Імпортне — не означає краще

Переглядів : 2
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...

Кожен садівник знає, що при садінні плодових дерев у ями бажано вносити до відра перегною. Єдине, де це робити небажано, — це при садінні черешні на магалебці. На жаль, що багатший ґрунт, то більше ймовірності, що черешня на цій підщепі передчасно загине. Це тому, що недостатньо з нею сумісна. А черешнева підщепа для черешні недостатньо морозостійка, і тому рекомендується лише на півдні.

На нашій станції є дерева магалебки із США та Угорщини, на котрих, навіть на багатих чорноземах, черешня не гине. В Угорщині ці форми розмножуються насінням, а в США — зеленими живцями. Але, як показують спостереження, угорські магалебки в Донбасі менш посухостійкі. А ось щодо морозостійкості черешні у нас, хочу сказати, що через численні спроби впродовж 50-60 років зробити черешню більш слаборослою шляхом щеплень її в крони слаборослих сортів вишні (навіть якщо прищепи добре поєднувались із підщепними сортами) в умовах Степу багато стійких сортів черешні знизили морозостійкість квіткових бруньок.

Якось (ще коли існував СРСР) на Всесоюзній нараді фахівців із розсадницької справи, яка проходила на нашій дослідній станції, головний фахівець Мічурінського НДІ садівництва (зараз — Всеросійський НДІ садівництва ім. Мічуріна. — Прим. ред.) С.М. Степанов сказав, що таке ж зниження морозостійкості він спостерігав на межі розмноження яблуні північніше Москви. Яблуня на карликових підщепах там частіше втрачала квіткові бруньки взимку, ніж дерева на сильнорослих підщепах. Але ж північна частина України — це зараз межа розмноження черешні, і тут розмножуватись можуть в основному сорти, виведені за останні 50-60 років у цій зоні. А раніше наш клімат витримувала в основному Дрогана жовта, виведена в гірських районах Німеччини. І вона в основному послужила «мамою», «бабусею» і «прабабусею» більшості нових сортів.

Як показало випробування південних сортів черешні (у тому числі й іноземних — понад 300), у Донбасі лише одиниці з них можуть суперничати з донецькими, мліївськими і поки що дрібноплідними воронезькими, ленінградськими сортами черешні. Наприклад, Великоплідна (Мелітополь). Але через сильне розтріскування її ягід навіть після невеликого дощу її можна розмножувати в основному в посушливих областях України, де рідко бувають дощі в період дозрівання черешні.

Це потрібно знати і враховувати. Адже тепер дуже часто українські фахівці із розсадницької справи без усякого випробування в наших умовах розмножують усе, що надходить до нас із інших країн, ігноруючи сорти, районовані в Україні. Багато хто гадає — раз іноземні сорти, значить, їх ягоди смачніші і більші. Але це не так.

На жаль, алича, абрикос, персик і черешня досі вважаються південними породами, і лише зовсім недавно (якихось 50-100 років) вони почали просовуватись на північ. Але поки що цей процес іде повільно. Особливо це стосується абрикоса і персика. А селекцією цих двох порід на півночі України ніхто серйозно не займався.

Для того, аби цей процес пришвидшився, потрібен величезний обсяг селекційної роботи. Після випробування в Донбасі близько 300 південних сортів персика і 400 сортів абрикоса різного походження з’ясувалось, що лише 2-3 південних сорти персика близькі за морозостійкістю до київських і донецьких. Але й вони поступаються щодо цього показника навіть найбільш стійким сортам черешні.

Є проблема й у вишні, хоча вже виведені сотні сортів із досить високою морозостійкістю. Але в цієї породи через гібридне походження (віддалене схрещування вишні з черешнею з різним числом хромосом) надто багато «капризів» у поведінці: погане взаємозапилення багатьох сортів, надто велика чутливість до суховіїв чи сильних дощів під час цвітіння тощо. Добре, що її «виручають» черешні, котрі відмінно запилюють більшість сортів вишні (але вишні не запилюють черешні). Таким чином, проблема кісточкових в умовах сходу України поки що залишається.

Лілія ТАРАНЕНКО,
заслужений агроном України, старший науковий співробітник
Артемівської дослідної станції розсадництва НААН України.

сел. Опитне Донецької обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 1(627) від 4 січня 2012 р., стор.14.

babytransfer

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Наступний допис

Потенціал «чарівних» кісточок абрикоса

Ср Січ 4 , 2012
Абрикос вітчизняної селекції сорту Особливий Денисюка Публікація статті «Абрикос від тьоті Раї» Володимира Лугового (див. «ЗМГ» № 47 від 23.11.2011 р.), в якій садівник-любитель з м. Лисичанськ Луганської області розповів про місцеві форми абрикосів, вирощених методом народної селекції (із кісточок), викликала широкий резонанс у читачів газети. Багато хто звертається до […]