15 днів з’являлися корінці, і тоді живці висаджували у 100-грамові пластикові стаканчики з отвором на дні. Землю брали з-під акацієвих насаджень або заростей кропиви. На ній розсада була особливо гарною.

При такому способі розмноження з однієї бульби нам вдавалося отримувати до 100 кущиків картоплі. Я гадаю, що живцювати можна також і вкорінені кущики і тим самим значно збільшити коефіцієнт розмноження. Але терміни садіння минали, а в сильну жару вкорінення і приживлюваність розсади відбувається гірше. При збиранні під кожним кущем вибирали від 3 до 7 бульб вагою від 30 до 90 г. Тож наступного року цілком вистачало картоплі для розмноження бульбами. Усі бульби вагою понад 50 г при садінні розрізали. У різаних бульб стимулюються імунна система і сила росту, а також вища стійкість до хвороб. Частину картопляної розсади ми продавали на ринку. Спочатку її брали з побоюванням, а в наступні роки розбирали дуже швидко, тим більше конкурентів у нас не було. Ось так свого часу нас дуже виручила картопелька і допомогла вивчити дітей.

Володимир КОНОНОВ.

с. Попівка Луганської обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 5(631) від 1 лютого 2012 р., стор.2-3.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Іноземці орієнтовані на ринок

Ср Лют 1 , 2012
Суниця Клері Попри те, що на сьогоднішній день у світі вже існує кілька тисяч (за деякими даними, понад 3000) сортів суниці садової, із кожним роком цей список поповнюється. Щороку в Україну різними шляхами надходять все нові та нові сорти. Я не сказав би, що всі вони останньої селекції, тобто новинки […]